Ухвала суду № 20650266, 15.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 р.Справа № 2а-1670/4356/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Ральченка І.М.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. по справі№2а-1670/4356/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Регіон" <Список ><Текст >

до Державна податкова інспекція у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Регіон" (далі- позивач, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Регіон") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі- відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004261502 від 13.05.2011.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. по справі № 2а-1670/2894/11 адміністративний позов ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Регіон"задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у м. Полтаві № 0004261502 від 13 травня 2011 року визнано протиправним та скасовано.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Регіон" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: норм ч.1 счт.203, ст.215, ст.228, Цивільного кодексу України, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.21997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.04.2011 по 15.04.2011 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Регіон" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Нафта-Капітал" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складений акт № 3325/15-2/22545645 від 15.04.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.4, п.п.7.2.6 пункту.7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 4280,84 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0004261502 від 21.02.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6421,26 грн, в тому числі, 4280,84 грн - за основним платежем, 2140,42 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 01.10.2010 між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Регіон" та ПП "Нафта-Капітал" укладений договір купівлі - продажу № 01/11 (а.с. 26), за яким ПП "Нафта-Капітал" зобов'язується поставити позивачеві запчастини в асортименті. Асортимент, кількість поставки, ціни кожної конкретної партії товару визначаються у взаємоузгоджених Специфікаціях, яка є невід'ємною частиною договору.

Специфікація № 4 від 06.12.2010 до договору № 01/11 містить перелік товару (запчастин), його ціну, кількість на загальну суму 25685,04 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4280,84 грн.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента зазначені в специфікації № 4 від 06.12.2010 запчастини і проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкової накладної № 1201 від 06.12.2010, видаткової накладної № НФ-0000995 від 06.12.2010, рахунку- фактури № НФ-0001650 від 06.12.2010, банківських виписок.

Доставка товару від ПП "Нафта-Капітал" здійснена за замовленням ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Регіон", що підтверджується копією товарно-транспортної накладної серії АБ № 98 від 06.12.2010 (а.с. 33).

Колегія суддів зазначає, що про відсутність наміру позивача безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносин свідчать надані позивачем докази реальності вчинення господарської операції, а саме - належно оформлені документи первинного бухгалтерського обліку, які не містять дефектів форми або змісту, які б силу вимог ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів, а також докази оплати товару у безготівковій формі.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були сплачені з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Докази повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи відсутні.

Доказів отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від іншого суб'єкта господарювання, ніж контрагент у спірних правовідносинах - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Регіон" або виготовлення таких ТМЦ власними силами, відповідачем не надано.

При цьому, щодо доводів відповідача про факт підписання договору купівлі-продажу з боку ПП "Нафта-Капітал" ОСОБА_1 до прийняття наказу про призначення його керівником даного підприємства (до 03.11.2010) як підставу нікчемності правочинів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність застосування приписів до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, та вважає, що правочин по поставці позивачеві запчастин був схваленим, враховуючи вчинення сторонами дій по його фактичному виконанню.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у контрагента позивача ПП "Нафта-Капітал" належних трудових ресурсів та власних основних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товарів позивачеві, та як наслідок, про нікчемність правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки, в даному випадку жодним чином не впливає на реальність укладеного правочину.

Таким чином, колегія суддів зазначає., що наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарської операції за договором купівлі - продажу № 01/11 від 01.10.2010 р., понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємоповязаності сторін , використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності .

Підсумовуючи викладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ПП "Нафта-Капітал" не підтверджені жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання отриманих послуг в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між вказаними контрагентами не може бути визнаний нікчемним.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 4280,84 грн здійснено ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Регіон" на підставі виписаної ПП "Нафта-Капітал" податкової накладної № 1201 від 06.12.2010. Накладна містить адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу.

При цьому, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що відсутність у податковій накладній телефону ПП "Нафта-Капітал" не робить її недійсною та не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 4280,84 гр. на підставі виписаної ПП "Нафта-Капітал" податкової накладної № 1201 від 06.12.2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 15.04.2011 № 3325/15-2/22545645 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004261502 від 13.05.2011 Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4280, 84 грн. та 2140,42грн. штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. по справі№2а-1670/4356/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. <повний текст ><Дата ><р. >