Ухвала суду № 20643343, 14.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 р. Справа № 29378/10 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» та Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ДПІ в м.Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2010 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ДПІ в м. Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000431511/0/11980 від 17.07.2009 року, яким йому було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 3361207,50 грн., в тому числі 3201150,00 грн. за основним платежем та 160057,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач вважав, що він на законних підставах був звільнений від сплати податку на прибуток за 9 місяців 2006 року на підставі ухвали Львівської міської ради № 336 від 16.11.2006 року «Про звільнення від сплати податку на прибуток», тому на суму пільги 3201150,00 грн. обгрунтовано зменшив свої податкові зобовязання з цього виду податку в декларації за 2006 рік.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржили в апеляційному порядку комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» та Львівська міська рада, які в апеляційних скаргах ставлять питання про скасування постанови, оскільки суд допустив порушення норм чинного законодавства.

Зокрема, не взяв до уваги положення ч.2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», згідно якого міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток, що стверджується рішенням Конституційного Суду України № 5-рп від 16.02.2010 р. про офіційне тлумачення даної норми. Ухвала Львівської міської ради № 336 від 16.11.2006 року «Про звільнення від сплати податку на прибуток» ніким не оскаржена і не скасована. Крім того, податковий орган порушив строки проведення камеральної перевірки.

Вислухавши суддю-доповідача, представників Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» та Львівської міської ради, які апеляційні скарги підтримали, представника ДПІ в м. Львові, який просить апеляційні скарги відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що ДПІ в м. Львові провела камеральну перевірку платника податку на прибуток ЛКП «Залізничнетеплоенерго» щодо податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2006 року, склала з цього приводу акт від 30.06.2009 року № 15/15-1/20784943, на підставі якого прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009 року № 0000431511/0/11980 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 3361207,5 грн.

17.11.2006 року ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подало уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на прибуток в звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 9 місяців 2006 року та зазначило в податковій декларації суму податку на прибуток за 2006 рік 3291292 грн., зменшивши суму нарахованого податку на суму наданої пільги Львівської міської ради в розмірі 3201150,00 грн. згідно її рішення № 336 від 16.11.2006 року «Про звільнення від сплати податку на прибуток».

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем неправомірно зменшено нараховану суму податку на прибуток на суму наданої пільги 3201150,00 грн., оскільки Львівська міська рада в даному випадку була не вправі надавати таку пільгу позивачу у вигляді звільнення від сплати загальнодержавного податку.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ч.2 ст. 1 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп від 16 лютого 2010 року у справі за конституційним зверненням акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положення частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII та статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Відповідно до п. 15 ст. 69 Бюджетного кодексу України, який був чинним на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить податок на прибуток підприємств комунальної власності.

Згідно з п.25 ст. 2 цього ж Кодексу міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. З врахуванням того, що дані кошти не відносяться до міжбюджетних трансфертів та не можуть безоплатно та безповоротно передаватися від одного бюджету до іншого, тобто з місцевого до державного, Львівська міська рада була вправі прийняти рішення № 336 від 16.11.2006 року «Про звільнення від сплати податку на прибуток», яким звільнила позивача від податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, оскільки цей податок сплачується до бюджету Львівської міської ради та в межах суми, яка підлягає зарахуванню до цього бюджету.

Колегія суддів бере до уваги, що зазначене вище рішення Конституційного Суду України розяснило чинну на час спірних правовідносин норму закону, тому не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зворотності дії в часі та не поширення на спірні правовідносини рішення Конституційного Суду України № 5-рп від 16 лютого 2010 року.

Прийняття такого рішення Коституційного Суду України було на часі, оскільки суди по різному розглядали спори щодо правомірності рішень органів місцевого самоврядування надавати пільги зі сплати податку з прибутку підприємств у вигляді звільнення від сплати такого прибутку.

Крім того, рішення Львівської міської ради № 336 від 16.11.2006 року «Про звільнення від сплати податку на прибуток» у встановленому законом порядку не скасоване, воно є обовязковим для виконання позивачем, що випливає з ст.. 144 Конституції України та ст.. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Та обставина, що рішення Львівської міської ради прийняте не у вигляді рішення, а ухвали, не має правового значення, оскільки ухвала Львівської міської ради № 336 від 16.11.2006 року «Про звільнення від сплати податку на прибуток» є рішенням органу місцевого самоврядування по суті поставленого в ній питання, що не суперечить законодавству.

Таким чином, сума податкового зобовязання позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року позивачем в уточнюючому розрахунку вказана вірно.

Суд першої інстанції оскаржувану постанову прийняв з порушенням норм матеріального права, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Доводи податкового органу в тій частині, що Львівська міська рада не вправі були приймати рішення про звільнення позивача від сплати податку на прибуток, що прийняття нею з цього приводу ухвали, а не рішення, суперечить чинному законодавству, що рішення Коституційного Суду України № 5-рп від 16 лютого 2010 року не поширюється на спірні правовідносини, оскільки не має зворотної дії в часі, що позивач невірно подав уточнюючий розрахунок суми податку на прибуток, в силу наведеного вище, підставою для задоволення апеляційних скарг та задоволення позову бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року в справі № 2а- 71/10 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Львові № 0000431511/0/11980 від 17.07.2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : В.В. Ніколін

Д.М. Старунський