Ухвала суду № 20655319, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2011 р. м. КиївК-23753/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 у справі № 2-29/3777-2008А Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкой»

до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим (АР Крим) від 24.06.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008, позов КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя»задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ від 28.01.2008 № 0000591502/0.

Судові рішення вмотивовані висновком суду, що, застосовуючи штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, податковий орган не мав права змінювати призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях на перерахування сум податку на додану вартість за певний податковий звітний період.

В касаційній скарзі Джанкойська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами порушені норми матеріального та процесуального права: пункти 1.6, 1.17 ст. 1, підпункт 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2, підпункт 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункт 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181), ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII, ст. 159 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Джанкойською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати податку на додану вартість КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» за період з 03.05.2007 по 14.12.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 22.01.2008 № 63/15-2/03348100 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2008 № 0000591502/0, відповідно до якого підприємство зобовязано сплатити штраф у сумі 27643,54 грн., накладений на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за прострочення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 55287,08 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон № 2181.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В судовому процесі встановлено, що у період з 30.10.2007 по 14.12.2007 позивач сплатив поточні податкові зобовязання з податку на додану вартість: за вересень 2007 року в сумі 26160,00 грн., жовтень 2007 року - 42000,00 грн., листопад 2007 року - 3500,00 грн. При цьому суми податкових зобовязань за вказані податкові періоди сплачені з дотриманням граничного строку, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181. Дати сплати податкових зобовязань за вказані податкові періоди податковим органом були взяті для розрахунку розміру штрафу за порушення граничного терміну сплати податкових зобовязань за декларацією за березень 2007 року (а.с.7).

Суд дійшов правильного висновку, що законом не передбачено направлення податковим органом за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених останнім для погашення податкових зобовязань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення існуючого податкового боргу із застосуванням при цьому штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань, оскільки відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 штраф накладається саме за сплату платником податків узгоджених сум податкових зобовязань з порушенням встановлених законом граничних строків.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

За таких обставин, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко