Ухвала суду № 20645087, 20.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р. Справа № 2-а-4426/11/1470

Категорія:8.2.1 Головуючий в 1 інстанції:

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Милосердного М.М.

(у звязку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 17.05.11 р. № 0000613600 про зменшення ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11530 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року адміністративний позов Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" - задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 17.05.11р. №0000613600 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

В апеляційній скарзі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно направлення від 06.04.11 р. № 97/36 з 07.04.11р. посадовими особами відповідача проводилась документальна позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.10 р. по 31.12.10 р.

За результатами перевірки був складений Акт від 28.04.11 р. № 524/36/09794409 в якому, зокрема, зазначено про порушення позивачем пунктів 192.1, 192.2 статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за січень 2011 р. на суму 1425 грн., в наслідок чого, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року на суму 1425 грн.

Крім того, в акті зазначено, що на порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 р. у розмірі 11530 грн., однак, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 р. у розмірі 535520 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей по запитам, щодо проведення перевірок з питань правових відносин по постачальникам товарів (послуг) Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" на дату підписання Акту перевірки.

На підставі зазначеного Акту перевірки та висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.11р. № 0000613600 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 11530 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають можливість одержання позивачем бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальників (ТОВ Фірма »та ТОВ «АТД-Сервіс») товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З доводами апеллянта про правомірність зменшення позивачу податковим органом суми бюджетного відшкодування у звязку з тим, що контрагенти позивача не виконали своїх зобовязань зі сплати ПДВ, колегія суддів не погоджується, оскільки вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: