Постанова № 20648031, 03.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 р. Справа № 2а-1670/1035/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняУльяненко А.Г.,

в присутності представника позивача Мірошніченко В.В., представника позивача Запорожець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк", Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011р. по справі№2а-1670/1035/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 27.12.2010 № 0007802301/0/4497, від 27.12.2010 № 0007812301/0\4498, від 27.12.2010 № 0031341701/0/4476 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1384,02 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 245,06 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" витрати зі сплати судового збору у сумі 1,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст. 19 Конституції України, п.п.5.2.1, 5.2.2 п.5.2 п.п. 5.3.9 п.5.3, п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", Наказ Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1999 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7, ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ч.1 ст. 153 КЗпП, ст.ст. 13, 19 Закону України "Про охорону праці", ст. 4 Закону "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", ст. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 250 ГК України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, також не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Майстер Мілк" підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Кременчуцької ОДПІ не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Майстер Мілк”пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 31847512, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Кременчуцькій обєднаній державній податковій інспекції у Полтавській області.

З 29.10.2010 по 09.12.2010 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ “Майстер Мілк”з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010.

Результати перевірки оформлені актом від 14.12.2010 №6919/23-209/31847512.

27.12.2010 з посиланням на цей акт Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0007802301/0/4497, яким визначено ТОВ “Майстер Мілк”податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 44 888,00 грн (основний платіж 30 136,00 грн; штрафна санкція 14 752,00 грн);

- податкове повідомлення-рішення №0007812301/0/4498, яким визначено ТОВ “Майстер Мілк”податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 822,00 грн (основний платіж 19 881,00 грн; штрафна санкція 9941,00 грн);

- податкове повідомлення-рішення №0031341702/0/4476, яким визначено ТОВ “Майстер Мілк”податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2789,55,00 грн (основний платіж 929,85 грн; штрафна санкція 1859,70 грн);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499, яким визначено ТОВ “Майстер Мілк”пеню за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у сумі 41 316,06 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 27.12.2010 року № 0007812301/0/4497, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належно оформлених первинних документів щодо перевезення товару та виконання робіт свідчить про неправомірність включення позивачем витрат до складу валових витрат за господарськими операціями з з ПП «Прайм-Альфа-СВ», ПП «Олетон-Запчастина», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку /абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті/.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" " первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що положеннями Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено для особи, яка підпадає під дію цього закону, альтернативну поведінку, тобто встановлено диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч. 5 статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може видаляти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства”.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для позивача як продавця, що не здійснює транспортування, товаро-транспортна накладна у випадку її оформлення мала б лише статус документу, що супроводжував в подальшому вантаж покупця, а не статус документу, за яким підприємство повинно було б будувати свій бухгалтерський облік в частині відпуску ТМЦ. Для позивача факт передання товару було засвідчено оформленням наявних видаткових накладних.

Як вбачається язі змісту акту перевірки, у 2009 році позивачем завищено валові витрати на суму 108145 грн. по операціям з ПП «Прайм - Альфа - СВ» (безпідставно віднесено до валових витрат суму 34 405 грн.); ПП «Олетон - Запчастина» (безпідставно віднесено до валових витрат 65 000 грн.); ПП ОСОБА_3 (безпідставно віднесено до валових витрат суму в розмірі 850 грн.); ПП ОСОБА_4 (безпідставно віднесено до валових витрат суму в розмірі 2090 грн.); ПП ОСОБА_8, (безпідставно віднесено до валових витрат суму в розмірі 2500 грн.), які не підтверджуються відповідним бухгалтерськими документами.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Майстер-Мілк»та ПП «Прайм-Альфа-СВ»укладений договір від 15.10.2008 № 390 про поставку комплектуючих та запчастин до обладнання.

За умовами вказаного договору постачальник - ПП «Прайм-Альфа-СВ»зобов'язується передати у власність покупцю ТОВ «Майстер-Мілк»комплектуючі та запасні частини к обладнанню, а покупець зобов'язаний своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його з моменту передання товару постачальником. Загальна вартість поставки складає 3000000,00 грн., у тому числі ПДВ 500000,00 грн. Поставка товара виконується виключно транспортом постачальника за його рахунок.

