Ухвала суду № 20643957, 13.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 р. Справа № 2-а-7178/09/1470

Категорія:8.2.1 Головуючий в 1 інстанції:

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі- Алексєєвої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві з вимогою про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2009 року № 00012636/0 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2009 року на суму 2525 грн.

30 березня 2010 року Миколаївським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою позов задоволено та суд постановив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11.11.2009 року № 00012636/0.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на п.п. 7.2.6, п. 7.2 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначаючи, що позивач не реалізував право на податковий кредит без наявності податкової накладної через подання та втратив право на отримання з бюджету ПДВ у сумі 2 525,0 грн. у зв'язку із збігом 1095 днів з дня надмірної сплати ПДВ 24.05 та 11.04.2006 року. В звязку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07 по 31.07.2009 року.

за результатами перевірки 02.11.2009 року складено акт № 115/36/33133003 яким встановлено порушення п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при завищенні позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 2 525 грн.

На підставі зазначеного акту 11.11.2009 року відповідачем складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00012636/0, яким зменшено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування на 2525,0 грн.

Зокрема актом перевірки встановлено, що за платіжним дорученнями №002484 від 11.04.2006 року та №003512 від 24.05.2006 року позивач перерахував Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області 5 150,0 грн. (у т.ч. ПДВ 858,33 грн.) та 10 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.), загальна сума ПДВ 2 525,0 грн.

11.04 та 24.05.2006 Регіональною торгово- промисловою палатою Миколаївської області були виписані податкові накладні № 1154 та № 1666 та 20.07.2009 року, за запитом позивача, дублікати зазначених накладних. На підставі дублікатів податкових накладних № 1154 та № 1666 позивач включив 2 525,0 грн. до складу податкового кредиту липня 2009 року до податкової декларації з ПДВ за липень 2007 року.

В акті перевірки зазначено, що позивач на момент виникнення податкових зобов'язань у постачальника - Регіональної торгово-промислової палати, не витребував податкові накладні, та не скористався законодавчим механізмом встановленим п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по відображенню податкового кредиту без податкової накладної через скаргу, додану до декларації. Тим самим позивач не реалізував право на податковий кредит в момент виникнення зобов'язання (11.04 та 25.04.2006 року), а по закінченню терміну позовної давності - у липні 2009 року.

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилаючись на положення п.1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 та пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначив право позивача на відшкодування податкового кредиту з ПДВ сума якого була сплачена та підтверджена податковою накладною податку одного періоду до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності для реалізації права на податковий кредит оскільки право на відшкодування ПДВ виникає у позивача лише після включення даної суми до складу податкового кредиту, що відбулося у липні 2009 року.

Також вирішуючи справу суд першої інстанції посилаючись на положення ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», абз. 6 п. 3.2, абз. 2 п.3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та абз. 9 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначив повноваження податкового органу щодо проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення з направленням його позивачу.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Семенюк Г.В.

Коваль М.П.