Ухвала суду № 20654787, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 року м. КиївК-17847/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008

у справі № 46/307-А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Партнер»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Партнер»(далі по тексту позивач, ТОВ «Консалтингова група «Партнер») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) № 0000024238/0 від 26.07.2005.

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.06.2007 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 постанову суду першої інстанції змінено: виключено з мотивувальної частини посилання суду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду; в частині відмови в позові постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог та залишити без змін рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з оглядну на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Консалтингова група «Партнер»з питань достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за жовтень 2004 року, складено акт № 33/23-8/7/31777851 від 26.07.2005, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до валових витрат виробництва витрати на ремонт та реконструкцію квартири за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого, 33, кв. 1, яка є житловим фондом, в сумі 750000 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.07.2005 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000024238/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року в розмірі 125000 грн.

Також судами встановлено, що ТОВ «Консалтингова група «Партнер» згідно договору № 08/03 від 21.08.2003 придбало у ТОВ «Гамлет» квартиру, загальна площа складає 84,90 м2. Право власності позивача підтверджується реєстраційним посвідченням на обєкти нерухомого майна, які належать юридичним особам виданого 27.08.2003 Київським міським бюро технічної інвентаризації. Фактичне виконання робіт ТОВ «Будівельна компанія «Будкомплекс»підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-000028п від 29.10.2004 на загальну суму 750000 грн., в т.ч. ПДВ 125 000 грн.

У жовтні 2004 року згідно договору підряду № 8 ПР від 20.09.2004 з ТОВ «Будівельна компанія «Будкомплекс» здійснювало реконструкцію та ремонт придбаної позивачем квартири.

Позивачем віднесено суму витрат на реконструкцію та ремонт вказаної квартири в розмірі 625000 грн. без ПДВ до основних фондів, а саме до групи 1.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом згідно ч. 2 ст. 99 КАС України.

Київський апеляційний адміністративний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, мотивував свою постанову тим, що платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення; витрати понесені позивачем на реконструкцію та ремонт основних фондів не можна відносити до валових витрат та, в свою чергу, до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з оглядну на наступне.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів.

Згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп. 8.2.2 зазначеної статті Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, до складу податкового кредиту можна віднести лише суми податків, сплачених у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат платника.

Якщо Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає віднесення витрат платника у звязку з придбанням тих чи інших товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, то, відповідно, сплачений в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Отже відповідачем правомірно було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову є вірним.

Слід зазначити, що вимоги касаційної скарги про скасування рішення апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог не можуть бути вирішені, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 позовні вимоги не задовольнялись.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)М.І. Костенко

(підпис)Н.Є. Маринчак

(підпис)С.Е. Острович

(підпис)Є.А. Усенко

З оригіналом згідно

Помічник суддіО.Я. Меншикова Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович

(підпис)Є.А. Усенко

З оригіналом згідно

Помічник суддіО.Я. Меншикова Суддя О.І. Степашко