На виконання цього договору ГП «Прайм-Альфа - СВ» було поставлено комплектуючі та запчастини допромислового обладнання, яке виробляється ТОВ «Майстер Мілк» на виконання замовлень, отриманих від молокопереробних підприємств, та були виписані: видаткова накладна № 382 від 01.07.2009 р, податкова накладна № 382 від 01.07.2009 р.. на суму 41 285, 62 грн., в тому числі 6880,94 грн. ПДВ. На рахунок ПП «Прайм - альфа - СВ» було оплачено з нашого банківського рахунку 41 285, 62 грн. гривень.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме: накладну від 01.07.2009 № 382, податкову накладну від 01.07.2009 № 382, рахунок від 05.06.2009 № 05/06, платіжні доручення від 17.07.2009 № 46, від 08.09.2009 № 292.

В той же час, колегія суддів зазначає, що не зважаючи на наявність договору від 15.10.2008 р. № 390 про поставку комплектуючих та запчастин до обладнання, видаткових накладних, податкових накладних, відображення зазначеної операції з придбання комплектуючих та запчастин на обладнання в податковому та бухгалтерському обліку, відповідач дійшов висновку про неправомірність віднесення витрат на придбання запчастин до обладнання, до складу валових, у зв'язку з тим, що:

-відсутні товарно - транспортні накладні;

-не надано документів, що підтверджують необхідність використання даних комплектуючих у виробничому процесі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що надані позивачем видаткова накладна і податкова накладна, які були складені на виконання договору, а також банківські виписки про оплату коштів на виконання договору і є первинними документами в силу Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р. які відображають господарську операцію між 'ГОВ «Майстер Мілк» та ГШ«Прайм - АльфаСВ» по договору№ 390 від 15.10.2008 р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно - транспортних накладних для підтвердження факту приймання-передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною.

Для віднесення на валові витрати достатньо підтвердити факт отримання товару та оплати за нього грошових коштів.

Як вбачається зі змісту положення п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому законі, не дозволяється.

В свою чергу Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено норми, за якою відсутність товарно - транспортних накладних унеможливлювало б віднесення витрат по господарській операції з придбання, а не транспортування товарів, до складу валових, при наявності інших первинних документів. Тим більше, вимогами правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язкового складання товарно - транспортних накладних в підтвердження віднесення витрат на придбання товару до складу валових.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зі змісту видаткової накладної, предметом договору були комплектуючі та запасні частини для обладнання. Зазначені товари були використані при виготовленні обладнання для виробництво машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів згідно договору № 390 від 15.10.2008 р.

Окрім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження власної позиції позивачем надані письмові пояснення у справі, в додатках до яких надали картки обліку товарів, а саме запчастин, які були придбані нами у Шї «Прайм - Альфа - СВ». З відповідних карток обліку товарів вбачається, які саме запчастини позивачем придбані, та на виготовлення якого саме обладнання були використані. Окрім карток обліку товарів, також були надані позивачем копії договорів купівлі - продажу обладнання на виготовлення якого були придбані відповідні запчастини.

Також матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Майстер-Мілк» та ПП «Олетон-Запчастина» був укладений договір на виконання послуг від 20.07.2009 № 18 .

За умовами вказаного договору замовник ТОВ «Майстер-Мілк» зобов'язується надати виконавцеві ПП «Олетон-Запчастина»інформацію та матеріали, необхідні для виконання робіт з виготовлення, модернізації, вдосконалення та ремонту обладнання та забезпечити виконавця технічною документацією, необхідною для виконання робіт, а виконавець зобов'язаний виконати роботи, повернути залишки і відходи сировини замовнику та за власний рахунок виконати доставку обладнання на підприємство замовника. Загальна вартість робіт договором не узгоджена.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме: акт виконаних робіт від 01.09.2009 б/н, акт виконаних робіт від 03.09.2009 № 27/08, податкову накладну від 01.09.2009 № 19, податкову накладну від 03.09.2009 № 25.

Відповідач, обґрунтовуючи неправомірність віднесення витрат на придбання послуг по виготовленню, модернізації, вдосконаленню та ремонту обладнання до складу виходив з відомостей, які містяться в акі перевірки, а саме , у зв'язку з тим, щовідсутні товарно -транспортні накладні, не надано документів, що підтверджують необхідність використання даних комплектуючих у виробничому процесі, не надано документів, які підтверджують фактичне виконання робіт.

При цьому, колегія суддів зазначає таке твердження позивача необґрунтованим, оскільки акти виконаних робіт від 01.09.2009 р. та 03.09.2009 р. по договору від 20.07.2009 р. № 18, які підтверджували фактичне виконання робіт, були досліджені Кременчуцькою ДПІ у Полтавській області в ході проведення перевірки, що відображено в Акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ ТОВ «Майстер Між» були правомірно віднесені витрати на придбання послуг від ПП «Олетон Запчастина» до складу валових.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Також ТОВ «Майстер-Мілк»були укладені договори на перевезення вантажів від 01.07.2009 № 27 з ФОП ОСОБА_9 та від 05.10.2009 (усний) з ОСОБА_8

Крім того, ОВ «Майстер-Мілк»були укладені договори на виконання транспортних (експедиторських) послуг від 01.01.2009 № 01/01 з ФОП ОСОБА_4, , від 10.09.2009 № 10/09 з ФОП ОСОБА_5 та від 22.03.2010 (усний) з ФОП ОСОБА_7

На підтвердження взаємовідносин ТОВ «Майстер Мілк» з ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_7, позивачем надані :

1)Акт № 1 та Акт № 3, яким підтверджується надання транспортних послуг, які були оплачені на підставі платіжних доручень № 23 від 10.07.2009 р. та № 125 від 29.07.2009 р. на загальну суму 850 гривень, від ПП ОСОБА_3;

2)Акт виконаних робіт від 14.07.2009 р., за вересень 2009 р., від 21.07.2009 р. підтверджується надання транспортних послуг, які були оплачені на підставі платіжних доручень № 45 від 16.07.2009 р. та № 342 від 16.09.2009 р.. № 12! від 28.07.2009 р. на загальну суму 2090 гривень, від ПП ОСОБА_4;

3)Акти виконаних робіт від 29.10.2009 р., 20.11.2009 р., 26.09.2009 р, 21.09.2009 р. 16.09.2009 р., 10.09.2009 р. підтверджується надання транспортних послуг, які були оплачені на підставі платіжних доручень № 589 від 02.11.2009 р.. № 708 від 25.11.2009 р., № 707 від 25.11.2009 р. , № 407 від 29.09.2009 р., № 391. від 23.09.2009 р., № 351 від 18.09.2009 р., №> 324 від 11.09.2009 р. на загальну суму 3300 гривень, від ПП ОСОБА_5;

4)Акт виконаних робіт від 05.10.2009 р. надані транспортні послуги, оплата яких підтверджується платіжним дорученням № 1077 від 15.02.2010 р. на загальну суму 2500 гривень, від ПП ОСОБА_6;

5)Акт виконаних робіт № 62/1003 від 23.03.2010 р. та № 62/1004 від 23.03.2010 р. надані транспортні послуги, оплата яких підтверджується платіжним дорученням № 1249 від 22.03.2010 р. та № 1249 від 22.03.2010 р. на загальну суму 2400 гривень, від ПП ОСОБА_7

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», первинним документом є господарський документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання товарно - транспортних накладних в підтвердження віднесення витрат натранспортуваннятоварудоскладувалових.

Таким чином, правомірним є підтвердження валових витрат позивача у 3 кварталі 2009 року та 2 кварталі 2010 р. наданими первинними документами бухгалтерського обліку, і відповідно, правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по оплаті транспортних послуг.

Єдиною підставою, за якою відповідні операції не можна було б віднести до складу валових витрат, є фіктивність відповідних операцій, проте їх фіктивність матеріалами справи не встановлена та не доведена відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за наявності первинних документів, а саме договорів, актів виконаних робіт, платіжних доручень на оплату відповідних послуг, ТОВ "Майстер Мілк" мало всі підстави для віднесення до валових витрат вартість транспортних послуг, які були надані контрагентами.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні повністю відповідають вимогам до первинних документів, які пред'являються п.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р.

Відмовляючи в задоволені позову в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0007812301/0/4498 від 27.12.2010 року, яким встановлено порушення ст. 7 п. 7.4 пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ,в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 881 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у позивача обовязкових первинних документів свідчить про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій у свою чергу виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими господарськими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

При цьому колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб керівника , головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих “сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток

- або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) -є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата втримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів зазначає, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та отримання податкових накладних від контрагентів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податкові накладні, які були виписані ПП «Олетон - Запчастина»та ПП «Прайм - Альфа - СВ»на ТОВ «Майстер Мілк» досліджені перевіряючи ми в ході проведення перевірки.

Таким чином, завищення ТОВ «Майстер Мілк» зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2009 р. за операцією з ПП «Прайм - Альфа - СВ» , за вересень 2009 р., по операціях з ПП «Олетон - Запчастина» на загальну суму 19 881 грн. не мало місця, оскільки до складу податкового кредиту вищезазначені суми ПДВ віднесені на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних постачальником товарів та отриманих платником податку в звітному податковому періоді.

Колегія суддів зазначає, що відсутність товарно - транспортних накладних може бути підставою для не прийняття податкового кредиту лише в єдиному випадку: якщо така відсутність в сукупності з іншими доказами, достовірно свідчить про фіктивність проведеної операції та, відповідно, її безтоварність.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було наведено переконливих доказів, які б свідчили про фіктивність відповідних операцій

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст.1 та ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника. При цьому платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не включення до складу податкового зобов'язання контрагентом тієї чи іншої операції не є підставою для відмову у формуванні податкового кредиту, оскільки формування цього кредиту не залежить від дій контрагента стосовно звітування з цього податку або навіть припинення сплати цього податку до бюджету більше ніж через півроку після того, як мала місце операція з цим контрагентом. В разі ухилення тих чи інших осіб від декларування податкового зобов'язання до них, а не до їх контрагентів, вживаються передбачені законом заходи щодо накладення фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій, контрагенти - продавці «Прайм - Альфа - СВ» та ПП «Олетон - Запчастина» знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тому висновки податкового органу про безпідставність використання позивачем у своєму податковому обліку податкових накладних «Прайм - Альфа - СВ» та ПП «Олетон - Запчастина» є неправомірними.

В свою чергу, анулювання свідоцтва як платника ПДВ не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарським операціями податкові накладні.

Також, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що в період здійснення взаємовідносин з купівлі - продажу комплектуючих - 3 квартал 2009 року, основні фонди на підприємстві «Прайм - Альфа - СВ» не обліковувались, а єдиним працівником був директор. Аналогічна позиція виражена і відносно ПП «Олетон - Запчастина».

Колегія зазначає, що відсутність персоналу на відповідних підприємствах не свідчить про те, що господарські операції між «Прайм - Альфа - СВ», ПП «Олетон - Запчастина» та позивачем були фіктивними, оскільки в акті перевірки не міститься жодних доказів фіктивності укладення угод нами з відповідним контрагентами або безтоварності оформлення документів за цими операціями, а зазначені обґрунтування неможливості здійснення операцій ґрунтуються на припущеннях.

Відсутність основних фондів на праві власності не свідчить про те, що ці фонди не були або не могли орендовані, тим більше, що в акті відсутні посилання на те, що за відсутності відповідних основних фондів здійснення господарських операцій було б неможливим, оскільки в тому випадку, коли здійснюється торгово - посередницька діяльність, товари на власний склад не завозяться, а тому потреба в основних засобах та людських ресурсах, які б забезпечували вивантаження товару, його облік на складі, завантаження, логістику тощо - відсутня.

Також, відсутність персоналу та основних фондів у звітності контреганта може свідчити також про те, що такий персонал не був просто оформлений в установленому порядку, а фонди - не обліковані. Відповідач не виключив такої обставини, але суд погодився з його припущеннями.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що всі господарські операції, які здійснювалися позивачем, повністю відображені в бухгалтерському обліку відповідно до норм діючого законодавства. При тому, що правилами податкового обліку не встановлено конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь -яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. Єдиною вимогою, якій повинні відповідати документи, що засвідчують факт придбання товару, робіт і послуг, є те, що вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. При цьому, відповідачем ні при складанні акту, ні у судовому засіданні, не було обґрунтовано з посиланням на відповідні документи фактів фіктивності правочинів, їх нікчемності або безтоварності операцій.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 27.12.2010 року № 0031341702/0/4476, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставно не утримав податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 929,85 грн у ІІІ, ІV кварталах 2009 року та І та ІІ кварталах 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0031341702/0/4476 слугував відображений в акті перевірки від 14.12.2010 №6919/23-209/31847512 висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ «Майстер Мілк»вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок неоподаткування доходів, отриманих платниками податків від свого працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), у ІІ півріччі 2009 року та І півріччі 2010 року, що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб за цей період на загальну суму 929,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Майстер Мілк»не включило до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості замовленої питної води.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини, що виникають у зв'язку з оподаткуванням доходів фізичних осіб, регулювалися у 2009 та 2010 роках Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Так, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпунктів «б»та «е»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Водночас підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що до валових витрат платника податку на прибуток підприємств включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Національним банком України.

До переліку, що встановлений Кабінетом Міністрів України у постанові від 27 червня 2003 року № 994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат», не віднесено надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, питної води.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вартість безоплатно наданої платнику податку питної води є згідно підпункту «б» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» його доходом, що підлягає оподаткуванню, та до складу валових витрат підприємства не включається.

До того ж за змістом статті 7 Закону України «Про охорону праці», на підставі якого прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою працівники, що зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці.

При цьому віднесення робіт до категорії зі шкідливими умовами праці можливе на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці, порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не доведено, що працівники, яким безоплатно надавалася питна вода, працювали на робочих місцях зі шкідливими умовами праці, так і того, що у підприємства взагалі є такі атестовані місця.

З огляду на це, забезпечення найманих працівників замовленою питною водою за рахунок підприємства позивача слід розцінювати як надання працівникам додаткового блага у вигляді вартості майна, безоплатно отриманого платниками податку.

Таким чином позивач повинен був утримувати податок з такого доходу.

Так, статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1), особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів , є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (підпункт «а»пункту 17.2).

Отже, наведеними нормами закону визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, відмінних від заробітної плати, є податковий агент.

За визначенням пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент це, зокрема, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, позивач, який оплачував найманим працівникам питну воду, є податковим агентом, на якого законом покладено обовязок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач безпідставно не утримав податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 929,85 грн у ІІІ, ІV кварталах 2009 року та І та ІІ кварталах 2010 року, а тому податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.12.2010 №0031341702/0/4476 є правомірним та таким що ґрунтується на положеннях діючогозаконодавства.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499 у частині визначення пені у сумі 1384,02 грн /оскаржуваній частині/, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для нарахування ТОВ «Майстер Мілк» пені у сумі 1384,02 грн згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499 в оскаржуваній частині слугував висновок податкової інспекції, викладений в акті перевірки від 14.12.2010 №6919/23-209/31847512, про порушення вказаним субєктом господарювання статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок перевищення 180-денного терміну зарахування валютної виручки на валютний рахунок позивача за експортними контрактами від 14.08.2008 № 28/08 з компанією «ФудМайстер-АйсКрим»/Казахстан/ та від 25.05.2009 № 2/09 з ТОВ «Промагрокомплект»/Росія/.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у редакції Закону, діючій до 24.11.2009, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка за контрактом від 14.08.2008 № 28/08 з компанією «ФудМайстер-АйсКрим» була здійснена позивачем 10.06.2009, що підтверджується вивізною вантажною митною декларацією /а.с. 225, т. І/.

Граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припав на 07.12.2009.

Виручка у сумі 538,49 дол.США нерезидентом погашена /шляхом взаємозаліку/ несвоєчасно (12.03.2010), що не заперечувалось позивачем у позовній заяві та представником позивача у судовому процесі /а.с. 12, 227, т. І/.

Кременчуцькою ОДПІ нараховано пеню за вказаним контрактом у сумі 1225,30 грн за період з 08.12.2009 по 12.03.2010 /а.с. 249, т. І/.

Як слідує зі змісту позовних вимог, позивач не згоден з нарахуванням цієї суми пені лише з підстави порушення відповідачем строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, при її нарахуванні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що спору між сторонами щодо фактичних обставин немає.

За своєю суттю пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні господарської діяльності є адміністративно-господарською санкцією, а тому її нарахування повинно здійснюватися з 01.01.2004 /дата набрання чинності Господарським кодексом України/ з урахуванням строку, встановленого статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до норми вказаної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки порушення терміну зарахування виручки в іноземній валюті є триваючим, то строк, встановлений статтею 250 ГК України, за таке порушення застосовується за таким правилом, що пеня може бути нарахована не більш ніж за один рік до дати прийняття контролюючим органом рішення про нарахування пені при умові, що це порушення було виявлено в межах шестимісячного строку.

Згідно розрахунку пеня за порушення терміну надходження валютної виручки за контрактом від 14.08.2008 № 28/08 нарахована за період з 08.12.2009 по 12.03.2010, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000342200/0/4499 прийнято Кременчуцькою ОДПІ - 27.12.2010. Це означає, що пеню у сумі 245,06 грн за період з 08.12.2009 по 26.12.2009 нараховано контролюючим органом поза межами строку, встановленого статтею 250 ГК України для притягнення субєкта господарювання до відповідальності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає визнанню протиправним та скасуванню у частині визначення пені у сумі 245,06 грн. Решта суми пені в 980,24 грн. за період з 27.12.2009 по 12.03.2010 нарахована відповідачем в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Також матеріалами справи встановлено, що поставка за контрактом від 25.05.2009 № 2/09 з ТОВ «Промагрокомплект»була здійснена позивачем 14.07.2009, що підтверджується вивізною вантажною митною декларацією /а.с. 240, т. І/.

Граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припав на 10.01.2010.

ТОВ «Майстер Мілк»подало до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України позовну заяву про стягнення з ТОВ «Промагрокомплект»суми заборгованості по експортному контракту від 25.05.2009 № 2/09.

Справу прийнято до провадження постановою суду - 12.01.2010/а.с. 12, 243, т. І/.

Кременчуцькою ОДПІ нараховано пеню за вказаним контрактом у сумі 158,72 грн за один день 11.01.2010 /а.с. 249, т. І/.

Як слідує зі змісту позовних вимог, позивач не згоден з нарахуванням цієї суми пені з підстави порушення відповідачем статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та статті 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»нарахування пені зупиняється з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду, а як свідчить постанова Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України справу прийнято до провадження 12.01.2010, тоді як граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припадав на 10.01.2010.

Отже, пеня підлягає нарахуванню за 11.01.2010.

Не вбачається з матеріалів справи і порушення відповідачем строку, встановленого статтею 250 ГК України, оскільки порушення мало місце 11.01.2010, а пеня нарахована рішенням 27.12.2010, тобто в межах року.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Приймаючи до уваги, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом допущені порушення норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи по суті , колегія суддів скасовує постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень №0007812301/0/4498 від 27.12.2010 року та № 0007802301/0/4497 від 27.12.2010 року з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011р. по справі№2а-1670/1035/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень №0007812301/0/4498 від 27.12.2010 року та № 0007802301/0/4497 від 27.12.2010 року в частині донарахування сум податкових зобов'язань в розмірі 37276,50 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0007812301/0/4498 від 27.12.2010 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29822 грн. та податкове повідомлення -рішення № 0007802301/0/4497 від 27.12.10 року в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 37276,50 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 року по справі 2а-1670/1035/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 08.08.2011 р.