Ухвала суду № 20654195, 27.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"27" жовтня 2011 р. м. КиївК-14675/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008

у справі № 14/169-4006

за позовом Приватного підприємства «Експортер»

до 1. Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

2. Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Експортер»(далі по тексту позивач, ПП «Експортер») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, Тернопільська ОДПІ) від 04.07.2007 № 0000262306/0/46320; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 15218 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування за квітень 2007 року.

Позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 15218 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування за квітень 2007 року виділено в самостійне провадження.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ПП «Експортер»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість «на розрахунковий рахунок платника податків»за квітень 2007 року, складено акт № 5702/23-623/33011957 від 25.06.2007, в якому, зокрема, зафіксовано порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: при підрахунку позивачем неправильно визначено суму оплаченого податкового кредиту у березні 2007 року внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 року в розмірі 15218 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 04.07.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000262306/0/46320 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 15218 грн.

Зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість здійснено державною податковою інспекцією виключно за наслідками дослідження фінансово-господарських операцій платника податку, повязаних із ввезенням на митну територію України товарно-матеріальних цінностей (кава натуральна смажена з кофеїном, мелена «ELITE FORT»).

У декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року позивачем відображено дані декларації за березень 2007 року та визначено суму бюджетного відшкодування, що підлягає перерахуванню на рахунок платника у банку в розмірі 15218 грн.

Також судами встановлено, що у вантажно-митній декларації від 03.03.2007 № 40300000004/7/000217 містяться дані щодо розміру нарахованого та сплаченого позивачем податку на додану вартість.

В листі Тернопільської митниці від 29.10.2007 № 8/1-7457 зазначено, що кошти, які були нараховані митним органом у вантажно-митній декларації від 03.03.3007, після завершення митного оформлення, 05.03.2007 перераховані до Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому необхідно зазначити, що єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі даних положень з посиланням на відповідні матеріали справи суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про правильне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 15218 грн. за березень 2004 року та право останнього на бюджетне відшкодування цієї суми у наступному податковому періоді (квітні 2004 року), у звязку з підтвердженням її сплати відповідним документом.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)А.О. Рибченко (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук Суддя О.І. Степашко