Ухвала суду № 20647889, 03.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 р.Справа № 2а-12349/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняУльяненко А.Г.,

в присутності представника позивача Назаренко О.О., представника відповідача Шляхта В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2011р. по справі№2а-12349/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Технопром" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПП "Технопром", звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 01.03.2010 р. № 0000332330/0 та № 0000342330/0, від 07.05.2010 р. № 0000762330/1 та № 0000772330/1, від 14.07.2010 р. № 0000762330/2 та № 0000772330/2, від 04.10.2010 р. № 0000762330/3 та № 0000772330/3

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 01.03.2010 р. № 0000332330/0 та № 0000342330/0, від 07.05.2010 р. № 0000762330/1 та № 0000772330/1, від 14.07.2010 р. № 0000762330/2 та № 0000772330/2, від 04.10.2010 р. № 0000762330/3 та № 0000772330/3, прийняті відносно приватного підприємства "Технопром".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 1.22.1 п. 1.22, 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість",п.1, 2 , 9 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік в Україні", п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 року №168/704, п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ПП "Технопром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 р. по 30.09.09 р., за результатами якої 17.02.2010 року було складено акт перевірки № 171/23-207/32444732, де були зафіксовані порушення вимог пп. 4.6.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5. 2 . 1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ПП "Технопром" було донараховано податок на прибуток всього в сумі 49659,00 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 38971,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 р. № 0000342330/0 та № 0000332330/0, згідно з якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 58461,00 грн. та за платежем: податок на прибуток у розмірі 74488,50 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, ПП "Технопром" було подано до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова скарги від 05.03.10 р., за результатами розгляду яких відповідачем було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого було скасовано податкове повідомлення - рішення від 01.03.10 р. № 0000342330/0 у частині 30889,50 грн. нарахованого податку на додану вартість (основний платіж - 20593 грн. та штрафні (фінансові) санкції 10296,50 грн.), а також скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.10 р. № 0000332330/0 у частині 2035,50 грн. нарахованого податку на прибуток підприємств (основний платіж - 1357 грн. та штрафні (фінансові) санкції 678,50 грн.).

Після чого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.10 р. № 0000772330/1 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 27571,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 07.05.10 р. № 0000762330/1 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 72453,00 грн.

Не погодившись із зазначеним, позивач подав до ДПА у Харківській області повторні скарги про перегляд вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Харківській області було прийнято рішення, яким були скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 07.05.10 р. № 0000772330/1 та № 0000762330/1 в частині визначення підприємтсву податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12687,00 грн. (основний платіж - 8458,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4229,00 грн.), та в частині визначення йому податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 37363,50 грн. (основний платіж - 24909,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 12454,50 грн.). У зв'язку з чим були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.07.10 р. №0000772330/2 та №0000762330/2.

Позивач подав до ДПА України повторні скарги про перегляд вище зазначених податкових повідомлень-рішень, а також рішень про розгляд скарг підприємства, але ДПА України своїм рішенням від 17.09.10 р. про результати розгляду повторних скарг залишила зазначені податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих повідомлень- рішень від 01.03.2010 р. № 0000332330/0 та № 0000342330/0, від 07.05.2010 р. № 0000762330/1 та № 0000772330/1, від 14.07.2010 р. № 0000762330/2 та № 0000772330/2, від 04.10.2010 р. № 0000762330/3 та № 0000772330/3.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Технопром" мало господарські відносини із ТОВ "Укрсировина плюс", що підтверджується договорами поставки № 20 від 01.09.06 р., № 1 від 03.01.07 р.; накладними № 289 від 01.10.06 р., № 306 від 03.10.06 р., № 443 від 01.11.06 р., № 455 від 02.11.06 р., № 592 від 01.12.06 р., № 609 від 04.12.06 р., № 4 від 03.01.07 р., № 20 від 09.01.07 р., № 70 від 01.02.07 р., № 81 від 07.02.07 р., № 83 від 09.02.07 р.; податковими накладними № 294 від 02.10.06 р., № 313 від 03.10.06 р., № 455 від 01.11.06 р., № 468 від 02.11.06 р., № 605 від 01.12.06 р., № 620 від 04.12.06 р., № 4 від 03.01.07 р., № 20 від 09.01.07 р., № 72 від 01.02.07 р., № 83 від 07.02.07 р., № 86 від 09.02.07 р.; рахунками за період з 02.10.06 р. по 09.02.07 р.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що до складу податкового кредиту згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП "Технопром" були включені суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними.

Податкові накладні, надані ТОВ "Укрсировина плюс" містили всі дані, які вимагаються пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що продукцію, яку позивач придбав відповідно до укладених договорів у ТОВ "Укрсирована плюс", надалі було реалізовано його контрагентам, що не запечується відповідачем.

