Рішення № 20652078, 12.12.2011, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа №2-137/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Горпинич О.В.

за участю секретаря Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства про захист прав споживачів та спонукання до виконання умов договору , -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк” звернулися до суду із вищевказаним позовом. В остаточно уточненій позовній заяві просили в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Банком в загальному розмірі 92775,34 доларів США та 25664,59 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, передані в іпотеку Банку за Договором іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах. В обґрунтування позову посилалися на те, що між Банком та позивачем було укладено Кредитний договір від 21.11.2007 року, відповідно до якого позивач зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 71100 доларів США, а відповідач зобовязався використати його за цільовим призначенням, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, порядку та строки, визначені договором, але не пізніше 21.11.2027 року. З метою забезпечення виконання зобовязань відповідача за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки. Згідно з яким в забезпечення зобовязань відповідача перед кредитним договором було передано в іпотеку Банку квартира АДРЕСА_1. З 21.11.2008 року відповідач систематично порушує умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту частинами в розмірі та строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Позивач направляв боржнику лист з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом, в якому вимагав достроково повернути всю суму кредиту та процентів за користування кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та нараховану пеню, в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання листа. Сума заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати основної суми кредиту за кредитним договором станом на 11.09.2011 р. складає 70127, 48 доларів США. Станом на 11.09.2011 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за сумою прострочених та нарахованих процентів за користування кредитом складає 25310,84 доларів США. Загальна сума пені за порушення відповідачем строків виконання зобовязання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом складає 25664, 59 грн..

На підставі викладеного Банк звернувся до суду із відповідним позовом.

В свою чергу ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ „ПУМБ”, яким просив зобовязати Банк привести Кредитний договір у відповідність до вимог чинного законодавства України, встановити валютою кредиту за Кредитним договором гривню та зобовязати Банк здійснити перерахунок суми кредиту та процентів користування кредитними коштами відповідно до встановленої валюти кредиту гривні на день укладання Кредитного договору. В обґрунтування позову посилався на те, що 21.11.2007 року між ним та ПАТ „ПУМБ” укладено Кредитний договір, а також було укладено договір іпотеки, предметом якого виступає квартира АДРЕСА_1. При підписанні Кредитного договору Банком були порушені права позивача, оскільки зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Іноземна валюта може використовуватися в України лише в окремих випадках, зокрема, таким випадком є розрахунки субєкта зовнішньоекономічної діяльності з іноземними контрагентами. Тобто Банком було порушено істотну умову договору, яка стосується предмету договору. При цьому позивач посилався на те, що Банк не мав юридичного права видавати кредит фізичній особі резиденту України в іноземній валюті. На момент укладання договору курс гривні до долару США становив 505 грн. за 100 доларів США, тоді як на день звернення ОСОБА_2 до суду із позовом курс гривні к долару США становив приблизно 790 грн. за 100 доларів США. Також перед укладанням договору, ні протягом його дії, відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту та не в повному обсязі надав інформацію про умови кредитування. Позивачу з боку відповідача не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання позивачем продукції (кредиту), яка не має потрібних властивостей, а саме стійкої вартості оплати за кредит.

На підставі викладеного ОСОБА_2 звернувся до суду із відповідним позовом.

Дані позови були обєднанні в одне провадження.

Суд, вислухавши пояснення представника ПАТ „ПУМБ”, представника ОСОБА_2, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вважає, що позов ПАТ „ПУМБ” підлягає задоволенню, позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

21.11.2007 року було укладено Кредитний договір № 5868958 відповідно до якого Банк зобовязався надати позичальнику кредиту у розмірі 71100 доларів США на умовах цього Договору, а позичальник зобовязався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит Банку в порядку та строки, обумовлені Договором (п.1.1). Кредит надається позичальнику для придбання нерухомості - квартири АДРЕСА_1. Строк дії договору до 21.11.2027 року (п.п. 1.3, 1.4).

Кредит надається лише після того, коли будуть виконані всі перелічені умови: укладення з Банком іпотечного договору.

ОСОБА_2 зобовязався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитом, своєчасно здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, закріпленому в додатку № 1 до Кредитного договору, що було передбачено п.п. 1.1., 3.1.1, 3.2.1 Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк виконав свої договірні зобовязання за Кредитним договором, а саме: надав кредитні кошти у розмірі 71100 доларів США, що підвереджується заявою на видачу готівки № 20, меморіальним валютним ордером № 372158202 від 21.11.2007 року та оборотно сальдовою відомістю по рахунку боржника.

Проте відповідач всупереч п.п. 3.1.1, 3.2.1 Кредитного договору порушив вимоги щодо своєчасного повернення кредиту частина в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у це строк (термін).

Пунктами 1.3, 3.1 Кредитного договору встановлено, що умови розрахунку і сплати відсотків, так відповідно до п. 1.3 відсотки за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 11,50% річних із розрахунку 360 днів на рік.

Нараховані відсотки повинні сплачуватися боржником в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, вказаному в Додатку № 1 до Кредитного договору.

Пунктом 3.1.2 Кредитного договору передбачено, що відсотки розраховуються із щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором позики. Правила цієї статті поширюється і на кредитні правовідносини (п. 2. ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Іншими словами, у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає право вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими що настали всі строки платежу по всій позиції в цілому. Про цей свій намір витребувати всю суму позики або всіх речей, які надавалися в позику, позикодавець має право повідомити позичальника, надіславши останньому відповідну вимогу.

Відповідно до п. 3.5.7 Банк набуває права вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами, а позичальник, зобовязаний виконати таку вимогу Банку у випадках, передбачених договорами, якими забезпечується виконання зобовязань позичальника за цим Договором. Зазначену в п. 3.5.7 цього Договору вимогу Банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобовязаний виконати в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання. Якщо протягом вказаного строку позичальник усуне порушення умов цього договору, яке є підставою для направлення Банком зазначеної вимоги, така вимога Банку втрачає чинність. Зі спливом встановленого цим пунктом Договору строку виконання вимоги Банку, останній набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за цим Договором в судовому порядку та звернути стягнення на майно, передане Банку в забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором в порядку, визначеному відповідними договорами забезпечення та чинним законодавством, з метою задоволення вимоги Банку про дострокове повернення кредиту разом із нарахованими процентами та пенею.

Банк 05.03.2009 року направив ОСОБА_2 лист ДО/1867 із вимогою дострокового повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом, в якому вимагав достроково повернути всю суму кредиту, нараховані відсотки за користування кредитом та нараховану пеню в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання листа. Зазначений лист отриманий ОСОБА_2, про що свідчить особистий підпис боржника.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати основної суми кредиту за Кредитним договором станом на 11.09.2011 року становить 70127,49 доларів США, сума заборгованості відповідача перед позивачем за сумою прострочених та нарахованих процентів за користування кредитом становить 25310, 84 доларів США.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог закону.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, тоді воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, а за правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пункт 5.2 Кредитного договору передбачає, що у разі порушення відповідачем строків виконання будь якого з боргових зобовязань відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконання боргового зобовязання за весь час прострочення.

Загальна сума пені за порушення відповідачем строків виконання зобовязання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом становить 25 664,59 грн..

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Вищевказаний кредитний договір підписаний ОСОБА_2.

21.11.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки № 5868984. При цьому іпотекою за цим договором забезпечується виконання всіх зобовязань ОСОБА_2, згідно з яким іпотекодержатель зобовязався в порядку та на умовах передбачених Кредитним договором надати ОСОБА_2 кредитні кошти, а ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит, сплатити на користь іпотекодержателя проценти за користування кредитом, пеню, штрафи та всі інші суми, передбачені Кредитним договором (п.1.1).

Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. За домовленістю сторін на момент укладення цього Договору предмет іпотеки оцінено 398950 грн..

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.1 статті 4 Іпотечного договору передбачено право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі у випадку невиконання вимоги позивача як іпотекодержателея про дострокове виконання основного зобовязання.

Пунктом 4.2 Договору іпотеки передбачено, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на вибір позивача, як іпотекодержателя, в тому числі за рішенням суду.

Стаття 35 Закону України „Про іпотеку” закріплює, що у разі порушення основного зобовязання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є не відмінний від іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Що було зроблено банком у повному обсязі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Вищевказані умови при укладені договору іпотеки, були дотримані. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мали право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та могли відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Умови договору іпотеки в момент його укладення сторонам були відомі та зрозумілі, вони з ними погодились, підписавши вказаний договір.

