Ухвала суду № 20654102, 13.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"13" жовтня 2011 р. м. КиївК-24470/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

відповідачаФедорова С.Ф., Сиротіної О.Б

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна нафтова компанія»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010

у справі № 8/282

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна нафтова компанія»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Незалежна нафтова компанія»(далі по тексту позивач, ТОВ «Незалежна нафтова компанія») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2008 №0000142303/0, яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість на суму 4627593 грн., з яких 3085062 грн. за основним платежем та 1542531 грн. по штрафним санкціям, та від 24.03.2008 №0000152303/0 про донарахування податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 8658947,20 грн. (4783153 грн. за основним платежем та 3875794,20 грн. по штрафним санкціям).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Незалежна нафтова компанія»просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 11.03.2008 №110/1-23-03-32422174.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивачем завищено відємне значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2007 року на суму 2937679 грн., за 1 півріччя 2007 року на суму 3200585 грн., та занижено податок на прибуток за перевіряємий період у розмірі 4783153 грн.; занижено податок на додану вартість на суму 3085062 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 №0000142303/0, якими визначив позивачу суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на суму 4627593 грн., з яких 3085062 грн. - за основним платежем та 1542531 грн. по штрафним санкціям, та №0000152303/0 про донарахування податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 8658947,20 грн. (4783153 грн. за основним платежем та 3875794,20 грн. по штрафним санкціям).

Судами попередніх інстанції встановлено, що висновки відповідача щодо виявлених порушень та визначення податкових зобовязань ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат суми видатків сплачених підприємствам-постачальникам за відшкодування залізничних послуг з ПДВ, винагороди за організацію доставки товару залізницею, транспортування нафтопродуктів, за виконані послуги транспортування, відшкодування залізничного тарифу, компенсацію експедиторських та залізничних послуг, послуг по оформленню, відвантаженню та використання цистерн, компенсацію транспортних послуг, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати сплачені ПП «П.Ю.В.А.»згідно договору доручення №НП-1 від 19.05.2006, оскільки реалізація придбаного конденсату була здійснена нижче собівартості, у звязку із чим завищено відємне значення обєкта оподаткування та занижено податок на прибуток. Крім того, платником завищено податковий кредит по ПДВ, у звязку із включенням до складу податкового кредиту ПДВ, сплачене відшкодування залізничних послуг, винагороди за організацію доставки товару залізницею, транспортування продуктів, відшкодування залізничного тарифу, компенсацію експедиторських та залізничних послуг тощо, фактичне отримання та використання в господарській діяльності яких не підтверджено відповідними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу валових витрат суми видатків сплачених підприємствам-постачальникам за відшкодування залізничних послуг з ПДВ, винагороди за організацію доставки товару залізницею, транспортування нафтопродуктів, за виконані послуги транспортування, відшкодування залізничного тарифу, компенсацію експедиторських та залізничних послуг, послуг по оформленню, відвантаженню та використання цистерн, компенсацію транспортних послуг. Вказані витрати не підтверджені первинними розрахунковими, платіжними, транспортними та супровідними документами, обовязкове ведення яких, передбачено Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України»від 2.04.1998, Правилами оформлення перевізних документів, Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 №644.

В силу вказаних Інструкції та Положень, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що підтвердженням витрат на транспортування є первинні документи (оригінали транспортних та супровідних документів), в яких вказується особа, що може віднести до складу валових витрат видатки, повязані з транспортуванням залізницею, оскільки обовязок оплати таких послуг покладено на відправника та отримувача.

Включення до складу податкового кредиту ПДВ вищевказаних витрат за відсутності їх підтвердження відповідними первинними документами є порушенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та свідчить про завищення податкового кредиту, що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту по ПДВ, заниження чистої суми зобовязань по ПДВ.

Витрати сплачені ПП «П.Ю.В.А.»згідно договору доручення №НП-1 від 19.05.2006 віднесені позивачем до валових витрат в порушення п.1.32 ст.1, пп.5.2.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки реалізація газового конденсату здійснена нижче його собівартості, що не узгоджується з метою здійснення господарської діяльності та змістом визначальних ознак валових витрат.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що висновки відповідача щодо встановлення порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення ним валових витрат податкового кредиту по ПДВ, заниження податку на прибуток обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами вказаних Законів.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна нафтова компанія»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно секретар Суддя О.І. Степашко