Ухвала суду № 20654784, 03.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"03" листопада 2011 р. м. КиївК-49809/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Костенка М.І.,

Маринчак Н.Є.,

Усенко Є.А.,

Шипуліної Т.М.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників:

позивачаСидорук Т.П.

відповідачаУдовиченко К.Л.

Генеральної прокуратури УкраїниСуходольський С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Акціонерного товариства закритого типу «Харківська бісквітна фабрика»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009

у справі № 2а-29469/08/2070

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Харківська бісквітна фабрика»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові,

за участю Прокуратури міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство закритого типу «Харківська бісквітна фабрика»(далі позивач, АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі відповідач, СДПІ у м. Харкові) про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009 позов задоволено у повному обсязі. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 25.04.2008 № 0000630854/0, від 07.07.2008 № 0000630854/1, від 08.09.2008 №0000630854/2 та від 20.11.2008 № 0000630854/3 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 222366,30 грн., у тому числі 165351,00 грн. за основним платежем та 57015,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 25.04.2008 № 0000650854/0, від 07.07.2008 № 0000650854/1, від 08.09.2008 № 0000650854/2 та від 20.11.2008 № 0000650854/3 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 23331,00 грн., у тому числі 15558,00 грн. за основним платежем та 7779,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 25.04.2008 № 0000660854/0, від 07.07.2008 № 0000660854/1, від 08.09.2008 №0000660854/2 та від 20.11.2008 № 0000660854/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 110926,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 55463,00 грн.

Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.04.2008 № 0000220852 в частині застосування сум штрафних (фінансових) санкцій: пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 342352,25 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009 в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення № 0000220852 від 25.04.2008 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 148369,15 грн. В цій частині прийнято нову постановупро відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009 залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009 повністю та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009 в частині задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009 в частині відмови у позові та залишити без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009.

Касаційна скарга СДПІ у м. Харкові підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій податковим органом здійснено перевірку позивача за період з 01.10.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 11.04.2008 № 824/23-1/00377265, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД.

За наслідками апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Під час розгляду повторної скарги проведено позапланову виїзну перевірку та складено акт від 26.08.2008 № 1795/23-1/00377265, висновки якого є тотожними до висновків акту перевірки від 11.04.2008 № 824/23-1/00377265.

В акті перевірки від 11.04.2008 № 824/23-1/00377265 зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 165351,00 грн.

Також, на думку податкового органу позивачем порушено частину 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме у первинних документах відсутній зміст та обсяг господарських операції. Крім того, податковий орган вважає, що отримані від ТОВ «Метро Кеш єнд Кері Україна»послуги не використовуються позивачем у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим порушені вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано не погодились з такими висновками податкового органу, з огляду на таке.

Судами встановлено, що АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»є підприємством кондитерської галузі виробництва, основними видами якого є виробництво, оптова торгівля кондитерськими та шоколадними виробами. З метою збільшення обсягів продажу та розширення ринку збуту продукції на підприємстві видано наказ № 2 від 03.01.2007, яким затверджено план маркетингових заходів на 2007 рік, направлений на збільшення обсягів реалізації, розширення ринків збуту. Передбачено укладання договорів маркетингових досліджень, організаційно-консультаційних та рекламних послуг, з іншими організаціями. План заходів по розширенню ринків збуту та збільшення представленості продукції передбачає отримання інформації по представленості продукції, від регіональних представників та торгівельних мереж супермаркетів, у тому числі торгівельних мереж «Метро», на постійній основі.

Між АТЗТ «ХБФ»та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»укладені договори від 01.01.2006 № 20288 та від 01.01.2007 № 20288, які за своєю суттю є змішаними договорами, що містять положення договорів поставки та надання послуг. Відповідно до умов цих договорів постачальник постачає і передає у власність «Метро», а «Метро»приймає та оплачує товари, згідно з замовленнями «Метро»та товаросупровідною документацією. «Метро»надає постачальникові рекламні, інформаційні та маркетингові послуги у порядку та згідно з додатковими угодами до цих договорів та додатками до них. Перелік таких послуг визначено в додатку № 1 до відповідних договорів поставки.

Вказані договори є дійсними і відповідачем не доведено визнання їх недійсними.

За умовами вказаних договорів, послуги та поставка товарів надається сторонами на постійній основі. Судами встановленою, що сутність послуг, надання яких підтверджено матеріалами справи, полягає в організації передумов для просування товарів постачальника, внаслідок чого ТОВ «Метро Кеш єнд Кері Україна»створює попит на товари, які пізніше замовляє на підставі окремих замовлень.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у в'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Пунктом 19 положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 визначено, що до складу валових витрат на збут включають такі витрати, які звязані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Судами попередніх інстанцій на підставі звітів ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»за відповідні періоди, доповідних записок, ілюстрацій щодо нових видів випущеної продукції, встановлено фактичне використання отриманих послуг від ТОВ «Метро Кеш енд Кері»в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати позивача по придбанню послуг за період з 01.10.2006 по 31.12.2007 пов'язані із його господарською діяльністю, тому витрати на них у відповідності до підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносяться до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, висновок податкового органу відносно заниження податку на прибуток у сумі 165351,00 грн. по отриманим послугам від ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»є необґрунтованим.

Судами також встановлено, що усі акти приймання (рахунки до сплати) наданих послуг містять реквізити передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні», у тому числі містять вказівку на зміст господарських операцій, зокрема, послуги по організації просування товарів постачальника та обсяг господарської операцій (вартість наданих послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває послуги, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Встановлений на підставі документів податкового обліку, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства факт використання позивачем отриманих послуг, виконання яких підтверджено відповідними актами, у власній господарській діяльності підтверджує право позивача на податковий кредит за період з 01.10.2006 по 31.12.2007 на загальну суму 126484,00 грн.

Отже, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем правомірно віднесені суми по податку на додану вартість до складу податкового кредиту у період з 01.10.2006 по 31.12.2007, тому ж не доведено завищення сум бюджетного відшкодування в розмірі 110926,00 грн.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2008 № 0000660854/0, № 0000650854/0, № 0000630854/0; податкових повідомлень-рішень від 07.07.2008 № 0000660854/1, № 0000650854/1, № 0000630854/1; податкових повідомлень-рішень від 08.09.2008 № 0000660854/2, № 0000650854/2, № 0000630854/2; податкових повідомлень-рішень від 20.11.2008 № 0000660854/3, № 000650854/3, № 0000630854/3.

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови у позові.

Судами встановлено, що АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»здійснювало зовнішньоекономічну діяльність на підставі контрактів, укладених з нерезидентами. Так, АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»укладені наступні контракти: № 03-06/057 від 23.05.2006 з компанією International EXPORT IMPORT»LTD Ізраїль, № 2002-07 від 01.03.2007 з Фірмою Starl»Франція, № 291206 від 18.01.2007 з Фірмою b.v.»Нідерланди, № 110 від 01.10.2005 з Фірмою s.r.l»Італія, № 09112006 від 09.11.2006 з Фірмою HAAS WAFFEL-UND KEKSANLAGEN INDUSTRIE GmbH»Австрія, № 72/07-В від 04.04.2007 з Фірмою ZERKLEINERUNGSTECHNIK GMBH»Німеччина, № 87/07-B від 24.04.2007 з Фірмою Mikroverk Aps»Данія, № 95/07-B від 12.06.2007 з Фірмою Tech servis & sales GmbH»Німеччина, № 97/07-B від 02.07.2007 та № 98/07-B від 25.06.2007 з Компанією Limited USA Inc.»Нью-Йорк США.

За висновком Акта перевірки від 11.04.2008 № 824/23-1/00377265, по наведеним контрактам встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно вище наведених контрактів, на підставі платіжних доручень, АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»перерахувало на користь нерезидентів кошти в іноземній валюті. Граничні терміни поставки імпортного товару є 10.04.2007 за контрактом № 03-06/057 від 23.05.2006, 08.08.2007 року за контрактом № 2002-07 від 01.03.2007, 15.07.2007 за контракт № 291206 від 18.01.2007, 04.07.2007 за контрактом № 110 від 01.10.2005, 25.06.2007 за контрактом № 09112006 від 09.11.2006, 08.08.2007 року за контрактом № 72/07-В від 04.04.2007, 20.08.2007 за контрактом № 87/07-B від 24.04.2007, 30.09.2007 за контрактом № 95/07-B від 12.06.2007, 23.10.2007 за контрактом № 97/07-B від 02.07.2007, 25.12.2007 за контрактом № 98/07-B від 25.06.2007.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР, визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках після предявлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Отже, належним документом, що засвідчує юридичний факт поставки товару за імпортну операцію є відповідна вантажна митна декларація. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що датою здійснення АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»імпортних операцій є дата оформлення ВМД типу ІМ-40, які були оформлені із порушенням 90-денного терміну.

Отже, позивачем допущено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Проте, пеня, передбачена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом першої інстанції, граничний термін надходження імпорту від нерезидента International EXPORT IMPORT»LTD Ізраїль за Контрактом № 03-06/057 від 23.05.2006 - 10.04.2007. Рішення від 25.04.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД прийнято податковим органом прийнято поза межами строку, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000220852 від 25.04.2008, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД за контрактом № 03-06/057 від 23.05.2006 є незаконним.

Також, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги положення частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»протягом 2005-2007 років уклало ряд імпортних контрактів, згідно яких нерезиденти зобов'язувалися поставити на митну територію України різного роду обладнання (техніку) для виробництва кондитерських та інших виробів.

Для остаточного оформлення ВМД (зокрема в режимі ІМ-40), під час якого проводиться нарахування та сплата певних податків та митних зборів, необхідна наявність у декларанта інформації (відомостей) в повному обсязі щодо технічних властивостей (характеристик) обладнання, яке імпортується. Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено Постановою Кабінету Міністрів № 80 від 01.02.2006. Пункт 19 вказаного Переліку передбачає документи, які обов'язкові для подання, зокрема, це документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Тобто, визначальним для класифікації при митному оформленні товарів є технічні характеристики ввезеного обладнання, оскільки від цього залежить код товарної позиції УКТ ЗЕД, а відповідно і ставка ввізного мита.

Згідно пункту 2 Додаткових приміток розділу XVI Закону України «Про Митний тариф України», за вимогою митних органів декларант повинен надати для підтвердження відомостей, заявлених в декларації, ілюстрований документ (наприклад, інструкції, проспекти, листи з каталогу, фотографію), який містить опис машини, її призначення та головні характеристики, а у разі незібраної або розібраної машини - схему збірки та перелік вмісту різних вантажних місць. Дана інформація в технічній документації на певне обладнання, що імпортується в Україну. Термін «машина»включає в собі будь-які машини, обладнання, механізми, установки, апарати або пристрої, наведені у товарних позиціях групи 84 або 85 (п.5 Приміток розділу XVI Закону України «Про Митний тариф України»).

З матеріалів справи вбачається, що код УКТ ЗЕД на вантаж, ввезений на митну територію України по контрактам № 03-06/057 від 23.05.2006, № 2002-07 від 01.03.2007, № 291206 від 18.01.2007, № 110 від 01.10.2005, № 09112006 від 09.11.2006, № 72/07-В від 04.04.2007, № 87/07-B від 24.04.2007, № 95/07-B від 12.06.2007, № 97/07-B від 02.07.2007 та № 98/07-B від 25.06.2007 визначений відповідно до груп 84 та 85.

Таким чином, лише після отримання від нерезидентів інформації (відомостей) щодо технічних властивостей (характеристик) обладнання у повному обсязі, АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»була спроможна провести остаточне оформлення вантажу за ВМД в режимі ІМ-40.

Беручи до уваги наведене, в діях АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»відсутня вина, а тому є неправомірним застосування до позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 154131,32 грн. за порушення 90-денного терміну надходження імпортної продукції за контрактами, по яким ввезено обладнання (техніку) для виробництва кондитерських та інших виробів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку по задоволення позову в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000220852 від 25.04.2008 в частині застосування сум штрафних (фінансових) санкцій: пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 342352,25 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині скасування постанови суду першої інстанції та відмови у позові та залишення в силі рішення суду першої інстанції у цій частині. В решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 224, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, а касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Харківська бісквітна фабрика»задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009 у частині скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009 у частині відмови у позові щодо скасування рішення № 0000220852 від 25.04.2008 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 148369,15 грн. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009 у цій частині.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко (підпис)Т.М. Шипуліна Суддя О.І. Степашко