Ухвала суду № 20643931, 07.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р. Справа № 2-а-1453/10/1570

Категорія: Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника відповідача Бровченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСС»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року ТОВ «ЦСС»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень. З урахуванням зміни позовних вимог позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2010 року № 0000511530/3 (а. с. 72).

В обґрунтування позову зазначалось, що 20 серпня 2009 року посадовою особою відповідача складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ЦСС». На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000511530/0 від 27 серпня 2009 року, яким у звязку з порушенням п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 770 грн., з яких 600 грн. за основним платежем та 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняте на підставі акта податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року позовні вимоги ТОВ «ЦСС»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000511530/3 від 04 лютого 2010 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. п. 7.2.3 та п. п. 7.2.6 п. 7.2, а також п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо неможливості формування податкового кредиту з ПДВ по податковим накладним минулих податкових періодів як таких, що не повязані з господарською діяльністю платника податку звітного податкового періоду. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 20 серпня 2009 року посадовою особою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ «ЦСС»за червень 2009 року, з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданих за червень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт за № 25033689/11 від 20 серпня 2009 року, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 7.2.6 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 600 грн..

На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2009 року № 0000511530/0, яким ТОВ «ЦСС»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 600 грн. за основним платежем, а також суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170 грн., а всього на загальну суму 770 грн..

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, у звязку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 жовтня 2009 року № 0000511530/1, від 23 листопада 2009 року № 0000511530/2 та від 04 лютого 2010 року 0000511530/3.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість», чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не містив заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних.

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 названої статті Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не дозволяється включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 названого Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за червень 2009 року позивачем сформовано з урахуванням податкової накладної від 31 березня 2009 року № 8200000054, отриманої від ЗАТ «ТПД І.П.С.». При цьому податковим органом під час перевірки не встановлено фактів порушення чинного податкового законодавства при складанні та видачі контрагентом позивача вказаної податкової накладної.

Будь-яку заборону щодо включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних, Закон України «Про податок на додану вартість»у вказаній вище редакції не містив.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків у разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону), має право надати уточнюючий розрахунок.

На підставі наведених вище положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем п. п. 7.2.3 та п. п. 7.2.6 п. 7.2, а також п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у вказаній вище редакції), а отже і про відсутність підстав для визначення йому податковим органом суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 600 грн. за основним платежем, є правильним.

Оскільки визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем правомірно визнано окружним адміністративним судом необґрунтованим, відповідно правильним є і скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо безпідставності визначення ТОВ «ЦСС»зобовязань з податку на додану вартість, як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями, є обґрунтованими.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання відповідача на п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо обовязковості подання скарги на постачальника, який відмовляється надати податкову накладну або порушує порядок її заповнення, оскільки відповідно до зазначеного положення Закону отримувач товару (послуг) має право, а не обовязок додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника, який відмовляється надати податкову накладну або порушує порядок її заповнення, що виключає можливість застосування до позивача санкцій за не виконання зазначеного положення закону.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: