Ухвала суду № 20648119, 26.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 р.Справа № 2а-2021/11/1620

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.03.2011р. по справі№2а-2021/11/1620

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до 3-го територіального вузла урядового звязку Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, Адміністрації державної служби спеціального звязку та захисту інформації України <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання виплатити грошову допомогу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Миргородського міськрайонного суду з адміністративною позовною заявою до 3-го територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в якому просив суд:

-визнати бездіяльність Адміністрації Держспецзв'язку та З ТВУЗ Держспецзв'язку, щодо невиплати мені одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, встановленої частиною шістнадцятою статті 21 Закону України«Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», неправомірною;

-зобов'язати 3 ТВУЗ Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України виплатити мені (ін. номер НОМЕР_1; рахунок НОМЕР_2 банк АБ «Укргазбанк», МФО 331520, код ЄДРПОУ 25869118) суму одноразової грошової допомоги за частиною шістнадцятою статті 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» у розмірі 201167, 40 грн.;

-зобов'язати Адміністрацію Держспецзв'язку забезпечити здійснення 3 ТВУЗ Держспецзв'язку виплати мені одноразової грошової допомоги за частиною шістнадцятою статті 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» у розмірі 201167,40 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.03.2011 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.03.2011 року скасувати, направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали приписів п.4 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оскаржуються неправомірні дії відповідачів щодо виплати грошової допомоги відповідно до Закону України «Про державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», які не відносяться до соціальних виплат

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про непідсудність даної справи Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, а тому наявність підстав для повернення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 15 ч.3 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, до 3 грудня 2010 року, відповідно та на підставі Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» проходив службу в 3 Територіальному вузлі урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на посадах осіб старшого начальницького складу Держспецзв'язку, з якої був звільнений у запас Збройних Сил України наказом Голови Держспецзв'язку від 30.11.2010 № 725-ос, за підпунктом З пункту 92 (за станом здоров'я) Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1828 , та згідно пунктів 40, 97, 98 Положення 1828 виключений зі списків особового складу наказом 3 ТВУЗ Держспецзв'язку від 02.12.2010 № 193-ОС.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" до особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

На підставі вищевикладеного та зважаючи на те, що предметом спору у вказаній адміністративній справу є неправомірні дії відповідачів щодо виплати грошової допомоги , відповідно до Закону України "Про державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", даний спір має ознаки публічно-правового спору, пов'язаного з проходженням публічної служби, який має вирішуватися саме в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки позивачем не вірно визначено предметну підсудність даної адміністративної справи, в результаті чого адміністративний позов подано до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, суд першої інствнції дійшов правомірного висновку, що відповідно ч. 2 ст. 18 КАС України даний спір підсудний Полтавському окружному адміністративному суду.

Пунктом 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

У відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, серед іншого, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Отже, колегія суддів підтверджує, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини у справі, та ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.03.2011р. по справі№2а-2021/11/1620 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >