Ухвала суду № 20648138, 25.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 р.Справа № 2а-15734/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2011р. по справі№2а-15734/10/2070

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Гонг" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу "Гонг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010 року №0000902303/0, від 13.09.2010 року №0000902303/1, від 08.11.2010 року №0000902303/2, від 30.12.2010 року №0000902303/3, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 480108,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 320072,00 грн. та за штрафними санкціями - 160036,00 грн., а також від 30.07.2010 року №0000912303/0, від 13.09.2010 року №0000912303/1, від 08.11.2010 року №0000912303/2, від 30.12.2010 року №0000912303/3, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 384086,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 256057,00 грн. та за штрафними санкціями - 128029,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена перевірка АТЗТ "Гонг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 рік, якою встановлені порушення п.1.31 ст.1, п.п.11.2 ст.11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.1.4 ст.1, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", складено акт №1792/23-03-05/01549165 від 19.07.2010 року, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення №0000902303/0 від 30.07.2010 року на суму 480108,00 грн., №0000912303/0 від 30.07.2010 року на суму 384086,00 грн. В результаті адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, винесені податкові повідомлення-рішення від 13.09.2010 року №0000902303/1, від 08.11.2010 року №0000902303/2, від 30.12.2010 року №0000902303/3, від 13.09.2010 року №0000912303/1, від 08.11.2010 року №0000912303/2, від 30.12.2010 року №0000912303/3. Позивач зазначив, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова є необгрунтованими, оскільки висновки про нікчемність угод та нереальність характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ Надія", ПП "ТФ "Агроеліта" не відповідають дійсним обставинам справи і ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях ДПІ Жовтневого районі м.Харкова. Зазначена позиція спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

Відповідач ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проти позову заперечував, від в.о. начальника податкової інспекції Вервейко Т.В. та від ст. державного податкового інспектора юридичного відділу ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова Буряківського О.В. до суду надійшли письмові заперечення, в яких зазначили наступне. В ході виїзної планової перевірки АТЗТ "Гонг" встановлено укладення договору між позивачем та ТОВ "Надія" щодо надання послуг маркетингового дослідження ринку нерухомості та ринку нафтопродуктів. На підставі видаткових та податкових накладних за вказаним договором, АТЗТ "Гонг" безпідставно включило до складу валових витрат у 4-му кварталі 2008 року суму в розмірі 613621,25 грн., та до складу податкового кредиту з ПДВ - 122724,00 грн. (за листопад 2008 року), оскільки позивачем не підтверджено відповідними розрахунковими документами факт подальшого використання у власній господарській діяльності проведені ТОВ "Надія" дослідження ринку. Відповідач зазначив, що акти виконаних робіт не містять змісту господарської операції, у зв'язку з чим неможливо встановити, в якій формі виражений кінцевий продукт маркетингових послуг, чи передавались результати маркетингових послуг суб'єкту господарювання. Крім того, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова зазначило, що перевіркою встановлено укладення договору між АТЗТ "Гонг" з ПП "ТФ "Агроеліта" щодо надання послуг з ремонтно-будівельних робіт (обладнання крівлі). На підставі наданих від ПП "ТФ "Агроеліта" актів виконаних робіт, податкових накладних за вказаним договором, позивачем віднесено до складу валових витрат за 4-й квартал 2008 року суму в розмірі 666667,00 грн., та до складу податкового кредиту за грудень 2008 року з ПДВ суму - 133333,40 грн. Оскільки в ході проведення перевірки встановлено, що у контрагента позивача ПП "ТФ "Агроеліта" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, та фактично за перевіряємий період відсутні трудові ресурси, необхідні основні фонди, обладнання для виконання укладеної угоди щодо здійснення будівельної та іншої роботи, на думку відповідача, зазначене свідчить про відсутність реального настання правових наслідків укладеної угоди між АТЗТ "Гонг" та ПП "ТФ Агроеліта", яка в силу ст.ст.215, 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, отже є нікчемною.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 року адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу "Гонг" задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 30.07.2010 року №0000902303/0, від 13.09.2010 року №0000902303/1, від 08.11.2010 року №0000902303/2, від 30.12.2010 року №0000902303/3; скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 30.07.2010 року №0000912303/0, від 13.09.2010 року №0000912303/1, від 08.11.2010 року №0000912303/2, від 30.12.2010 року №0000912303/3. В частині визнання податкових повідомлень-рішень нечинними - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Представником позивача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в межах апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Акціонерне товариство закритого типу "Гонг" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.12.1992 року №14801200000009348 (т.1 а.с.114), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Харкова як платник податків, що не заперечується сторонами.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка АТЗТ "Гонг" (код 01549165) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 рік.

За результатами перевірки складений акт №1792/23-03-05/01549165 від 19.07.2010 року, яким встановлені порушення: п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - віднесення до валових витрат послуг, що не використовуються платником податку у власній господарській діяльності, що призвело до завищення валових витрат у 4-му кварталі 2008 року на суму 613621,25 грн.; п.1.31 ст.1, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - віднесення до валових витрат послуг, що дійсно не виконувалися зазначеним контрагентом, що призвело до завищення валових витрат у 4-му кварталі 2008 року на суму 666667,00 грн.; порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - віднесення до валових витрат послуг, що не використовуються платником податку у власній господарській діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту в листопаді 2008 року за суму 122724,00 грн.; п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - віднесення до валових витрат послуг, що дійсно не виконувалися зазначеним контрагентом, що призвело до завищення податкового кредиту у грудні 2008 року на суму 133 333,0 грн. /т.1 а.с. 9-36/.

На підставі акту перевірки в.о. керівника ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова винесені податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010 року №0000902303/0 (т.1 а.с.47), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 480108,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 320072,00 грн. та за штрафними санкціями - 160036,00 грн., від 30.07.2010 року №0000912303/0 (т.1 а.с.46), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 384086,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 256057,00 грн., та за штрафними санкціями -128029,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 13.09.2010 року №0000902303/1, від 08.11.2010 року №0000902303/2, від 30.12.2010 року №0000902303/3, від 13.09.2010 року №0000912303/1, від 08.11.2010 року №0000912303/2, від 30.12.2010 року №0000912303/3. (т.1 а.с.48-49, т. 3 а.с.63-68).

Позивач не погодився з вказаними рішеннями і оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки про нікчемність угод та нереальність характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ Надія", ПП "ТФ "Агроеліта" не відповідають дійсним обставинам справи і ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях ДПІ Жовтневого районі м.Харкова. Зазначена позиція спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між АТЗТ "Гонг" як замовником та ТОВ "Надія" як виконавцем укладено договір про надання послуг від 01.11.2006 р. (т.1 а.с.115).

Відповідно до умов договору про надання послуг від 01.11.2006 р., виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з маркетингу та менеджменту в порядку та на умовах визначеним цим договором, а саме: надати послуги по вивченню ринку пропозицій та попиту на аналогічні послуги та товари іншими продавцями, вивчити та систематизувати дані про ціни на аналогічні товари та послуги, провести опитування потенційних покупців щодо умов укладення договорів, проводити презентації, рекламні компанії, знаходити потенційних покупців, сприяти укладенню договорів купівлі-продажу ПММ та укладанню договорів оренди.

В подальшому сторонами договору було укладено додаткову угоду №1 від 01.01.2008 року (т.1 а.с. 118) та додаткову угоду № 2 від 01.07.2008 року (т. 3 а.с. 56) до договору про надання послуг від 01.11.2006 року.

Згідно умов додаткової угоди № 2 від 01.07.2008 року, вартість послуг складає 736345,60 грн., у т.ч. ПДВ 122724,25 грн.

З копії акту виконаних робіт №25 від 28.11.2008 р. по договору від 01.11.2006 року, який укладений між АТЗТ "Гонг" та ТОВ "Надія", вбачається, що виконавцем надані маркетингові послуги на суму 736345,60 грн., у т.ч. ПДВ 122724,25 грн. Сторони один до іншого претензій не мають.

Позивачем до матеріалів справи надана копія податкової накладної ТОВ «Надія» №25 від 28.11.2008 року на суму 736345,50 грн. (в т.ч. ПДВ 122724,25 грн.), копія платіжного доручення №00005850 від 25.12.2008 року, виписка з банку від 26.12.2008 року на суму 736345,50 грн. (т.1 а.с.120-122), що підтверджує надання послуг та їх оплату.

Крім того, позивачем надані до матеріалів справи звіт про результати маркетингових досліджень ринку нерухомості та нафтопродуктів в Україні та в Харківському регіоні за 2006- 2007 роки (т.1 а.с. 135-185), з додатком № 1 «Маркетингові дослідження ринку нафтопродуктів в Україні» (т.1 а.с. 186-219), звіт про результати маркетингового дослідження ринку нафтопродуктів і нерухомості в Україні та Харківському регіоні за 2007 рік -1 півріччя 2008 р. (т.2 а.с. 1-69), з додатком № 2 «Маркетингові дослідження ринку нерухомості в Україні» - (т.2. а.с.70-119).

Таким чином, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, які опосередковують надання виконавцем - ТОВ "Надія" послуг за договором від 01.11.2006 року, що підписані сторонами та скріплені печатками, які відповідно до умов договору визначають вартість наданих послуг та фіксують факт надання послуг якісно та в повному обсязі.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у п.5.3 - п.5.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат. В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону відсутні норми, які б визначали неможливість віднесення до складу валових витрат вартості маркетингових та менеджментних послуг.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Угода, укладена між АТЗТ "Гонг" як замовником та ТОВ "Надія" як виконавцем про надання послуг від 01.11.2006 р. є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить значення терміну "послуга". Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України послуга споживається замовником в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, правомірно дійшов висновку про те, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність зв'язку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на тримання доходу.

Відповідно до Довідки №2340 Головного управління статистики у Харківській області від 26.02.2005 року, видами діяльності АТЗТ "Гонг" за КВЕД є здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення, оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля паливом, діяльність автомобільного вантажного транспорту (т. 1, а.с. 222).

Мета та предмет діяльності АТЗТ «Гонг» визначені Статутом Товариства, який затверджено протоколом № 14 від 22.04.2005 року (т. 1 а.с. 50-51). Так, предметом діяльності Товариства, є, зокрема, здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення, оптова та роздрібна торгівля паливом.

З копії витягу про державну реєстрацію прав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 18.10.2010 року, вбачається, що АТЗТ «Гонг» є власником нежитлових будівель по Комсомольському шосе, 88 в м. Харкові: «Б-2» заг. пл. 327,5 кв.м., «Ж-1»заг. пл. 615,4 кв.м, «Л-1»заг. пл. 61,6 кв.м, «Н-1», заг. пл. 1165,39 кв.м, «П-1», заг. пл. 998,5 кв.м, «Щ-1», заг. пл. 113,0 кв.м, «Т-1», заг. пл. 2568,5 кв.м (т. 3 а.с. 57-58).

Відповідно договорів оренди нежитлових приміщень, позивач надає в оренду іншим суб'єктам господарювання зазначені вище належні йому на праві власності нежитлові приміщення, що підтверджується копіями договорів (т. 2 а.с. 179-250, т. 3 а.с. 1-15).

З Додатку 4 до акту перевірки № 1792/23-03-05 від 19.07.2010 року - Довідки про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності АТЗТ «Гонг» та опрацювання встановлених ризикових операцій за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року, вбачається, що в перевіреному періоді АТЗТ «Гонг» здійснювало торгівлю паливно-мастильними матеріалами та займалося наданням в оренду власного нерухомого майна (т. 1 а.с. 44-45).

Таким чином, судом встановлено, що надання послуг по вивченню ринку пропозицій та попиту на аналогічні послуги та товари іншими продавцями, вивчення та систематизування даних про ціни на аналогічні товари та послуги, проведення опитування потенційних покупців щодо умов укладення договорів, проведення презентацій, рекламних компаній, знаходження потенційних покупців, та сприяння укладенню договорів купівлі-продажу ПММ та укладанню договорів оренди, які здійснювалися ТОВ "Надія" та результати якого відображені у звіті про результати маркетингових досліджень ринку нерухомості та нафтопродуктів в Україні та в Харківському регіоні за 2006-2007 роки з додатком № 1 «Маркетингові дослідження ринку нафтопродуктів в Україні», звіті про результати маркетингового дослідження ринку нафтопродуктів і нерухомості в Україні та Харківському регіоні за 2007 рік -1 півріччя 2008 р., з додатком № 2 «Маркетингові дослідження ринку нерухомості в Україні», безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності АТЗТ "Гонг", що направлена на отримання доходу.

Відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що документальне оформлення договірних відносин спростовує висновок відповідача, який міститься в акті перевірки №1792/23-03-05/01549165 від 19.07.2010 року щодо відсутності зв'язку отриманих маркетингових, менеджментних послуг з господарською діяльністю позивача, та відсутність наміру в майбутньому використовувати у своїй господарській діяльності.

На підставі зазначеного вище, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання послуг для використання у власній господарській діяльності, судом встановлено правомірність віднесення витрат на придбання маркетингових послуг в 4-му кварталі 2008 року у сумі 613621,25 грн. до складу валових витрат позивача на підставі первинних документів, зокрема, договору про надання послуг, додаткових угод до договору № 1 від 01.11.2008 року, № 2 від 01.07.2008 року, акту виконаних робіт, рахунку щодо оплати виконаних робіт, податкової накладної.

Щодо віднесення до податкового кредиту у листопаді 2008 року суми ПДВ в розмірі 122724,00 грн., яка була нарахована на підставі вказаного договору про надання послуг між АТЗТ "Гонг" та ТОВ "Надія" від 01.11.2006 року, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість врегульовано Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абз.3 пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем АТЗТ "Гонг" сума ПДВ за отримані послуги по договору з ТОВ "Надія" включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2008 року на суму 122724,00 згідно отриманої податкової накладної №25 від 28.11.2008 року.

Податкова накладна відповідає вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Таким чином, ТОВ "Надія" виконала свої зобов'язання за договором надання послуг у листопаді 2008 року, а АТЗТ "Гонг" прийняв роботи та послуги за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту витрат АТЗТ "Гонг" по взаємовідносинам з ТОВ "Надія" у листопаді 2008 року, на суму 122724,25 грн.

Щодо підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 133333,00 грн., та завищення валових витрат в 4-му кварталі 2008 року на суму 666667,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно договору підряду від 01.09.2008 року (т.1 а.с.123-125), укладеного між Акціонерним товариством закритого типу "Гонг" як замовником та Приватним підприємством Торгівельна фірма "Агроеліта" як виконавцем, замовник отримує та сплачує, а виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту крівлі на будівлі Н-1, Т-1 бази №1 за адресою: м.Харків, вул. Комсомольське шосе, 88, на приміщенні В-2 бази №2 за адресою: м.Харків, вул. Калинина, 31, на об'єкті замовника, з використанням матеріалів замовника. Вартість послуг за ремонтні роботи ПП ТФ "Агроеліта" становить 666667,00 грн., ПДВ 133333,40 грн., усього - 800000,40 грн., шляхом перерахування коштів у вигляді чотирьох щоквартальних оплат.

Згідно висновків акту перевірки №1792/23-03-05/01549165 від 19.07.2010 року, правочин, вчинений у перевіряємому періоді між АТЗТ "Гонг" та ПП "ТФ "Агроеліта" в силу ст.ст. 215, 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, отже є нікчемним, так як у контрагента позивача ТП "ТФ "Агроеліта" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, фактично за перевіряємий період - відсутні трудові ресурси, необхідні основні фонди, обладнання для виконання укладеної угоди щодо здійснення будівельної та іншої роботи. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність реального настання правових наслідків укладеної угоди між ТОВ АТЗТ "Гонг" та ПП ТФ "Агроеліта", яка суперечить інтересам держави, суспільства, отже є нікчемною.

На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних у грудні 2008 року на суму 666667,00 грн., та ПДВ 133333,40 грн. (т.1 а.с.126-128), та віднесення до валових витрат послуг, що дійсно не виконувались зазначеним контрагентом, що призвело до завищення валових витрат в 4-му кварталі 2008 року на суму 666667,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з такими висновками відповідача, зазначеними в акті перевірки ТОВ АТЗТ "Гонг", з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз.1 ч. 2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз.1 ч. 2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ АТЗТ "Гонг", який є замовником та ПП ТФ "Агроеліта", який є підрядником укладений договір від 01.09.2008 року на виконання робіт по ремонту крівлі.

Зазначений договір, відповідно до його умов, є двостороннім договором, а саме договором підряду на виконання робіт.

Згідно з ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.30 ст.180 Господарського кодексу України, істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір підряду між ТОВ АТЗТ "Гонг" та ПП ТФ "Агроеліта" від 01.09.2008 року у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був.

Факт укладання даного правочину та виконання його умов підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи та дослідженими судом у судовому засіданні доказами.

Так, з пояснень представника позивача, наданими у судовому засіданні суду першої інстанції, встановлено, що позивачем були укладені договори оренди належних йому на праві власності нежитлових приміщень за адресою - м. Харків, вул. Калинина,31, та вул. Комсомольське шосе, 88, різною площею, зокрема, з ТОВ "Россан" - договір №24/Т-1/9-06/08 від 12.06.2008 року (т.2 а.с.179-183), з ТОВ "Нwиа Мао" - договір №02/Т-1-01/08 від 01.01.2008 року (т.2 а.с.184-186), з ТОВ Атлантис" №04/Т-1/24-01/08 від 01.01.2008 року (т.2 .а.с.187-189), з ТОВ "Велтон.Телеком" договір №16/К-20-01/08 від 01.01.2008 року, та договір №20/К-22-02/08 від 01.02.2008 року (т.2 а.с. 190-192, а.с.193-194), з ДП "Системи кабельних трас" договір №15/С-5-01/08 від 01.01.2008 року (т.2 а.с.196-197), з ТОВ "Елопро" №06/Т-1/9-01/08 від 01.01.2008 року (т.2 а.с. 198-200), з ФО-П ОСОБА_4 №23/0-2-1-03/08 від 13.03.2008 року (т.2. а.с.201-203), та інші (т.2 а.с.204-250, т.3 а.с.1-15).

Оскільки надання нежитлових приміщень в оренду є основним видом діяльності позивача, позивачем для подальшого використання нежитлових будівель було вирішено провести ремонт крівлі на деяких нежитлових будівлях за адресами - м. Харків, вул. Калинина,31, та вул. Комсомольське шосе, 88, які потребували ремонту крівлі, тому позивач уклав договір підряду з ПП ТФ "Агроеліта" від 01.09.2008 року (т.1 а.с. 123-125), яке має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Серія АБ № 207571 на будівельну діяльність від 25.01.2006 року (т.1 а.с.64). Строк дії ліцензії - з 25.01.2006 року по 25.01.2011 року.

Факт укладання даного правочину та виконання його умов, а також, розрахунку по договору між ТОВ АТЗТ "Гонг" та ПП ТФ "Агроеліта" підтверджується податковими накладними №140 від 31.12.2008 року (т.1 а.с.126) на суму 7903,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 1317,20 грн.), №149 від 31.12.2008 року (т.1 а.с.127) на суму 155061,60 грн. (в т.ч. ПДВ 25843,60 грн.), №150 від 31.12.2008 року (т.1 а.с.128) на суму 637035,60 грн. (в т.ч. ПДВ 106172,60 грн.), довідкою щодо договірної ціни ремонтно-будівельних робіт на облаштування крівлі, дефектним актом, розрахунком №№ 1-4 прямих затрат та загальновиробничих витрат, локальним кошторисом № 2-1-1 ремонтно-будівельних робіт на облаштування крівлі, підсумковою відомістю ресурсів, актами № 1, № 2, № 3 приймання виконаних підрядних робіт за серпень-грудень 2008 року, підсумковими відомостями ресурсів (витрати - по факту), довідками про вартість виконаних робіт за серпень-грудень 2008 року (т. 3 а.с. 26-55).

Відповідно до абз.3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Позивачем віднесено до складу валових витрат в 4-му кварталі 2008 року суму витрат за договором підряду 666667,00 грн., а також суму ПДВ за отримані послуги по договору підряду з ПП ТФ "Агроеліта" включені до складу податкового кредиту за грудень 2008 року у розмірі 133333,00 грн., згідно отриманих податкових накладних.

Податкові накладні, виписані ПП ТФ "Агроеліта" відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

На час укладання та виконання договору ПП "ТФ "Агроеліта" було зареєстровано як юридична особа, та був платником податку на додану вартість, що зазначено в акті перевірки, встановлено в ході розгляду справи, та не заперечується сторонами.

Таким чином, ПП ТФ "Агроеліта" виконав свої зобов'язання за договором підряду, а позивач ТОВ АТЗТ "Гонг" прийняв роботи та послуги за цим договором, які відображені у податковому обліку позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору між ТОВ АТЗТ "Гонг" та ПП ТФ "Агроеліта" не відповідає дійсним намірам сторін, або, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договорів підряду вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України є необгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб АТЗТ "Гонг" відповідачем не надано.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочину, укладеного між ТОВ АТЗТ "Гонг" та ПП ТФ "Агроеліта" в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та порушення п.1.31 ст.1 п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ та до складу валових витрат - витрат ТОВ АТЗТ "Гонг" по взаємовідносинах з ПП "ТФ "Агроеліта", які були понесені за нікчемною угодою, яка в силу ст. 216 ЦК не створює юридичних наслідків.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦК України, - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 30.07.2010 року №0000902303/0, від 13.09.2010 року №0000902303/1, від 08.11.2010 року №0000902303/2, від 30.12.2010 року №0000902303/3 та від 30.07.2010 року №0000912303/0, від 13.09.2010 року №0000912303/1, від 08.11.2010 року №0000912303/2, від 30.12.2010 року № 0000912303/3.

Враховуючи те, що донарахування суми податку на прибуток підприємства та донарахування податку на додану вартість було зроблено відповідачем неправомірно, неправомірним також є і визначення штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова 30.07.2010 року №0000902303/0, від 13.09.2010 року №0000902303/1, від 08.11.2010 року №0000902303/2, від 30.12.2010 року №0000902303/3 та від 30.07.2010 року №0000912303/0, від 13.09.2010 року №0000912303/1, від 08.11.2010 року №0000912303/2, від 30.12.2010 року №0000912303/3 прийняті відповідачем необгрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, є неправомірними, тому підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 року по справі№2а-15734/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2011р. по справі №2а-15734/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. <повний текст >