Таким чином, ПП "Технопром" придбавало матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які призначалися для їх використання в господарській діяльності підприємства, що підтверджується матеріалами перевірки та документами, які надавалися перевіряючим.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 4, 5 Закону "України "Про оподаткування прибутку підприємств" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Як вже було зазначено вище, ПП "Технопром" використало продукцію, придбану в ТОВ "Укрсировина плюс" у власній господарській діяльності, що також не виспорюється відповідачем.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат суми витрат, сплачених у зв'язку із придбанням товарів у ТОВ "Укрсировина плюс", що об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Також колегія суддів зазначає про необґрунтованість висновків ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо відсутності ТОВ "Укрсировина" за місцем державної реєстрації, оскільки рішення суду або запис в Єдиному державному реєстрі, які б підтверджували цей факт відсутні.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у всіх статутних документах ТОВ "Укрсироваина плюс", її свідоцтві на додану вартість на момент вчинення правочинів було вказано як адресу її місця находження - м. Київ, вул. Ізюмська, буд. 7, на момент виникнення господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Укрсировина плюс", останнє мало юридичну адресу за місцем її державної реєстрації. Ці дані були зазначені, як у свідоцтві про державну реєстрацію товариства, так і в свідоцтві про сплату податку на додану вартість.

Підпунктом "г" п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено правило, відповідно до якого реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо така особа не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкової накладної надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно тієї обставини, що відповідно до даних реєстру Державної податкової адміністрації України, опублікованих на її web-сайті, ТОВ "Укрсировина-плюс" за власною ініціативою було скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість у зв'язку із перереєстрацією платника податку у разі виникнення змін у даних платника, визначених реєстраційною заявою. Свідоцтво було анульовано 16.03.07 р. При судовому розгляді зазначене не було спростовано податковим органом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що на дату укладення договорів між позивачем та ТОВ "Укрсировина-плюс", а саме 01.09.06 р. та 03.01.07 р., та на дати виписування податкових накладних, а саме: в період з 02.10.06 р. - по 09.02.07 р., реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Укрсировина-плюс" не було анульовано, свідоцтво платника податку на додану вартість цього підприємства було дійсним, воно мало права на складання податкових накладних.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Таким чином, твердження ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова про те, що ТОВ "Укрсировина-плюс" не знаходилось за місцем реєстрації не підтверджуються жодними допустимими доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим ПП "Технопром".

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 08.05.07 р. співробітниками УПМ ДПА у Харківській області у позивача було проведено виїмку оригіналів документів, що підтверджують господарські відносини між ТОВ "Укрсировина-плюс" та ПП "Технопром".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України виїмка проводиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться у певної особи чи в певному місці.

Матеріалами справи встановлено, що у ПП "Технопром" було проведено виїмку документів і вилучено документи, що стосуються його взаємовідносин з ТОВ "Укрсировина плюс".

На момент проведення виїмки документів норма КПК України щодо надання слідчим копії вилучених документів та засвідчення їх підписом слідчого і завірення печаткою (ч. 3 ст. 186 КПК України), не діяла, оскільки зазначена норма була внесена до КПК України 25.12.08 р., а виїмка документів була проведена 08.05.07 р.

Отже колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки на те, що ПП "Технопром" зобов'язане було отримати копії вилучених документів, завірені слідчим.

Окрім того, зазначені копії документів, засвідчені підписом слідчого та печаткою слідчого, можуть бути надані за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами. ПП "Технопром" має в наявності зазначені документи, завірені печаткою підприємства, як це було передбачено діючим на момент проведення виїмки документів КПК України.

Також, зі змісту акту перевірки вбачається, що керівником ПП "Технопром" письмова заява про відсутність підтверджуючих документів сум віднесених від ТОВ "Укрсирована плюс" до валових витрат подано не було.

Колегія суддів зазначає, що заява відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" подається у разі втрати, знищення або зіпсуття розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документи ж, що підтверджують правовідносини між позивачем та ТОВ "Укрсирована плюс" були вилучені під час проведення виїмки, що відповідно до чинного в Україні законодавства не є втратою, знищенням або зіпсуттям документів.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що під час подання розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду, як це встановлено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначені документи були наявними у ПП "Технопром", оскільки вони були вилучені пізніше - 08.05.07 р.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПП "Технопром" було надано всі необхідні документи для встановлення правових відносин із ТОВ "Укрсирована плюс", а саме: протокол виїмки, в якому зазначено Реєстр вилучених документів, а також завірені копії цих документів, оригінали платіжних доручень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Приватного підприємства "Технопром", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року по справі№2-а-12349/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2011р. по справі№2а-12349/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 08.08.2011 р.