Постанова № 20644102, 27.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 р. Справа № 2-а-560/11/2170

Категорія:8.2.1 Головуючий в 1 інстанції:

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.,

- Шляхтицького О.І.

при секретарі- Алексєєвої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Космополія»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Космополія» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Космополія»(далі ПП «Космополія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.01.2011 року № 0000102301/0 якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання із ПДВ за основним платежем - 100728 грн. та штрафними санкціями - 50364 грн. та № 0000092301/0 яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 83868 грн. та штрафними санкціями 41934 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправністю оскаржуваного рішення зазначаючи, що операції поставки товару та надання послуг з контрагентами ТОВ «Паіс», ПП «Зерно транс», ТОВ «Сінтекс Юг» є товарними та дійсними при надані послуг у повному обсязі з оплатою та відображенням у бухгалтерських та податкових документах.

Також вимоги щодо визнання дійсними угод з ТОВ «Паіс», ПП «Зерно транс», ТОВ «Сінтекс Юг»позивач обґрунтовує посиланням на рішення господарського суду Херсонської області від 10.02, 15.02 та 15.03.2011 року.

11.05.2011 року Херсонським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду щодо штучного створення документообігу з метою імітації господарських операцій для формування сум податкового кредиту та валових витрат зазначаючи про виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для формування валових витрат та податкового кредиту підприємства.

В звязку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Сінтекс Юг»за липень 2009 року, ПП «Зерно транс»з серпня по грудень 2009 року, ТОВ «Паіс»за серпень 2009 року за результатами якої 29.12.2010 року складено акт перевірки № 5605/23-2/32392245.

На підставі зазначеного акту перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000102301/0 якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 100728 грн. та штрафними санкціями - 50364 грн. та № 0000092301/0 яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 83868 грн. та штрафними санкціями 41934 грн.

Збільшення зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість відбулося за рахунок зменшення задекларованих валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «Паіс», ПП «Зерно транс», ТОВ «Сінтекс Юг».

По взаємовідносинам з ТОВ «Сінтекс Юг».

У липні 2009 року позивач сформував валові витрати та податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Сінтекс Юг».

07 липня 2009 року між позивачем та ТОВ «Сінтекс Юг»укладено угоду про надання послуг по обробці (підробці, сортуванню) пшениці і ячменю, зокрема 880 та 209 тонн ячменю та 800 тонн пшениці. Виконання послуг зафіксовано актами виконаних робіт.

Всього до валових витрати 3 кварталу 2009 року по операціям з ТОВ «Сінтекс Юг»позивачем віднесено суму послуг 491 140,0 грн.

В липні 2009 року до складу податкового кредиту ПДВ по зазначеним операціям позивачем віднесено суму 98 228,0 грн., на підставі податкових накладних отриманих від контрагента від 20.07.2009 року № 527 на загальну суму 214 808,0 грн. в т.ч. ПДВ 52 468,00 грн. та від 24.07.2009 року № 529 на загальну суму 274 560,0 грн. в т.ч. ПДВ 45 760,0 грн. Оплата за наданні послуги проведена за готівкові кошти по квитанціям до прибуткових касових ордерів.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції виходив з наступного.

З актів виконаних робіт та угод про надання послуг по обробці (підробці, сортуванню) пшениці і ячменю не визначено які фактично надані послуги, послуги з транспортування не підтверджені товарно-транспортними накладними відповідно до пунктів доставки та фінансовою звітністю, відсутня інформація щодо місця зберігання зерна та складського обліку зерна.

За інформаційними листами податкових органів встановлено, що ТОВ «Сінтекс Юг»за юридичною адресою не знаходиться, на підприємстві працівників із повною зайнятістю немає, за сумісництвом працює одна особа.

За податковою звітністю за І півріччя 2009 року у ТОВ «Сінтекс-Юг»відсутні основні фонди.

За такого суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність у ТОВ «Сінтекс-Юг» необхідних умов для здійснення господарської діяльності та неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг по обробці (підробці, сортуванню) пшениці і ячменю власними силами, що свідчить про укладення угоди від 07 липня 2009 року про надання послуг по обробці (підробці, сортуванню) пшениці і ячменю без мети настання реальних наслідків. По взаємовідносинам з ТОВ «Паіс».

У серпні 2009 року позивачем сформувало валові витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ «Паіс».

03 серпня 2009 року між позивачем та ТОВ «Паіс»укладено угоду на поставку сільськогосподарської продукції - гороху, ячменю, пшениці.

Товар оприбуткований позивачем по накладним у серпні 2009 року на суму 2 727 396,61 грн., в т.ч. ПДВ 454 566,03 грн. Розрахунки проведені за готівкові кошти з 03.08.09 по 28.08.09 в повному обсязі, заборгованість станом на 31.08.09 відсутня.

До валових витрат за 3 квартали 2009 року позивачем віднесено витрати на придбання сільськогосподарської продукції в сумі 2272 830,53 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ у серпні 2009 року віднесено суму ПДВ 454566,03 грн.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивачем не надано акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції за місцем зберігання та приймання, відсутні документи складського обліку зерна, умови його зберігання сертифікати якості на виконання вимог Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно», пп. 3.2.1 Інструкції про порядок ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.2006 року за №310

Також позивачем не надано документи, що підтверджують транспортування товару за формою встановленою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 та при дотримання вимог п. 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, п. 1, п.п. 11.1 п. 11, п.п. 13.1 п. 13 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363.

За інформаційними листами податкових органів встановлено, що ТОВ «Паіс»за юридичною адресою не знаходиться, на підприємстві працівників із повною зайнятістю немає, за сумісництвом працюють дві особи, за податковою звітністю ТОВ «Паіс»власних офісних, виробничих будівель та споруд, транспортних засобів не має прибуток за всі податкові періоди не отримувало. ТОВ «Паіс»не мало необхідних умов для здійснення діяльності за відсутності персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

ТОВ «Паіс»придбало поставлену сільгосппродукцію у ТОВ «СБК ТЕК». За результатами проведеної податковими органами перевірки взаємовідносин ТОВ «Паіс»з ТОВ «СБК ТЕК»встановлено недодержання положень ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України при укладені правочинів, які фактично не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними у вигляді поставки сільгосппродукції у серпні 2009 року без відображення податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Паіс». Документально, за первісними бухгалтерськими документами, не встановлено факт передачі ТМЦ від ТОВ «СБК ТЕК»до ТОВ «Паіс».

За інформаційними листами податкових органів встановлено, що ТОВ «СБК ТЕК»за юридичною адресою не знаходиться, на підприємстві працює одна особа, за податковою звітністю не має основних засобів, виробничих потужностей та у попередніх ніж серпень 2009 року періодах фактично не здійснювало операції з придбання ТМЦ.

По взаємовідносинам з ПП «Зерно Транс».

У період серпень грудень 2009 року позивачем сформувало валові витрати та податковий кредит по операціям з ПП «Зерно Транс».

Між позивачем та ПП «Зерно Транс»укладено усну угоду на поставку сільськогосподарської продукції зернових культур.

Продукція отримана в період серпень грудень 2009 року по накладним на загальну суму 4 019 661,42 грн., в т.ч. ПДВ 669 943,55 грн. Розрахунки проведені у безготівковій формі в повному обсязі, заборгованість між підприємствами відсутня.

До валових витрат позивачем віднесено витрати на придбання продукції у 3 кварталі 2009 року в сумі 2 313 466,69 грн., в т.ч. за серпень 2009 року в сумі 154 856,36 грн., за вересень 2009 року 2 158 610,33 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено суми 669 943,55 грн. в тому числі у серпні 2009 року 30 971,27 грн., у вересні 2009 року - 431 722,04. грн., у жовтні 2009 року 23 333,44 грн., у листопаді 2009 року 81 330,56 грн., у грудні 2009 року -102 586,24 грн.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивачем не надано акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції за місцем зберігання та приймання, відсутні документи складського обліку зерна, умови його зберігання сертифікати якості на виконання вимог Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно», пп. 3.2.1 Інструкції про порядок ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.2006 року за №310

Також позивачем не надано документи, що підтверджують транспортування товару за формою встановленою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 та при дотримання вимог п. 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, п. 1, п.п. 11.1 п. 11, п.п. 13.1 п. 13 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363.

ПП «Зерно Транс»придбало поставлену сільгосппродукцію у ТОВ «Паіс»та ПП «Макма-Плюс».

За інформаційними листами податкових органів встановлено, що у ПП «Макма-Плюс»у період поставки продукції були відсутні основні фонди, ТМЦ у відповідних звітних періодах підприємством не придбавалися та не продавалися з транспортуванням до отримувача, основні засоби не обліковані при відсутності на підприємстві трудових ресурсів та виробничого обладнання.

ПП «Макма-Плюс»не надано податковому органу ніяких податкових, бухгалтерських та інших первинних документів підтверджуючих суми податкових зобов'язань з ПДВ у період серпень - грудень 2009 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції, посилаючись на положення п. 4.1 ст. 4, п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, дійшов до висновку, що наявність у позивача податкових накладних з ПДВ, виданих йому продавцем товару (надавачем послуг) та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару (послуг) з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту у перевіряємий період без підтвердження факту реальності поставки товару (надання послуг) по оподатковуваним операціям з віднесенням таких сум по операціям з сілгосппродукцією до складу валових витрат виробництва та обігу.

З цього приводу суд першої інстанції беручи до уваги обсяги поставки товару та наданих послуг, віддаленість контрагента від обумовленого місця їх виконання, відсутність юридичної сили, як самої угоди так і наданих первинних документів дійшов до висновку про безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідні суми за угодами з контрагентами ТОВ «Паіс», ПП «Зерно Транс», ТОВ «Сінтекс Юг».

Також позивачем в обґрунтування своїх доводів посилався на рішення господарського суду Херсонської області, що набрали законної сили, зокрема.

10.02.2011 року рішенням по справі № 14/28-ПД-П приватному підприємству «Зерно Транс»відмовлено у задоволенні позовних вимог до приватного підприємства «Космополія»про визнання недійсним усного договору постачання сільськогосподарської продукції.

15.02.2011 року рішенням по справі № 14/35-ПД-П приватному підприємству «Космополія» відмовлено у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтек-Юг»про визнання недійсним договору на переробку та транспортування сільськогосподарської продукції № 52 від 07.07.2009 року.

15.03.2011 року рішенням по справі № 5024/261/2011 приватному підприємству «Космополія»відмовлено у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Паіс»про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції б/н від 03.08.2009 року.

Вирішуючи справу суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на зазначені рішення оскільки предметом розгляду спорів у цих справах було визнання угод недійсними та судом не досліджувалися такі обставини як товарність угоди (реальність поставки товару), наявність у сторін можливості для виконання зазначених угод як то наявність власних або орендованих земельних ділянок, виробничих потужностей, наявність персоналу, трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, транспорту, можливість виконання сторонами задокументованого об'єму робіт у задокументований проміжок часу.

Судом першої інстанції зазначається, що на момент винесення Рішення господарського суду по справі № 14/35-ПД-П проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Сінтек-Юг»та на момент винесення рішення по справі № 5024/261/2011 щодо ПП «Паіс»до державного реєстру внесено інформацію про рішення засновників про припинення юридичної особи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За такого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог виходячи з наступного.

Так, збільшення зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість відбулося за рахунок зменшення задекларованих валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «Паіс», ПП «Зерно транс», ТОВ «Сінтекс Юг».

Як встановлено, сільськогосподарська продукція отримана позивачем від контрагентів по накладним з проведенням оплати в повному обсязі в безготівковій формі та віднесенням витрат по зазначеним операціям до валових витрат виробництва та обігу.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями п.п. 5.2. п. 5.2 ст. 5 цього закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до положень п.п. 5.3.1 та 5.3.9 п. 5.3 ст. 3 цього закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Про відсутність реального характеру операцій (безтоварність операції) суми витрат за якими включаються до валових витрат підприємства можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідних доводів, на підтвердження факту безтоварності операції по взаємовідносинам з ТОВ «Паіс», ПП «Зерно транс», ТОВ «Сінтекс Юг», відповідачем в зазначеному акті з підтвердженням належними доказами, не наведено. Відсутність у позивача товаротранспортних документів, актів приймання-передачі сільськогосподарської продукції за місцем зберігання та приймання, документів складського обліку зерна, умови його зберігання сертифікати якості такого не підтверджують при поставки сільськогосподарської продукції засобами контрагентів при фактичному, лише посередництві позивача.

Твердження відповідача що контрагенти позивача мають ознаки фіктивності є необґрунтованими та нічим не підтвердженні, зокрема у встановлений законом спосіб рішенням суду. Таке є лише припущенням відповідача, яким обґрунтовується висновок про безтоварність зазначених операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено придбання послуг характерних для його виробничої діяльності.

Колегія суддів приймає до уваги, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

За такого, позивач правомірно відносив до валових витрат підприємства з відповідним відображенням 3 кварталу 2009 року по операціям з ТОВ «Сінтекс Юг»суму послуг 491 140,0 грн., до валових витрат за 3 квартали 2009 року по операціям з ТОВ «Паіс»витрат на придбання сільськогосподарської продукції в сумі 2272 830,53 грн. та у 3 кварталі 2009 року в сумі 2 313 466,69 грн. по операціям з ПП «Зерно Транс»з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ у складі ціни на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів ТОВ «Паіс», ПП «Зерно транс», ТОВ «Сінтекс Юг».

Таке виключає порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень від 14.01.2011 року № 0000102301/0 та № 0000092301/0.

Таким чином, суд першої інстанцій при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваної постанови та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу П риватного підприємства «Космополія» задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом П риватного підприємства «Космополія»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти по справі нове рішення яким позов Приватного підприємства "Космополія" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14.01.2011 року № 0000102301/0 та № 0000092301/0.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: Потапчук В.О.

Судді: Семенюк Г.В.

Шляхтицький О.І.