В обґрунтування своїх вимог за позовом ОСОБА_2 посилався на ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно якої перед укладанням договору про надання споживчого кредиту, кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про сукупну вартість кредиту та покладання кредитних ризиків на позичальника при наданні кредиту у іноземній валюті, також детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, але банк зазначену інформацію не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, перед укладанням договору кредиту, ОСОБА_2 власноруч підписав анкету-заяву на отримання кредиту для придбання нерухомості, де позивач був ознайомлений з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, про що він сам підтвердив своїм особистим підписом в анкеті-заяві на отримання кредиту. Крім того ОСОБА_2 була надана інформація про умови та сукупну вартість кредиту, що є додатком №2 до Кредитного договору та містить детальну інформацію про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту.

Тому, неможливо погодитись з доводами ОСОБА_2 та його представника про те, що він не отримав інформацію від банку перед укладанням договору щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту, можливості виникнення курсових коливань і валютного ризику.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання ОСОБА_2 на істотні зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.

Твердження ОСОБА_2, про те, що Банк не попередив всупереч Закону України „Про захист прав споживачів” про не стабільний курс долара США до національної валюти не засновані на законі виходячи з наступного.

Згідно до ст. 36 ЗУ «Про Національний Банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні курси встановлюються національним банком України за погодженням з КМУ. Поряд з цим, Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Наведене свідчить про те, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Таким чином, при укладанні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні обовязки щодо погашення цього кредиту, ОСОБА_2 повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти до долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане. Тому, ОСОБА_2 повинен був передбачати та враховувати підвищення валютного ризику за вказаним кредитним договором.

Не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що за спірним кредитним договором жодна із сторін не отримувала індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції та Банк не мав права видавати кредит у іноземні валюті виходячи з наступного.

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлений Декретом Кабінету Міністрів „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, відповідно до ст. 2 Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету передбачено, що Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадаються під режим ліцензування згідно з Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребує індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Стаття 11 Декрету передбачає, що Національний Банк України у сфері валютного регулювання видає обовязкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України. Відповідно до ст. 44 Закону України „Про Національний Банк України” Національний Банк є уповноваженою державною установою при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, до компетенції якої належить: видання нормативно правових актів щодо ведення валютних операцій, видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб, які отримали ліцензію Національного Банку України на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 17.07.2001 року, наданий банку письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом.

Згідно п. 2.3 Положення за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати, в тому числі операції з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Розміщення банком залучених коштів від свого імені на власних умовах на власний ризик також віднесено до кредитної операції, що передбачено ст.ст. 47, 49 Закону України „Про банки та банківську діяльність”.

Відповідно до п. 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Національного Банку України від 30.05.2007 року № 200, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового звязку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного Банку та здійсненню валютних операцій.

Національним банком України ЗАТ „Перший Український Міжнародний банк” було надано банківську ліцензію № 8 від 02.10.2006р., якою передбачено право на виконання банківських операцій. Визначених ст. 47 ЗУ „Про банки та банківську діяльність», в тому числі і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та Дозвіл №8-1 від 02.10.2006р., яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті. Аналогічні ліцензія і дозвіл були надані правонаступнику ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»- ПАТ«Перший Український Міжнародний банк».

Інші посилання ОСОБА_2, викладені у позовній заяві також не є підставами для задоволення його позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ „ПУМБ”, та одночасно відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

На підставі ст. ст. 526, 554, 555, 651, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк” (місцезнаходження: 83001 м. Донецьк, вул. Університетська, 2-а, код ЄДРПОУ 14282829) за кредитним договором № 5868958 від 21.11.2007 року в загальному розмірі 92775,34 доларів США та 25663,59 грн., з яких відповідно: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 70127,48 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 25310,84 доларів США, заборгованість за пенею за порушення строків сплати відсотків за користування ним в розмірі 25664,59 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, реєстраційний номер 12615761, що розташована за адресою: м. Харків, вул.. Межлауа, б. 2, кв. 29, що належить ОСОБА_2, передану в іпотеку Банку за Договором іпотеки № 5868984 від 21.11.2007 рік, шляхом її продажу на прилюдних торгах.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” (місцезнаходження: 83001 м. Донецьк, вул. Університетська, 2-а, код ЄДРПОУ 14282829) судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства про захист прав споживачів та спонукання до виконання умов договору відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: