Ухвала суду № 20643978, 20.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р. Справа № 2-а-2660/10/1470

Категорія:8.2.1 Головуючий в 1 інстанції:

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Дубчак Ю.В.,

за участю: представника СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві Мар'янко Наталії Іванівни, представника ТОВ СГП "Нібулон" Петровського Дмитра Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогоподарське підприємство "Нібулон" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство (далі ТОВ СГП) "Нібулон" звернулося до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по роботі з ВПП) у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000540/0 від 19 квітня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на 18 456 895, 57 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 2 045 925, 13 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що при проведені перевірки фахівцями податкового органу не встановлено порушень з боку Товариства щодо порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку податку на додану вартість (далі ПДВ), не встановлено порушень щодо заповнення первинних податкових документів та порядку складання декларації з ПДВ. Законодавством з ПДВ передбачено, що підставою для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є тільки дані належним чином складеної декларації з ПДВ, підтвердженої відповідними розрахунками та податковими накладними. Законодавством з ПДВ на покупця не покладено контроль за сплатою податків у тому числі і податку на додану вартість ні самим постачальником товарів (робіт, послуг), ні його контрагентами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві №00000540/0 від 19 квітня 2010 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 18456895, 57 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2045925, 13 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 квітня 2010 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ СГП "Нібулон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з товариствами по першому ланцюгу постачальників ТОВ СГП "Нібулон" за червень-жовтень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, березень-вересень 2009 року, листопад 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 квітня 2010 року №397/40/14291113.

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що підприємства першого ланцюга постачання, формували свій податковий кредит за рахунок постачальників другого, третього та інших ланцюгів. При цьому, фактично надходження сплаченого позивачем податку на додану вартість до бюджету податковим органом не встановлено, а підприємства постачальники мають ознаки фіктивності та не виконують свої зобовязання перед бюджетом.

З посиланням на те, що за наслідками операцій купівлі продажу постачальники по ланцюгу не сплатили суми податку на додану вартість до бюджету, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1; п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4; п.п.7.5.1 п.7.5; п.п.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та про завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 18 456 895, 57 грн.

Підставою для звернення до суду стало прийняте 19 квітня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві податкове повідомлення рішення №00000540/0, яким ТОВ СГП "Нібулон" зменшено суму бюджетного відшкодування на 18 456 895, 57 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 045 925, 13 грн.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ сплаченого на користь підприємств, а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати, оскільки первині документи щодо реальності поставок продукції постачальниками підтверджують отримання позивачем товару (послуг), який ним використовувався в господарській діяльності та банківські виписки, які свідчать, що отриманий товар позивачем оплачено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього ж Закону).

Зазначений Закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється лише на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податковий орган, ні в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги, не навів жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві у апеляційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і крім того вони були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції повно і правильно встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання позивачем всіх норм чинного законодавства з питань оподаткування щодо наявності у нього права на отримання бюджетного відшкодування за деклараціями з податку на додану вартість за червень-жовтень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, березень-вересень 2009 року, листопад 2009 року.

Тому, колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані суду всі первині документи щодо реальності поставок продукції ТОВ "Агророма Миколаїв", ТОВ "Вагоріс", ТОВ "Гео Віта", ПП "Агро Колос", ПП "Транс-Агро-Плюс", ТОВ "Афалін-Трейд", ТОВ "Акцепт-77", ПП "Фірма "Зерно-Маркет", ТОВ "Аргосейл-АТ", ТОВ "Трансойл", ТОВ "Континент ВЮ", ТОВ "Золотой Колос НК", ПП "Скиф ПА", ПП Анкор Агро Плюс", ТОВ "Жемар", ПП "Космополія", ТОВ "Кортес Агро", ТОВ "Агро Фест", ТОВ "Віалан Агро", ТОВ "АТД Пігмаліон", ТОВ "Агротрейд"за червень-жовтень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, березень-вересень 2009 року, листопад 2009 року (т.3-78 ), що підтверджують отримання позивачем товару (послуг), який ним використовувався в господарській діяльності та банківські виписки, які свідчать, що отриманий товар позивачем оплачено.

Колегія суддів, також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ СГП) "Нібулон" має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість сплаченого на користь цих підприємств, а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя: