Постанова № 20644125, 04.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2011 р. Справа № 22-а-4935/08

Категорія:8.2.1 Головуючий в 1 інстанції:

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Коваля М.П.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника ПП «Скирда»Саюшкіної Н.І.0

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Скирда»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 17 березня 2008 року № 0001262301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 205904 грн. 25 коп., яке було прийняте відповідачем за висновками акту невиїзної документальної перевірки від 17.03.08р. № 881/23-7/33726348.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що підставою зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість стало відсутність за юридичною адресою ТОВ «Південь Торг»( м. Миколаїв), яке було постачальником продукції ТОВ «Євробуд»(ІПН 304600914043, м. Миколаїв), а останнє було постачальником позивача (сума ПДВ 50208,25 грн. - 15504,30 грн.) ТОВ «Південь ТоргЛТД»(код 34992954) не сплатило ПДВ до бюджету, і тому у ПП «Скирда»відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування. Також ДПІ було виявлено, що постачальником будматеріалів у травні 2007 року було ПП «Інвест-Трейд»(м. Миколаїв), сума ПДВ за операцією склала 83990,25 грн. ПП "Інвест-Трейд" є посередником, одержувало товар від ТОВ «Південь-Торг». Позивач вказує на те, що інформація про відсутність ТОВ «Південь Торг ЛТД »за юридичною адресою стала підставою для висновку про відсутність зобов'язань ТОВ «Південь Торг ЛТД»щодо сплати ПДВ до бюджету та, як наслідок, зменшення позивачу бюджетного відшкодування у травні, липні 2007 р.

Акт перевірки складено з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., акт не містить систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. З акту перевірки невідомо, яким чином наслідки фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Євробуд» або між позивачем та ПП «Інвест-Трейд»вливають (або навпаки) на наслідки фінансово-господарських операцій між цими підприємствами та його контрагентами. За відсутністю опису господарської операції, з посиланням на дату, вид, асортимент, ціну товарів, твердження ДПІ, що саме один і той же товар постачальники позивача придбавали у ТОВ «Південь-ТоргЛТД»є припущенням.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року адміністративний позов ПП «Скирда»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 17 березня 2008 року № 0001262301/0 про зменшення ПП "Скирда" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 205904 грн. 25 коп. Відшкодовано з Державного бюджету ПП "Скирда" 3 грн. 40 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та прийняття рішення про відмову у задоволення позову у повному обсязі.

Апелянт зазначив, що судом дана неправильна оцінка обставинам справи. Так, в постанові зазначено: „Відповідач не встановив несплати ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності обєкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту." Проте, в п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що „платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України ", а п. 1.8 ст. 1 вказує, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Апелянт підкреслив що податкова накладна, виписана ТОВ „Південь-Торг" оформлена неналежним чином, так як містить недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси підприємства, що є порушенням п. п. д) п. п. 7.2.1 п. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає, що „Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками .... місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість". Тобто, дана податкова накладна є недійсною у розумінні Закону № 168, а за таких умов не може бути підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету. Змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником (відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Також апелянт зазначив, що результати перевірки показали, що не всіма учасниками господарських операцій сума ПДВ врахована і сплачена до бюджету. Так, виявлено факт незнаходження за юридичною адресою постачальників позивача. За таких обставин, не можна вважати правомірним віднесення окремих сум, які підтверджені податковими накладними таких підприємств, до складу податкового кредиту позивача, оскільки дані накладні є недійсними у розумінні Закону № 168. Все це призвело до не підтвердження факту декларування податкових зобов'язань з ПДВ по господарським операціям, та відповідно, непідтвердженння надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлене, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, видані ТзОВ "Євробуд", ТзОВ "Інвест-Трейд", які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Помилковим є посилання податкового органу про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на відсутність доказів фактичної сплати податку до бюджету постачальниками контрагентів позивача. Відсутність таких відомостей у ДПІ за різними обставинами не позбавляло правового значення податкових накладних, які задіяні позивачем при формуванні податкового кредиту. На момент здійснення господарських операцій позивач обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавці ТзОВ "Євробуд" та ТзОВ "Інвест-Трейд" були в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, подавали звітність до податкової інспекції та сплачували задекларовані податки.

При вирішенні справи суд першої інстанції посилався на підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України про ПДВ, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету слідує з поняття "податку", його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття "платника податку" як особи, що згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Саме з цих норм визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав повернення коштів з бюджету. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету.

Також судом першої інстанції зазначено, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, необхідна така обов'язкова підстава як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Податок з операцій купівлі-продажу товарів позивач сплачує в ціні придбання своїм постачальникам, а ті, в свою чергу, відображають відповідні суми податку в податкових зобов'язаннях. Податковий орган не довів факту не нарахування та несплати ПДВ контрагентами позивача (постачальниками), не надав доказів не віднесення нарахованої суми ПДВ до податкового зобов'язання відповідних декларацій з ПДВ.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на позовну заяві через їх невідповідність чинному законодавству України та фактичним обставинам, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Відповідач не встановив несплати ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату ПДВ у вартості придбаного товар не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної ' суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку що спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийняте без врахування вказаних вище норм

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За такого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог виходячи з наступного.

Позивачем у декларації за травень 2007 року задекларована сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає в розмірі 200 833,00 грн.

Контрагентами позивача у зазначений період по ланцюгу постачальників продукції є ТОВ „Євробуд" та ТОВ „Південь - Торг" яке за юридичною адресою не знаходиться та на теперішній час проводиться ліквідаційна процедура (за рішенням суду).

Також у травні 2007 року контрагентом позивача по ланцюгу постачальників продукції є ПП „Інвест-Трейд" та ТОВ „Південь-Торг" яке за юридичною адресою не знаходиться та на теперішній час проводиться ліквідаційна процедура (за рішенням суду).

Декларацією за червень 2007 року задекларована сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 270 000,00 грн.

Контрагентами позивача у зазначений період по ланцюгу постачальників продукції є ТОВ „Євробуд" та ТОВ „Південь-Торг" яке за юридичною адресою не знаходиться та на теперішній час проводиться ліквідаційна процедура (за рішенням суду).

Так податкова накладна з ПДВ ТОВ „Південь-Торг" в порушення п. п. д) п. п. 7.2.1 п. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" оформлена неналежним чином, оскільки не містить недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси підприємства.

За такого податкова накладна з ПДВ ТОВ „Південь-Торг" не може бути підставою для формування податкового кредиту по ланцюгу контрагентів та відповідно позивачем.

Також не знайшов свого підтвердження, в ході проведення перевірок податковими органами, факт нарахування ТОВ „Південь-Торг" суми податку з ПДВ до бюджету при сплаті податку контрагентами в ціні товару.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата цього податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 вищезгаданого Закону бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до підп. 7.7.2 а) п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такої різниці (від'ємне значення), яка сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам, а також відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 та 6.1 ст. 6 цього Закону сплачена постачальником до бюджету.

Отже, зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару або послуг, як вважає суд. Цей висновок можна зробити й з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, існує прямий зв'язок між сплатою - надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, надходження відповідної суми до бюджету, а вже потім відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді ПДВ.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй «Довідці, про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету" від 20.10.2006 року.

В даному ж випадку в ланцюгу постачання позивача є ТОВ „Південь-Торг" який суму ПДВ, отриману від позивача в складі ціни за продану продукцію до бюджету не сплачував.

Тобто надмірної сплати не було, хоча позивач і сплатив ПДВ в ціні товару та має документальні підтвердження цієї сплати.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПАУ №350 від 18.08.2005 року, передбачено проведення обов'язкових зустрічних перевірок по ланцюгу постачання по тих постачальниках платника ПДВ, у яких суми зобов'язань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником становить 30 і більше відсотків від загальної суми податкових зобов'язань в цьому періоді. Метою таких перевірок є, відповідно до п.1.2.5 Методичних рекомендацій, встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум податку на додану вартість, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань з ПДВ, а результатом - підтвердження, збільшення або зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ, чи повна відмова у його наданні.

Отже, згідно з вимогами нормативних актів, що регулюють порядок підтвердження заявлених до відшкодування сум, без здійснення перевірки по ланцюгу постачання отримання платником бюджетного відшкодування неможливе.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування суперечить як нормам Закону України «Про податок на додану вартість», так і фактичним обставинам справи.

За такого оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 17 березня 2008 року № 0001262301/0 яким зменшено бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 205 904 грн. 25 коп. та прийняте за висновками акту невиїзної документальної перевірки від 17.03.08р. № 881/23-7/33726348 відповідає вимогам ч. 3 ст. 21 КАС України та є правомірним.

Відповідно в задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином, суд першої інстанцій при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваної постанови та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Скирда»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією 12.10.2011 року.

Головуючий суддя: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.