Постанова № 20647524, 21.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 р. Справа № 2а-5725/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

представників сторін: позивача - Козачук О.С., відповідача - Домбровського Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підпрємства "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. по справі№2а-5725/10/1670

за позовом Приватного підпрємства "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес" <Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи >

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

06 грудня 2006 року Приватне підприємство "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес" (далі - ПП "ВПП "Агротехбізнес", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, відповідач), в якому, з урахуванням доповнень до позову, прийнятих судом, просив суд визнати недійсним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 28 листопада 2006 р. № 000278301/91, яким ПП «ВПП «Агротехбізнес» встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 133218,00 грн., визначено до сплати суми податкового зобов`язання по ПДВ в розмірі 37951,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18976,00 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 12.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2010 року постанову Господарського суду Полтавської області від 12.02.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав неповного встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи стосовно реального виконання господарських операцій, не дослідження доказів перевезення, зберігання товару та виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю тощо.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р. по справі № 2а-5725/10/1670 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсним податкового повідомлення рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р. по справі № 2а-5725/10/1670 і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПП «ВПП «Агротехбізнес» задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.2, п.5 ч.3 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України. Наполягає на реальності договорів поставки будівельних матеріалів, укладених ПП «ВПП «Агротехбізнес» із ПП «Пілат» та ТОВ «МіС», за результатами взаємовідносин з якими, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, позивачем було сформовано податковий кредит та заявлено до бюджетного відшкодування суму в розмірі 133218 грн. Вважає, що визнання банкрутом постачальника вищевказаних контрагентів позивача ПП «Техпласт» не свідчить про несплату ним податку на додану вартість до бюджету та не повинно тягнути негативних наслідків для позивача у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування. Вказує на те, що попередньою перевіркою ПП «ВПП «Агротехбізнес» не встановлено порушень податкового законодавства при формуванні позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування за період березня 2005 року, в якому відбувались господарські операції з ТОВ «МіС» та ПП «Пілат». За таких обставин, вважає неправомірним з боку відповідача зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 133218,00 грн., донарахування податкових зобов`язань в сумі 37951,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 18976,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р. по справі № 2а-5725/10/1670 і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПП «ВПП «Агротехбізнес» задовольнити.

Відповідач у надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Зазначили, що одним з постачальників по ланцюгу до виробника придбаних позивачем будівельних матеріалів та обладнання є ПП «Техпласт», яке рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2006 року було визнано банкрутом. За таких обставин, стверджують, що підтвердити факт сплати ПДВ до бюджету по вказаному ланцюгу постачання неможливо, у зв`язку з чим відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 133218 грн. Посилаючись на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, виписаних на поставку товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «МіС» та ПП «Пілат», стверджують про відсутність документів, якими б підтверджувалось фактичне здійснення господарських операцій з отримання передачі будівельних матеріалів та обладнання між позивачем та вказаними контрагентами. Враховуючи викладене, вважають правомірним висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення бюджетного відшкодування позивачеві на суму 133218 грн., а відтак, не вбачають підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15.11.2006 року по 16.11.2006 року державним податковим ревізором - інспектором Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено додаткову виїзну позапланову документальну перевірку правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету на користь ПП "ВПП "Агротехбізнес" за березень 2005 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2006 №626/23-120/30131024, яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення по податку на додану вартість за березень 2005 року в сумі 133 218 грн. (т.1, а.с.12-18).

На підставі вказаного висновку акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2006 року № 0002782301/0/91, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005 року в сумі 133 218 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість розмір 37 951 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 18 976,00 грн. (т.1, а.с.11).

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішення, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції Полтавський окружний адміністративний суд виходив з їх необґрунтованості, оскільки податкове повідомлення-рішення, оскарження якого є предметом даного спору, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення ПП «ВПП «Агротехбізнес» бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005 року на 95627 грн. та донарахування податкового зобов`язання з ПДВ на суму 37951 грн. слугував висновок акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Вказаний висновок податковим органом зроблений виходячи з твердження про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми в розмірі 133218 грн., сформованої за результатами взаємовідносин з ПП «Пілат» та ТОВ «МіС».

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги встановлені фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок Кременчуцької ОДПІ помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.12.2004 року ПП «ВПП «Агротехбізнес» (Покупець) з ПП «Пілат» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/12.2, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, Покупець прийняти та оплатити товар обладнання в асортименті, номенклатура, якість та ціна якого визначена у рахунках та накладних, що є невід`ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється зі складу Продавця транспортом Продавця та за рахунок останнього. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2005 року (т.2, а.с.37-38).

В рамках виконання умов вказаного договору ПП «Пілат» було поставлено, а ПП «ВПП «Агротехбінес» - отримано обладнання - комплекс комбінованої автоматичної термокамери "AUTOTERM" типа D2-2. Продавцем виписано видаткову накладну № 153/9 від 01.03.2005 р. на суму 345400,00 грн., в т.ч. ПДВ 57566,67 грн. (т.2, а.с.39). Представниками Продавця та Покупця складено акт прийому-передачі товару від 01.03.2004 року (т.3, а.с.135).

01.03.2005 року між ТОВ «МіС» (Продавець) та ПП «ВПП «Агротехбізнес» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 26/1, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (будматеріали) в асортименті, номенклатура, кількість та ціна якого визначені в рахунках та накладних, які є невід`ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється зі складу Продавця транспортом Продавця та за його рахунок (т.2, а.с.41-42).

За вказаним договором ТОВ «МіС» було поставлено, а позивачем отримано будівельні матеріали згідно видаткової накладної № РН-50.2 від 31.03.2005 року на суму 416434,22 грн., в т.ч. ПДВ 69405,70 грн. Представниками Продавця та Покупця складено акт прийому-передачі товару від 31.03.2005 року (т.3, а.с.136).

Слід відмітити, що видаткові накладні № РН-50.2 від 31.03.2005 р. та № 153/9 від 01.03.2005 р. оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та скріплені печаткою ПП «Пілат» та ТОВ «МіС» відповідно.

Розрахунок за отримані товарно-матеріальні цінності (обладнання, будівельні матеріали) як між позивачем та як ПП «Пілат», так і ТОВ «МіС» проведено шляхом взаємозаліку, про що свідчать надані до матеріалів справи копії угоди-протоколу заліку взаємних вимог № 1 від 31.03.2005 р. між ПП «ВПП «Агротехбінес» та ПП «Пілат» (т.2, а.с.55) та № № 1 від 31.03.2005 р. між позивачем та ТОВ «МіС» (т.2, а.с.75), а також частково оплачено у безготівковій формі, що підтверджується копією банківської виписки, з якої вбачається перерахування ПП «ВПП «Агротехбізнес» коштів на рахунки ТОВ «МіС» (т.2, а.с.76).

Колегія суддів зазначає, що фактичне отримання позивачем вказаних товарно-матеріальних цінностей від ПП «Пілат» та ТОВ «МіС» відображено самим відповідачем в акті перевірки № 626/23-120/30131024 від 17.11.2006 р. (т.2, а.с.16).

Фактичне транспортування товару на адресу ПП «ВПП «Агротехбізнес» як від ПП «Пілат», так і від ТОВ «МіС» підтверджено товарно-транспортними накладними № 987 від 31.03.2005 р. та 12059 від 01.03.2005 р. (т.3, а.с.148, 149).

Колегія суддів вважає хибними доводи суду першої інстанції про відсутність документального підтвердження фактичного здійснення операцій отримання-передачі обладнання та будівельних матеріалів, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту акту прийому-передачі товару від ПП «Пілат» до ПП «ВПП «Агротехбізнес», позивачем були допущені окремі неточності в його оформленні в якості дати складення акту зазначено «01 березня 2004 р.», в той час як згідно товарно-транспортної накладної, передача товару (комплекс комбінованої автоматичної термокамери "AUTOTERM" типа D2-2) від продавця ПП «Пілат» до покупця ПП «ВПП «Агротехбізнес» відбулася 01.03.2005 року.

Однак, враховуючи, що позивачем в акті перевірки зроблено посилання на відповідний договір - № 01/12.2 від 01.12.2004 року, а найменування та ціна товару за актом прийому-передачі відповідають даним видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, колегія суддів вважає, що неспівпадіння дати складення атку прийому-передачі обладнання та відповіджної товарно-транспртної накладної носять суто технічний характер та не впливають на реальність здійснених господарських операцій.

Крім того, слід відмітити, що невідповідність даних журналу реєстрації довіреностей ПП «ВПП «Агротехбізнес», копія витягу з якого надана до матеріалів справи, даним товарно-транспортних накладних (розбіжність у номерах довіреностей, зареєстрованих в журналі на отримання директором ПП «ВПП «Агротехбізнес» Тендітним С.С. ТМЦ від ТОВ «МіС» та ПП «Пілат», та довіреностей, зазначених у товарно-транспортних накладних), не може свідчити про відсутність фактичної поставки товару, оскільки така поставка, у відповідності до вимог договорів купівлі-продажу, здійснювалась не посадовими особами позивача, а за допомогою транспорту та за рахунок продавця. Так, в обох товарно-транспортних накладних зазначено перевізника (автопідприємство) ТОВ «МіС», водієм Бибка А.М.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання ПП «ВПП «Агротехбізнес» обладнання та будівельних матеріалів у ПП «Пілат» та ТОВ «МіС» повністю підтверджені первинними документами (видатковими накладними, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними), а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, як свідчать матеріали справи, в рамках виконання господарських операцій за договором № 01/12.2 від 01.12.2004 р. ПП «Пілат» виписано позивачеві податкову накладну № 153.9 від 01.03.2005 р. на суму 345400,00 грн., в т.ч. ПДВ 57566,67 грн. (т.2, а.с.40).

За результатами господарських відносин із ТОВ «МіС» за договором № 26/1 від 01.03.2005 р. позивачем отримано податкову накладну № 599.2 від 31.03.2005 р. на суму 416434,22 грн., в т.ч. ПДВ 69405,70 грн. (т.2, а.с.44-45).

