Ухвала суду № 20656414, 06.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 року м. КиївК-15531/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року

у справі № 2а-7280/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроком»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроком»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000612305/0 від 19 лютого 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено комплексну планову виїзну перевірку ТОВ «Промелектроком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 816/2305/33068139 від 09 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000612305/0 від 19 лютого 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 51903,93 грн. (34602,62 грн. основний платіж, 17301,31 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.7 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку із завищенням суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 34 602,62 грн., оскільки, на думку ДПІ Дзержинському районі м. Харкова, договори № 04/01-03 від 04 січня 2006 року та № 04/01-02 від 04 січня 2007 року, укладені між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, є договорами комісії (реалізації), а не договорами купівлі-продажу.

Крім того, судами встановлено, що в четвертому кварталі 2006 року та першому кварталі 2007 року позивачем на виконання умов договорів № 04/01-03 від 04 січня 2006 року та № 04/01-02 від 04 січня 2007 року отримано товари від ФОП ОСОБА_1

В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, а оплату за поставлений товар проведено в безготівковій формі.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 2 договору № 04/01-03 від 04 січня 2006 року та пункту 1 договору № 04/01-02 від 04 січня 2007 року, який уточнено додатковою угодою № 1 від 05 січня 2007 року, право власності на товар передається ТОВ «Промелектроком», що є суттєвою ознакою саме договору купівлі-продажу.

Крім того, в зазначених договорах вказано сторони «покупець»та «продавець», а також відсутня така обовязкова ознака договору комісії як оплата послуг.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, договори № 04/01-03 від 04 січня 2006 року та № 04/01-02 від 04 січня 2007 року є за своєю сутністю договорами купівлі-продажу, а не комісії, та з огляду на те, що податковий кредит позивача підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, то висновки акту перевірки про порушення ТОВ «Промелектроком»пункту 4.7 статті 4 Закону № 168/97-ВР є безпідставними.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко