Постанова № 20647894, 04.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 р. Справа № 2а-1870/1077/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, першого відповідача - Талденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. та Приватного підприємства "Капітан" - на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. по справі№2а-1870/1077/11

за позовом Приватного підприємства "Капітан" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Державної податкової адміністрації України <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Капітан" (надалі по тексту - позивач, ПП "Капітан") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (надалі по тексту ДПІ в м. Суми, перший відповідач), Державної податкової адміністрації України (далі по тексту ДПА України, другий відповідач), в якому, з урахуванням уточнень та доповнень до позовних вимог, які були прийняті судом, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2010 р. № 0000801712/0/34945, від 22.07.2010 р. № 0000801712/1/34945, від 29.10.2010 р. № 0000801712/2/34945, від 17.02.2011 р. № 0000801712/3/34945, від 22.07.2010 р. № 0001441712/0/57872, від 18.05.2010 р. № 0000422312/034936, від 22.07.2010 р. № 0000422312/1, від 21.10.2010 р. № 0000422312/2, від 03.02.2011 року № 0000422312/3, а також рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 03.02.2011 р. № 2329/6/25-0315.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 р. за клопотанням представника ДПІ в м. Суми провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження рішення Державної податкової адміністрації України № 2329/6/25-0315 від 03.02.2011 р. закрито.

14.04.2011 р. представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій останній просив суд першої інстанції визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2010 р. № 0000801712/0/34945, від 22.07.2010 р. № 0000801712/1/34945, від 22.07.2010 р. № 0001441712/0/57872, в частині сум по основному платежу - 71520,22 грн. і в частині сум по штрафним (фінансовим) санкціям - 143040,44 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. по справі № 2а-1870/1077/11 адміністративний позов Приватного підприємства "Капітан" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Державної податкової адміністрації України про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001441712/0/57872 від 22.07.2010 р.

Скасовано податкові повідомлення - рішення №0000801712/0/34945 від 18.05.2010 р., №0000801712/1/34945 від 22.07.2010 p., №0000801712/2/34945 від 29.10.2010 №0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р. в частині нарахування суми податкового зобов'язання в розмірі 214440 грн. 66 коп., з яких: 71480 грн. 22 коп. - за основним платежем, 142960 грн. 44 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

20.05.2011 р. ПП «Капітан» було подано заяву, в якій позивач, посилаючись на вирішення судом першої інстанції не всіх позовних вимог, які були заявлені позивачем, просив прийняти додаткову постанову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2010 р. № 0000422312/0/34936, від 22.07.2010 р. № 0000422312/1, від 21.10.2010 р. № 0000422312/2 та від 03.02.2011 р. № 0000422312/3 в частині, що стосується податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 23382 грн., в т.ч. за основним платежем 10882 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12500 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. у задоволенні заяви Приватного підприємства «Капітан» про прийняття додаткової постанови по справі № 2а-1870/1077/11 за позовом Приватного підприємства «Капітан» до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Перший відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. по справі № 2а-1870/1077/11 в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.4, пп.5.4.8 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.4.2.1, пп.4.2.7, абз. «г», «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Посилаючись на неналежне оформлення актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), зазначив, що позивачем віднесено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг, не пов`язаних із господарською діяльністю позивача. Вказує на те, що дані маркетингові послуги, вартість яких в сумі 100000 грн. включена позивачем до складі валових витрат 4 кварталу 2008 року, 1-2 кварталу 2009 року, 4 кварталу 2009 року, отримані позивачем від ФОП ОСОБА_1, який одночасно є директором ПП «Капітан», у зв`язку з чим першим відповідачем зроблено висновок про навмисне завищення валових витрат та заниження податку на прибуток на суму 25000 грн.

Крім того, зазначив, що позивачем занижено валові витрати за 4 квартал 2009 року на суму 56475 грн., а саме, в порушення вимог пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно не включено до складу валових витрат суму відсотків по договору позики № 17-04/07 від 31.12.2009 р., укладеному з нерезидентом Олка Компані Інкорпорейтед (Оlka Kompany Inc., Британські Віргінські острови), який має офшорний статус.

За таких обставин, вважає правомірним донарахування ПП «Капітан» податку на прибуток в сумі 10882 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12500 грн.

Пояснив, що у 2009 році позивачем згідно договорів оренди № 04/09-22а від 22.04.2009 р. та № 1-07/09 від 01.07.2009 р. директору та засновнику ПП «Капітан» - ОСОБА_1 як фізичній особі виплачувались кошти за оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1, без утримання податку з доходів фізичних осіб. Всього виплачено коштів за оренду в сумі 194167,72 грн., в результаті чого не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 29125,17 грн.

Крім того, зазначив, що 22.04.2009 р. позивачем було продано засновнику ПП «Капітан» ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 143,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 50050,00 грн., в той час як оціночна вартість даного приміщення, згідно відповідного акту КП «Сумське міське БТІ» складає 254047,00 грн. За таких обставин, вказує, що в порушення вимог абз. «е» пп.4.2.9 п.4.2,ст..4, п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем сума знижки з ціни (вартості) вказаної будівлі, що перевищує звичайну (203997,00 грн.) не була оподаткована податком з доходів фізичних осіб, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету суму податку в розмірі 30599,55 грн.

Також, вказав, що валові витрати, в сумі 78640,00 грн., сформовані за рахунок вартості маркетингових послуг, наданих ПП «Капітан» ФОП ОСОБА_1, не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, та не пов`язані з господарською діяльністю підприємства, у зв`язку з чим не підлягають включенню до складу валових витрат. Крім того, посилаючись на ст.238 Цивільного кодексу України, стверджує, що оскільки СПДФО ОСОБА_1 є одночасно директором і засновником ПП «Капітан», він не мав права укладати з підприємством договір про надання маркетингових послуг, а тому суми, виплачені йому за надання маркетингових послуг, повинні бути оподатковані податком з доходів найманих працівників на загальних підставах, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету 11795,50 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Підсумовуючи викладене, вважає правомірним донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 71786,28 грн.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову у прийнятті додаткової постанови, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. по справі № 2а-1870/1077/11 та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву ПП «Капітан» від 20.05.2011 р. про прийняття додаткової постанови відносно нерозглянутих позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422312/0/34936 від 18.05.2010 року, № 0000422312/1 від 22.07.2010 року, № 0000422312/2 від 21.10.2010 року, № 0000422312/3 від 03.02.2011 року про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 23382 грн., в т.ч. за основним платежем 10882 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12500 грн., відносно яких досліджувались докази протягом всього судового процесу, справу направити до суду першої інстанції для прийняття додаткової постанови.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення при прийняті оскаржуваної ухвали норм ст.ст.137, 163 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначив, що судом першої інстанції вирішено лише ті позовні вимоги, які були викладені позивачем у заяві від 14.04.2011 р. про зміну позовних вимог, незважаючи на те, що від первинних позовних вимог позивач не відмовлявся. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422312/0/34936 від 18.05.2010 року, № 0000422312/1 від 22.07.2010 року, № 0000422312/2 від 21.10.2010 року, № 0000422312/3 від 03.02.2011 року, відносно яких досліджувались докази протягом всього судового процесу, залишаються не вирішеними судом першої інстанції.

Від ПП «Капітан» надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми, в якій позивач стверджує про те, що вимоги апеляційної скарги першого відповідача є необґрунтованими, просить суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення.

Представник першого відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ДПІ у м. Суми підтримав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. по справі № 2а-1870/1077/11 в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги першого відповідача заперечував, просив суд апеляційної інстанції вимоги останньої відхилити, задовольнити вимоги апеляційної скарги позивача та скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. по справі № 2а-1870/1077/11, справу № 2а-1870/1077/11 направити до суду першої інстанції для розгляду позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422312/0/34936 від 18.05.2010 року, № 0000422312/1 від 22.07.2010 року, № 0000422312/2 від 21.10.2010 року, № 0000422312/3 від 03.02.2011 року.

Представник другого відповідача ДПА України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що другий відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в м. Суми, Приватного підприємства «Капітан» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р., ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. по справі № 2а-1870/1077/11 за позовом ПП «Капітан» до ДПІ в м. Суми, ДПА України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без участі представника другого відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, першого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Суми та Приватного підприємства «Капітан» підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.03.2010 р. по 26.04.2010 р. ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну перевірку ПП «Капітан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами яке складено акт перевірки № 3466/2312/30845862/28 від 29.04.2010 р. (а. с. 14-46).

Перевіркою встановлено порушення ПП «Капітан», зокрема, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.4, п.5.4.8 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.18.3 ст.18 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 10882 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року занижено в сумі 7300 грн., за 1 квартал 2009 року занижено в сумі 16350 грн., за 2 квартал 2009 року занижено в сумі 1350 грн., за 4 квартал 2009 року завищено в сумі 14118 грн.; ппп.4.2.1, пп.4.2.7, абз. «г», абз. «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8 та п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в сумі 71786,28 грн.

На підстав вказаних висновків акту перевірки 18.05.2010 р. першим відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000801712/0/34945, яким ПП «Капітан» визначено суму податкового зобов'язання по податку доходів найманих працівників в розмірі 215358,84 грн., з яких: 71786,28 грн. - за основним платежем, 143572,56 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.54);

- №0000422312/0/34936, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 23382 грн., з яких: 10882 грн. - за основним платежем, 12500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с. 55).

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до ДПІ в м. Суми, ДПА в Сумській області та ДПА України.

За результатами розгляду скарги позивача залишились без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін, та були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000801712/1/34945 від 22.07.2010 р., № 0000801712/2/34945 від 29.10.2010 р., № 0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р., № 0000422312/1 від 22.07.2010 р., № 0000422312/2 від 22.10.2010 р., № 0000422312/3 від 03.02.2011 р. про визначення позивачеві податкових зобов`язань по податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб відповідно на ту ж суму, що й з дріб`ю 0 (т.1, а.с. 54-57, 69-70, 113, 115).

Крім того, за результатами розгляду первинної скарги позивача першим відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001441712/0/57872 від 22.07.2010 p., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 120,00 грн., в т.ч. за основним платежем 40,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 80,00 грн. (т.1, а.с. 114).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000801712/0/34945 від 18.05.2010 р., 0000801712/1/34945 від 22.07.2010 р., № 0000801712/2/34945 від 29.10.2010 р., № 0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р., № 0000422312/0 від 18.05.2010 р., № 0000422312/1 від 22.07.2010 р., № 0000422312/2 від 21.10.2010 р., № 0000422312/3 від 03.02.2011 р., № 0001441712/0/57872 від 22.07.2010 р., позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень 0001441712/0/57872 від 22.07.2010 р., а також № 0000801712/0/34945 від 18.05.2010 р., № 0000801712/1/34945 від 22.07.2010 р., № 0000801712/2/34945 від 29.10.2010 р., № 0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р. в частині донарахування суми податкового зобов`язання в розмірі 214440 грн. 66 коп., з яких : 71480 грн. 22 коп., - за основним платежем 142960 грн. 44 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями 142960 грн. 44 коп., суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог у цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень в частині донарахування ПП «Капітан» суми податкового зобов`язання в розмірі 918,18 грн., в т.ч. за основним платежем - 306,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 612,12 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у судовому засіданні визнано правомірність донарахування податкового зобов`язання та застосованих штрафних санкцій у вказаному розмірі.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПП «Капітан» про прийняття додаткової постанови по справі № 2а-1870/1077/11, суд першої інстанції виходив з того, що всі позовні вимоги ПП «Капітан» було розглянуті судом відповідно до заяви представника позивача від 14.04.2011 р. про зміну позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р., ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від09.06.2011 р. по справі № 2а-1870/1077/11 такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в первинному адміністративному позові, поданому 21.02.2011 року, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2010 р. № 0000801712/0/34945, від 18.05.2010 р. № 0000422312/0/34936, від 21.10.2010 р. № 0000422312/2, від 29.10.2010 р. № 0000801712/2/34945 та рішення про результати повторної скарги Державною податковою адміністрацією України від 03.02.2011 р. № 2329/6/25-0315.

29.03.2011 в судовому засіданні представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд першої інстанції визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2010 р. № 0000801712/1/34945, від 22.07.2010 р. № 0001441712/0/57872, від 22.07.2010 п. № 0000422312/1.

14.04.2011 р. представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій останній просив суд першої інстанції визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2010 р. № 0000801712/0/34945, від 22.07.2010 р. № 0000801712/1/34945, від 22.07.2010 р. № 0001441712/0/57872, в частині сум по основному платежу - 71520,22 грн. і в частині сум по штрафним (фінансовим) санкціям - 143040,44 грн.

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.11 КАС України).

Зі змісту постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року вбачається, що судом першої інстанції, в порушення наведених норм, було вирішено лише позовні вимоги, поставлені у заяві ПП «Капітан» від 14.04.2011 року, в той час як позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2010 р. № 0000422312/0/34936, від 22.07.2010 р. № 0000422312/1, від 21.10.2010 р. № 0000422312/2, від 03.02.2011 р. № 0000422312/3 позивачем не були відкликані, провадження за ними закрито не було.

Тобто, судом першої інстанції, в порушення норм ч.ч.2, 3 ст.11 КАС України не прийнято рішення щодо вищевказаної частини позовних вимог.

Частиною 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу, зокрема, у випадку, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Однак, в порушення наведеної норми, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви ПП «Капітан» про прийняття додаткової постанови щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2010 р. № 0000422312/0/34936, від 22.07.2010 р. № 0000422312/1, від 21.10.2010 р. № 0000422312/2, від 03.02.2011 р. № 0000422312/3.

Таким чином, внаслідок порушення норм матеріального права (ч.ч.2, 3 ст.11, ч.1 ст.168 КАС України) ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року про відмову у прийнятті додаткової постанови по справі № 2а-1870/1077/11 за позовом ПП «Капітан» до ДПІ у м. Суми, ДПА України підлягає скасуванню, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2010 р. № 0000422312/0/34936, від 22.07.2010 р. № 0000422312/1, від 21.10.2010 р. № 0000422312/2, від 03.02.2011 р. № 0000422312/3 розгляду по суті в межах даного апеляційного провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2009 року між ПП «Капітан» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташоване в місті Суми по вулиці Троїцькій (колишня вул. Дзержинського), будинок 21, загальною площею 143,2 кв.м. Пунктом 2.1. Договору вартість вказаного приміщення визначена у розмірі 50050,00 грн. Відповідно до п.3.1 Договору, сума в розмірі 1000,00 грн. сплачені Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця до оформлення договору; Покупець для сплати залишку ціни нежитлового приміщення здійснює окремий платіж у розмірі 49050,00 грн. до 31.12.2009 року (т.1, а.с. 130).

При цьому, при визначенні ціни вказаного приміщення сторони виходили з того, що загальна вартість останнього, згідно з Витягом № 22041421 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим КП «Сумське міське БТІ» 03.03.2009 року за р. № 26546693, та Довідки про балансову вартість, виданої Приватним підприємством «Капітан», становить 50050,00 грн.

Договором від 16.04.2010 року було внесено зміни до договору купівлі-продажу від 22.04.2010 року, укладеного між ПП «Капітан» та ОСОБА_1, а саме, ціну вищевказаного приміщення визначено у розмірі 94635,00 грн., термін сплати до 30.12.2010 року (т.1, а. с 108).

В акті перевірки перший відповідач, посилаючись на оцінювальний акт КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», стверджує, що спірне приміщення було продано позивачем ОСОБА_1, який одночасно є директором та засновником ПП «Капітан», по ціні, що є нижчою від рівня «звичайних цін», тобто, надано знижку в сумі 203997,00 грн., яку не оподатковано податком з доходів фізичних осіб, в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 30599,55 грн.

Колегія суддів вважає таке твердження першого відповідача хибним, з огляду на таке.

Як встановлено положеннями пп. «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.1.3 п. 11.1. ст.. 11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", дохід від продажу нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що перший відповідач при визначенні рівня «звичайних цін» нежитлового приміщення, яке є предметом договору купівлі-продажу від 22.04.2009 р. між ПП «Капітан» та ОСОБА_1, виходив з акту оцінки вказаного приміщення фахівцями КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», згідно якого вартість оцінюваного приміщення по вул. Дзержинського (на даний час Троїцька), 21 у м. Суми становить 254047,00 грн. (т.1, а.с.80).

Згідно із ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду м. Харкова від 16.12.2010 р. по справі № 2а-5389/10/1870, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 р., у задоволенні позову Державної податкової інспекції в м. Суми до Приватного підприємства «Капітан» про стягнення податкових зобов`язань відмовлено (т.1, а.с.216-220).

З наданої до матеріалів справи копії вказаних постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що судом при вирішенні справи № 2а-5389/10/1870 визнано безпідставним посилання ДПІ у м. Суми на оцінювальний акт КП «Сумське міське БТІ», яким справедливу ринкову ціну спірного приміщення визначено в сумі 254047,00 грн., з наступних підстав.

Відповідно до пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Положеннями частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема, у випадках переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.

Статтею 8 даного Закону передбачено, що оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

З огляду на наведені норми, враховуючи, що на час виконання робіт між ПП «Капітан» та Сумським МБТІ 26.01.2009 року по проведенню інвентаризації, видачі свідоцтва про право власності, КП «Сумське міське БТІ» не було суб`єктом оціночної діяльності, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду, при прийнятті рішення по справі № 5389/10/1870 дійшов висновку про те, що оцінка спірного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, проведена не за правилами, визначеними національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

З урахуванням таких висновків суду першої та апеляційної інстанції по справі № 2а-5389/10/1870, колегія суддів вважає безпідставним твердження ДПІ у м. Суми про отримання ОСОБА_1 знижки в сумі 203997,00 грн., яку не оподатковано податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок ДПІ у м. Суми про порушення ПП «Капітан» пп. «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8 та п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та, як наслідок, неправомірність донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 30955,55 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведені норми, колегія суддів вважає податкові повідомлення-рішення № 0000801712/0/34945 від 18.05.2010 р., 0000801712/1/34945 від 22.07.2010 р., № 0000801712/2/34945 від 29.10.2010 р., № 0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р., такими, що підлягають скасуванню в частині визначення ПП «Капітан» податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 91798,65 грн., в т.ч. за основним платежем 30599,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61199,10 грн., оскільки прийняті не на підставі та не у спосіб, визначені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000801712/0/34945 від 18.05.2010 р., 0000801712/1/34945 від 22.07.2010 р., № 0000801712/2/34945 від 29.10.2010 р., № 0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р. в частині визначення ПП «Капітан» податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 123560,19 грн., в т.ч. за основним платежем 41186,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82373,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2009 року та 01.07.2009 року між ПП «Капітан» (Орендатор) та ОСОБА_1 (Орендодавець) було укладено договори оренди № 04/09-22а та 1-07/09 нежитлового приміщення площею 143,2 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1. За умовами вказаних договорів, вартість оренди складає 40000,00 грн. на місяць, договори вступають в силу з моменту їх підписання та діють до 30.06.2009 року та 31.12.2009 року відповідно (т.1, а. с. 58-59).

Як зафіксовано в акті перевірки, згідно договорів оренди № 04/09-22а від 22.04.2009 року та № 1-07/09 від 01.07.2009 року ОСОБА_1, який одночасно є директором та засновником ПП «Капітан», як фізичній особі виплачувались кошти за оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 194167,72 грн., в результаті чого позивачем не було утримано та перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 29125,17 грн.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів пп. «г» пп.4.2.7 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону.

Підпунктом 9.1.2 пункту 9.1. статті 9 вказаного Закону встановлено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар.

Згідно пп.8.1.1 п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на лист ДПА України № 14312/7/17-0717 від 09.07.2009 р., відповідно до якого якщо фізична особа не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності з видом діяльності «здавання в оренду майна», то доходи, одержані фізичною особою від здавання власної нерухомості в оренду підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному п.9.1 ст.9 Закону, з наступних підстав.

Положеннями абзацу “г”пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі Закон № 2181), чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що податкове роз`яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Так, податкове роз`яснення є форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних субєктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обовязки, а також не є обовязковою для виконання.

Колегія суддів зазначає, що порядок реєстрації нормативно-правових актів регламентовано Указами Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”, від 27.06.1996 року № 468/96 "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів", постановами Кабінету Міністрів України від 11.12.1996 року № 1504 "Про запровадження Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та здійснення правової інформатизації України", від 23.04.2001 року № 376 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним", а також наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року № 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів".

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1504 від 11.12.1996 року на Міністерство юстиції покладено формування та ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Пунктом 2 Указу Президента України № 468/96 від 27.06.1996 року встановлено, що до Державного реєстру нормативних актів включаються чинні, опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, нормативні акти Національного банку України, міжнародні договори України.

За змістом наведених норм, всі нормативно-правові акти, які приймаються в Україні, повинні пройти обов`язкову державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що лист ДПА України № 14312/7/17-0717 від 09.07.2009 р., не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Крім того, колегія суддів констатує, що ані позивачем, ані відповідачем, в порушення ч.1 ст.71 КАС України, копію зазначеного листа до матеріалів справи не надано, а судом першої інстанції, в порушення норм ч.4 ст.11 КАС України, даного листа не витребувано.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норми пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, п.9.1 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не містять виключень з питань оподаткування коштів, отриманих в якості орендної плати фізичною особою-підприємцем.

З огляду на норми пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.9.1 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», колегія суддів вказує на наявність у позивача, як податкового агента фізичної особи - ОСОБА_1, обов`язку нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб із суми, сплаченої на користь ОСОБА_1 в якості орендної плати за приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на ту обставину, що кошти за оренду вказаного приміщення сплачувались на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, основним видом діяльності якого є здавання в оренду нежитлових приміщень, з наступних підстав.

З наданих до матеріалів справи копій видаткових касових ордерів (т.1, а.с.246-250, т.2, а.с.1-9) судом апеляційної встановлено, що одержувачем коштів є підприємець ОСОБА_1

Слід відмітити, що вказані видаткові ордери не містять розшифровки підпису одержувача або відбитку печатки підприємця, тобто, не дають можливості ідентифікувати особу, яка одержувала зазначені в ордерах суми коштів.

Крім того, у вказаних видаткових касових ордерах в якості підстави виплати коштів зазначено: «за оренду приміщення», без зазначення адреси приміщення та без вказівки на відповідний договір оренди, що позбавляє можливості ідентифікувати кошти, видані згідно видаткових касових ордерів як такі, що виплачені саме на підставі договорів оренди № 04/09-22а від 22.04.2009 року та № 1-07/09 від 01.07.2009 року в якості орендної плати за використання приміщення, розташоване за адресою : АДРЕСА_1, а не будь-якого іншого приміщення.

За таких обставин, колегія суддів вважає видаткові касові ордери такими, що не відповідають вимогам до первинних документів, визначених положеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що договори оренди №04/09-22а та 1-07/09 нежитлового приміщення площею 143,2 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, укладались Приватним підприємством «Капітан» саме зі ОСОБА_1 як фізичною особою, без вказівки на його статус підприємця, в той час як одержувачем коштів за видатковими касовими ордерами є підприємець ОСОБА_1

З огляду на дану обставину, надані до матеріалів справи копії видаткових ордерів не можуть бути взяті до уваги колегією суддів в якості належного доказу сплати коштів згідно договорів оренди № 04/09-22а від 22.04.2009 року та № 1-07/09 від 01.07.2009 року за оренду приміщення, розташоване за адресою : АДРЕСА_1, саме фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 як самозайнятій особі.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що ФОП ОСОБА_1 було оподатковано суму, отриману від здавання в оренду спірного приміщення, за спеціальними правилами оподаткування, встановленими для фізичних осіб-підприємців Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», оскільки з наданих до матеріалів справи копій звітів суб`єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку ОСОБА_1 не вбачається, що до складу сум доходів, зазначених ним у звітах, увійшла сума в розмірі 194167,72 грн., отримана від здавання в оренду приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно договорів оренди №04/09-22а від 22.04.2009 р. та 1-07/09 від 01.07.2009 р.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок акту перевірки про порушення ПП «Капітан» вимог пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та підтверджує правомірність донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 29125,17 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 58250,34 грн.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.06.2008 року між ПП «Капітан» (Замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір маркетингу № 1 за умовами якого Виконавець надає Замовнику маркетингові послуги, які полягають у просуненні товарів до покупця, прогнозуванні, стимулюванні та розширенні попиту на товари, які реалізуються у магазині «Марочні вина та коньяки». Вартість маркетингових послуг за рік складає 100000 грн.

31.12.2008 року, 31.03.2009 року та 01.06.2009 року сторонами договору було складено акти виконаних робіт, згідно яких вартість маркетингових послуг за період до 31.12.2008 року, 1 квартал 2009 року та 2 квартал 2009 року склала 29200 грн., 65400 грн. та 5400 грн. відповідно.

Всього в рамках вищевказаної угоди ПП «Капітан» згідно видаткових касових ордерів було сплачено ФОП ОСОБА_1 суму в розмірі 78640,00 грн. (т.1, а.с. 236-239), та віднесено до складу валових витрат 100000,00 грн.

Як визначено пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 даного Закону встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (надалі - Декрет) від 26 грудня 1992 року № 13-92.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено положеннями пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 даного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом п.5.4.4 пункту 5.4 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Відповідно до пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 вказаного Закону не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Слід відмітити, що витрати маркетингові послуги, замовлені ПП «Капітан» у ФОП ОСОБА_1, були оплачені готівкою згідно видаткових касових ордерів (т.1, а.с.236-239).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у відповідності до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати, на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що в рамках виконання сторонами своїх зобов`язань за договором № 1 від 02.06.2008 р. про надання маркетингових послуг, ПП «Капітан» та ФОП ОСОБА_1 складено лише акти прийому виконаних робіт від 31.12.2008 р., 31.03.2009 р. та 01.06.2009 р. (т.1, а.с. 61-63).

Зі змісту наданих до матеріалів справи копій даних актів вбачається, що останні складені з порушенням вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не містять відомостей про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; не містять відбитку печатки суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

Колегія суддів зазначає, що фактичне проведення заходів, відображені в актах виконаних робіт (ринкові дослідження, прогнозування ринку та заходи по стимулюванню попиту реалізовуваної продукції, проведення безкоштовних дегустацій, благодійних акцій) не підтверджено жодним первинним документом (висновками досліджень, звітами тощо).

Слід відмітити, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження зв`язку витрат на маркетингові послуги, із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, які б свідчили про збільшення обсягів продажу в магазині «Марочні вина та коньяки» (порівняльних звітів про обсяг продаж тощо).

Як встановлено частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наданими до матеріалів справи доказами (актами виконаних робіт) не підтверджується фактичне здійснення господарських операцій з надання ФОП ОСОБА_1 маркетингових послуг Приватному підприємству «Капітан».

Таким чином, колегія суддів констатує, що укладення договору між ПП «Капітан» та ФОП ОСОБА_1 про надання маркетингових послуг, не потягло за собою настання реальних правових наслідків, крім сплати коштів громадянину ОСОБА_1, який є одночасно засновником та директором ПП «Капітан».

Тобто, фактично вказаний правочин вчинено в інтересах ФОП ОСОБА_1

У відповідності до ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Та обставина, що спірний договір про надання маркетингових послуг від імені ПП «Капітан» було укладено заступником директора Дрижовою В.В., не спростовує повноважень ОСОБА_1 на представництво інтересів підприємства.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання даної вимоги, у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

Як встановлено приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вартість маркетингових послуг, зазначена у договорі від 02.06.2008 року та актах виконаних робіт, в розмірі 100000 грн., не підлягає включенню до складу валових витрат ПП «Капітан».

Як зафіксовано в акті перевірки та підтверджено наданими до матеріалів справи видатковими ордерами, за надання маркетингових послуг позивачем ФОП ОСОБА_1 було сплачено готівкою суму в розмірі 78640,00 грн., кредиторська заборгованість складає 21360 грн.

Отже, ПП «Капітан» занижено суму річного оподатковуваного доходу, яка підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, на 78640,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок ДПІ у м. Суми про порушення ПП «Капітан» пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 11795,5 грн., та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.4, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищення валових витрат на 10000,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Капітан» було занижено суму валових витрат за 4 квартал 2009 року на 56475 грн. за рахунок не включення до складу валових витрат відсотків за отриманою позикою.

Вказана обставина позивачем не заперечується.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп.17.1.3 ст.17 Закону № 2181 У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, з урахуванням заниження валових витрат на вказану суму, колегія суддів вважає правомірним донарахування ПП «Капітан» податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 10882 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12500 грн.

Крім того, слід відмітити, що представником позивача у судовому засіданні в суді як першої, так і апеляційної інстанції було визнано правомірність донарахування ПП «Капітан» податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 306,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 612,12 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 000422312/0/34936 від 18.05.2010 року, № 0000422312/1/34936 від 22.07.2010 року, № 0000422312/2/34936 від 21.10.2010 р., № 0000422312/3/34936 від 03.02.2011 року про визначення ПП «Капітан» податкового зобов`язання по податку на прибуток в загальному розмірі 23382 грн., а також податкових повідомлень-рішень № 0000801712/0/34945 від 18.05.2010 р., 0000801712/1/34945 від 22.07.2010 р., № 0000801712/2/34945 від 29.10.2010 р., № 0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р. в частині визначення ПП «Капітан» податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 123560,19 грн., в т.ч. за основним платежем 41186,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82373,46 грн.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. по справі № 2а-1870/1077/11 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000801712/0/34945 від 18.05.2010 р., 0000801712/1/34945 від 22.07.2010 р., № 0000801712/2/34945 від 29.10.2010 р., № 0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р., такими, що підлягають скасуванню в частині визначення ПП «Капітан» податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 91798,65 грн., в т.ч. за основним платежем 30599,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61199,10 грн.

Щодо розподілу судових витрат по справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Представником позивача подано заяву про оплату позивачеві судових витрат в розмірі 810,57 грн., а саме, судового збору, витрат на проїзд, добових витрат, компенсації за відрив від звичних занять.

На підтвердження вказаних судових витрат позивачем надано до матеріалів справи копії залізничних квитків, а також наказу про розміру добових витрат у відрядженні працівників ПП «Капітан».

При цьому, представником позивача не надано доказів належності витрат проїзд, а також добових витрат з розглядом адміністративної справи № 2а-1870/1077/11 за позовом ПП "Капітан" до ДПІ у м. Суми, ДПА України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, витрати на проїзд, добові витрати та компенсація за відрив від звичайних занять не є судовими витратами по справі № 2а-1870/1077/11 і не підлягають стягненню на користь ПП «Капітан» в рамках вказаної адміністративної справи.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Суми, Приватного підприємства "Капітан" - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. та ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 р. по справі№2а-1870/1077/11 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Капітан" до Державної податкової інспекції в м. Суми, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000801712/0/34935 від 18.05.2010 р., № 0000801712/1/34945 від 22.07.2010 р., № 00008017/2/34935 від 29.10.2010 р., та № 0000801712/3/34945 від 17.02.2011 р. в частині визначення Приватному підприємству "Капітан" податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 91798,65 грн., в тому числі за основним платежем - 30599,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61199,10 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 09.08.2011 р.