Ухвала суду № 20655253, 28.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2011 р. м. КиївК-23878/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Шилова А.К. прокуратури:Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 року

у справі №2-а-9219/08

за позовом Красноармійського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервісзбут»

та Приватного малого підприємства «Ром»

про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Красноармійський міжрайонний прокурор Донецької області звернувся в інтересах держави в особі Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервісзбут»(далі відповідач 1) та Приватного малого підприємства «Ром» (далі відповідач 2) про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2008 р. (суддя К.І. Головіна), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.Г. Яманко, судді Г.А. Колеснік, Л.В. Ястребова), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивуючи прийняті у справі судові рішення виходили з того, що надані позивачем докази не є достатніми та не свідчать про спрямованість укладених відповідачами угод на досягнення цілей, що суперечать інтересам держави та суспільств, відтак відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідачів не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для позивача для звернення до суду із позовом про визнання нікчемним правочину та стягнення коштів одержаних за ним, стала проведена ним позапланова виїзна перевірка господарської діяльності відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами проведеної перевірки було складено довідку від 10.01.2006р. №1/23-3-32281440, якою було встановлено наявність взаємовідносин між відповідачами.

Так, між відповідачами протягом 2004 року було здійснено торгівлю товарно-матеріальними цінностями на загальну суму 1348341, 56 грн.

Зважаючи на викладене, а також на той факт, що вироком Київського районного суду м. Донецька від 26.09.2006 року було встановлено, що відповідач 2 протягом 2002-2005 років здійснював фіктивну підприємницьку діяльність, позивач дійшов висновку, що укладені між відповідачами угоди були спрямовані на досягнення мети, суперечливої інтересам держави та суспільства.

У звязку з зазначеним, на думку податкового органу, слід застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України, так як угоди укладались з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», не позбавлені права на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено саме вимогу щодо стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих за оскаржуваною угодою, на підставі ст. 208 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статті це можливо лише у разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за самим фактом несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки, зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України.

В оскаржуваних судових рішеннях, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків щодо відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених п.1 ст.208 ГК України, оскільки позивачем не доведено наявності у діях відповідачів умислу на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до відповідачів санкцій, передбачених ст.208 ГК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 року у справі №2-а-9219/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І. Суддя О.М. Нечитайло