Слід відмітити, що контрагенти ПП «ВПП «Агротехбізнес» ПП «Пілат» та ТОВ «МіС» на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ та мали право виписувати податкові накладні на адресу позивача, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями посвідчень платників ПДВ № 23703357 від 04.12.2003 р. та № 24102689 від 24.11.2000 р. (т.1, а.с.106-107).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 даного Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням товару (обладнання, буівдельні матеріали) у ПП «Пілат» та ТОВ «МіС».

Колегія суддів зазначає, що підстави та порядок одержання платником податку на додану вартість бюджетного відшкодування визначені положеннями статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки № 17.11.2006 р. № 626/23-120/30131024, на підставі висновків якого Кременчуцькою ОДПІ було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, при проведенні перевірки було встановлено, що реалізоване позивачеві обладнання ПП «Пілат» придбало у ПП «Техпласт»; реалізовані позивачеві будвельні матеріали ТОВ «МіС» придбало у ПП «Масла і смазки», постачальником якого було ПП «Пілат», яке, в свою чергу, придбало вказані будівельні матеріали у ПП «Техпласт».

При цьому, єдиною підставою зменшення позивачеві бюджетного відшкодування відповідач зазначає несплату ПДВ до бюджету постачальником ПП «Пілат» та ТОВ «МіС» - ПП «Техпласт», яке рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2006 р. визнано банкрутом.

Проте, слід відмітити, що на час здійснення спірних господарських операцій з придбання ПП «ВПП «Агротехбізнес» обладнання та будівельних матеріалів (березень 2005 року) ПП «Техпласт» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридиних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності та було плавтником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 13.07.2007 року).

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що за висновками акту перевірки № 448 від 29.08.2005 р. (т.1, а.с.19-105), плановою комплексною документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «ВПП «Агротехбізнес» за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2005 р., проведеною фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 01.08.2005 р. по 29.08.2005 р., не виявлено порушень при заявленні до бюджетного відшкодування суми ПДВ, сформованої за рахунок господарських відносин з ПП «Пілат» та ТОВ «МіС».

Так, в акті перевірки № 448 від 29.08.2005 р. зазначено, що від`ємне значення суми зобов`язань по ПДВ, задеклароване ПП «ВПП «Агротехбізнес» за березень 2005 року в сумі 145445 грн., відповідає даним перевірки.

Колегія суддів відмічає, що станом на час подання позивачем декларації по ПДВ за березень 2005 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПП «Техпласт» не було визнано банкрутом, а тому твердження відповідача в акті перевірки про те, що ПП «ВПП «Агротехбізнес» через використання несплати податку на додану вартість до бюджету ПП «Техпласт» штучно заявлено до відшкодування ПДВ за березень 2005 року, не відповідає фактичним обставинам справи та носить характер суб`єктивного припущення.

Крім того, колегія суддів зауважує, що представником позивача надано до матеріалів справи копію акту від 26.05.2006 р. про проведення взаємозвірки ПП «ВПП «Агротехбізнес» із Кременчуцькою ОДПІ, яким підтверджено відсутність у позивача заборгованості зі сплати ПДВ до бюджету станом на 18.05.2006 р. (т.3, а.с.158).

Слід відмітити, що висновок про завищення позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування за березень 2005 року Кременчуцькою ОДПІ в акті перевірки № 17.11.2006 р. № 626/23-120/30131024 зроблено без належного обґрунтування та посилання на дані відповідної перевірки контрагентів позивача (ПП «Пілат», ТОВ «МіС», ПП «Техпласт»), без вказівки на те, які саме норми законодавства та якими саме діями позивача порушено.

Такі дії податкового органу суперечать вимогам п.2.3.2 Наказу ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 “Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Підсумовуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням обладнання та будівельних матеріалів у ПП «Пілат» та ТОВ «МіС», та обґрунтовано заявлено до бюджетного відшкодування за березень 2005 року суму в розмірі 133218 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені положеннями Закону України “Про податок на додану вартість”, як діяв на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у розумінні ч.4 ст.105 КАС України не є достатнім способом належного судового захисту такого права у спірних правовідносинах, оскільки не призводить до остаточного вирішення питання щодо повернення позивачеві бюджетного відшкодування, а також звільнення позивача від обов`язку сплати суми податкового зобов`язання з ПДВ та фінансових санкцій, застосованих згідно спірного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0002782301/0/91, відповідно до якого ПП «ВПП «Агротехбізнес» встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 133218,00 грн., визначено до сплати суми податкового зобов`язання по ПДВ в розмірі 37951,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18976,00 грн., є правовим актом індивідуальної дії, який, як встановлено положеннями ч.2 ст. 162 КАС України, має бути за наявності підстав не лише визнаний судом протиправним, а й скасований, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.3 ч.1 ст.198, ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р. по справі № 2а-5725/10/1670 через порушення ним норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції № 0002782301/0/91 від 28.11.2006 р.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.3, 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підпрємства "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес" - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. по справі№2а-5725/10/1670 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Виробничо-промислове підприємство «Агротехбізнес» до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 28.11.2006 року № 0002782301/0/91.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 26.07.2011 р.