Ухвала суду № 20655315, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2011 р. м. КиївК-11785/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 27.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009

у справі №25/292-А Господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок-плюс»

до 1 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова,

2. Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 275458,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 27.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009, позов ТОВ «Юрок-плюс»задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 17.11.2006 № 0002092320/0/26388, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Юрок-плюс» суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 275458,81 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), на неповноту встановлення обставин справи, доводячи, що сплата податку постачальниками товарів (робіт, послуг) в ланцюгу поставок є неодмінною передумовою правомірності декларування платником податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування з цього податку.

Позивач не реалізував право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Юрок-Плюс»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок сум податку на додану вартість за липень, грудень 2005 року, березень, квітень, серпень, вересень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.11.2006 № 691/331/23-031/30994872 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2006 № 0002092320/0/26388 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 275458,81 грн. (в т.ч. за липень 2005 року на 12697,43 грн., за грудень 2005 року на 18916,60 грн., за квітень 2006 року на13091,88 грн., за серпень 2006 року на 108060,95 грн., за вересень 2006 року на 122691,95 грн.). При цьому контролюючий орган зробив висновок про порушення позивачем пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР з посиланням на те, що перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку до бюджету постачальниками шкірсировини на всіх ланках поставки до позивача з огляду на неможливість здійснити перевірку ПП «Сух і К», ТОВ «Роменський мясокомбінат», ТОВ «Бізнес-Проект», ТОВ «Порістал К», визнаних банкрутами в червні, вересні 2006 року, ТОВ «Торговий дім «ТНК»», який відсутній за адресою, за якою здійснена державна реєстрація. Вказані субєкти підприємницької діяльності знаходяться в третій ланці поставок шкірсировини в ланцюгу поставок до позивача.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 цієї ж статті суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем докази (зведений реєстр платіжних доручень про сплату на рахунки основних постачальників шкірсировини - Приватного підприємства фірми «Торнадо»з 01.06.2005 по 31.07.2005 та з 01.03.2006 по 30.04.2006 в розрахунок за сировину 1512735,48 грн., в тому числі ПДВ 252122,00 грн. та приватного підприємця ОСОБА_2 з 30.11.2005 по 31.12.2005 244800,24 грн., в тому числі ПДВ 40800,04 грн. (а.с. 120-126, 155-161, 129-131) дали судам попередніх інстанцій підставу для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів безпосереднім постачальникам товару. Правильність ведення позивачем податкового обліку при визначенні сум податкових зобовязань та податкового кредиту в зазначених податкових періодах та в попередніх по відношенню до них податкових періодах підтверджена результатами перевірки, так само як і факт розрахунку позивачем за придбані товари, суми ПДВ в ціні придбання яких включені до сум податкового кредиту, а також факт включення ПП фірмою «Торнадо»та ПП ОСОБА_2 сплачених позивачем сум ПДВ до податкових зобовязань підтверджені зустрічними перевірками цих платників податку та розрахунку ними в безготівковому порядку за придбану шкірсировину (а.с.90-91, 93, 95-97). Довідками про результати зустрічних перевірок, крім того, зафіксовано наявність у цих субєктів підприємницької діяльності на момент перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення сировини автотранспортом. Наявність супроводжуючих перевезення шкірсировини постачальниками до виробничих площ позивача підтверджена також і актом перевірки від 17.11.2006 № 691/331/23-031/30994872.

До того ж товарність операцій з поставки позивачу шкірсировини ДПІ не оспорюється.

Придбання шкірсировини відповідає напрямку виробничої діяльності позивача. Як свідчить акт перевірки, в зазначених податкових періодах позивач здійснив ряд імпортних операцій з придбання устаткування, реактивів, призначених для використання у переробці шкірсировини, а також операції з експорту хромового напівфабрикату (а.с.10-36).

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 27.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко