Ухвала суду № 20655312, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2011 р. м. КиївК-12689/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І, Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 та постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2007

у справі № 29/444-А Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР-ТЕХ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 27.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.10.2006 № 0005152310/0, № 0005152310/1 (дата не зазначена), від 28.03.2006 № 0005152310/2 про визначення ТОВ «Авер-Тех»податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 300000,00 грн., в тому числі 200000,00 грн. основний платіж та 100000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.12.2006 № 276/23-007, прийняте за результатами розгляду скарги ТОВ «Авер-Тех»в процедурі апеляційного узгодження цієї суми податкового зобовязання.

Задовольняючи позов, суд застосував норму підпункту 5.1.17 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) та дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з операції з продажу земельної ділянки площею 0,5482 га по проспекту Московському , 199 в м. Харкові, на якій знаходиться нежитлова будівля, що також перебувала у власності позивача, оскільки вартість земельної ділянки при продажу цих обєктів нерухомості не увійшла до вартості нежитлової будівлі.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункту 4.1 ст. 4, пункту 6.1 ст. 6 Закону № 168/97-ВР.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Авер-Тех»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Авер-Тех»податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 17.10.2006 № 450/23-10/21665318, про порушення товариством підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункту 4.1 ст. 4, пункту 6.1 ст. 6 Закону № 168/97-ВР внаслідок заниження суми податкових зобовязань за грудень 2005 року на 200000,00 грн. При цьому контролюючий орган виходив із встановленого факту продажу позивачем ТОВ «Євротекстиль»за договорами від 09.12.2005 нежитлової будівлі площею 4818,70 кв. м по проспекту Московському , 199 в м. Харкові по ціні 2963333,33 грн., в тому числі ПДВ 592666,67 грн. та земельної ділянки площею 0,5482 га, на якій розташована ця будівля, по ціні 1000000,00 грн., не включивши цю суму до обсягу оподатковуваних операцій та не визначивши з неї податкові зобовязання.

Згідно з підпунктом 5.1.17 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР в редакції Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про податок на додану вартість»(щодо поставки житла і землі)»від 15.06.2004 № 1782-ІУ звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під обєктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з врахуванням положень підпункту 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 цього Закону).

Заключними положеннями Закону № 1782-ІУ встановлено, що його норми (включаючи відновлення пільгового режиму оподаткування вказаних операцій) поширюються на податкові періоди починаючи з 1 січня 2004 року, а операції з поставки землі обкладаються податком на додану вартість за правилами, які діяли до 1 січня 2004 року.

Ці правила були визначені підпунктом 5.1.17 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР в редакції від 03.04.1997 і полягали в тому, що операції з передачі земельних ділянок, що знаходяться під обєктами нерухомості, або незабудованої землі, у випадках, якщо така передача дозволена згідно з положеннями Земельного кодексу України, звільнялись від оподаткування.

Листом від 21.09.2004 № 10483/5/15-2416-15 ДПА України, на яку як на центральний орган в системі органів державної податкової служби в Україні, згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»покладено завдання розяснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, розяснила, що операції з передачі земельних ділянок, що знаходяться під обєктами нерухомості, як до 1 січня 2004 року, так і після 1 січня 2004 року звільняються від оподаткування.

Підпунктом 8.9.3 пункту 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що у разі коли обєкт нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким обєктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого обєкта нерухомості відповідно до норм, визначених законодавством, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі за нормами, визначеними цією статтею для основних фондів групи 1.

При цьому норми підпунктів 8.9.1 8.9.2 та 8.9.4 цього пункту (щодо податкового обліку операцій з продажу або купівлі землі як окремого обєкта власності ) не застосовуються.

Порівняння змісту цієї норми із нормою підпункту 5.1.17 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР дає підстави для висновку, що під земельними ділянками, які знаходяться під обєктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства, розуміються земельні ділянки, які в розмірах відповідно до норм Земельного кодексу України є невідємною складовою обєкту нерухомого майна і слідують за ним в разі зміни власника за правилами основної та допоміжної речі.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 66 цього Кодексу до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх підїзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації.

Приєднаними до справи доказами (копіями договору купівлі-продажу нежитлової (виробничої) будівлі від 01.11.2002 між Державним підприємством «Харківський електромеханічних завод»та ТОВ «Авер-Тех»та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.12.2004 № 21/04 між Харківською міською радою Харківської області та ТОВ «Авер-Тех») підтверджується, що земельна ділянка площею 0,5482 га по проспекту Московському, 199 в м. Харкові придбавалась позивачем як окремий обєкт, тобто її вартість не входила до вартості нежитлової будівлі, яка на ній розміщена. Ціна цієї земельної ділянки, як свідчить пункт 2.1 договору від 09.12.2004 № 21/04, визначена в сумі 920209,00 грн. без нарахування ПДВ (а.с. 105).

Листом від 08.12.2006 № 1041/10/31-106 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надала позивачу податкову консультацію з приводу застосування, зокрема підпункту 5.1.17 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР при продажу земельної ділянки, яка була придбана як окремий по відношенню до будівлі, що на ній знаходиться, обєкт, розяснивши, що така операція звільняється від оподаткування (а.с.74).

З огляду на зазначене висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність вказаних вище податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги є правильним безвідносно до мотивів, якими цей висновок обґрунтований, у звязку з чим ухвалені у справі судові рішення підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписО.І.Степашко

підписТ.М.Шипуліна Суддя Є.А. Усенко