Ухвала суду № 20642576, 04.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2011 р. Справа № 47044/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання:Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Верховинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за позовом ВАТ «Компанія «Верховина» до ДПІ в Верховинському районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У січні 2011 року позивач ВАТ «Компанія «Верховина» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Верховинському районі Івано-Франківської області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382300/0 від 12.11.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0000412300/1 від 01.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення № 0000382300/0 від 12.11.2010 року прийнято відповідачем на підставі Акту перевірки № 00878/2300/05489023 від 03.11.2010 року. Відповідно до цього податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 129549 грн., в тому числі 107957 грн. за основним платежем та 21592 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням оскаржував його в адміністративному порядку. Рішенням ДПІ у Верховинському районі Івано-Франківській області № 4722/131/31 від 01.12.2010 року первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Рішенням ДПА у Івано-Франківській області № 4826/10/25-019/199/502 від 28.12.2010 року повторну скаргу позивача залишено без розгляду. 01.12.2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412300/1, яке за своїм змістом повністю відповідає податковому повідомленню-рішенню № 0000382300/0 від 12.11.2010 року. Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України та підлягають скасуванню. Просить позивач врахувати, що відповідач прийшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого нібито завищено валові витрати на суму 431828 грн.. 31.03.2010 року позивачем було укладено із ТзОВ «Екопласт-Львів» агентський договір (договір про комерційне представництво) щодо пошуку покупця на майно і продукцію ВАТ «Компанія «Верховина». 19.04.2010 року позивачем укладено із ТзОВ «Іртас» договір про надання юридичних послуг щодо супроводу господарських операцій по продажу майна і продукції ВАТ «Компанія «Верховина». Обидва цих договори були призначені для використання їх результатів у власній подальшій господарській діяльності. Реальність укладення і виконання даних договорів підтверджується наявними первинними документами, які відповідають чинному податковому законодавству України. Тому, позивач вважає помилковими висновки відповідача про те, що оплата послуг наданих на підставі вказаних вище договорів не є витратами, які використовувалися б у господарській діяльності підприємства у звязку із підготовкою, організацією та веденням виробництва. Такі витрати позивач вважає, що правильно віднесено до валових витрат товариства.

Відповідач у суді першої інстанції позову не визнав і подав письмові заперечення, у яких зазначає, що позивач пропустив строк на звернення до суду із вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 р. і 01.12.2010 р., тому позовну заяву слід залишити без розгляду. Крім цього відповідач просив врахувати, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені у звязку із виявленими порушеннями податкового законодавства, оскільки позивач завищив валові витрати в сумі 431828 грн. за 2 квартал 2010 року, внаслідок включення до валових витрат послуг за договорами щодо пошуку потенційного покупця та юридичні послуги відповідно від 31.03.2010 року із ТзОВ «Екопласт-Львів» та від 19.04.2010 року із ТзОВ «Іртас». Витрати за цими договорами не є витратами, які використовувались у подальшій господарській діяльності ВАТ «Компанія «Верховина».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000382300/0 від 12.11.2010 року та № 0000412300/1 від 01.12.2010 року про визначення податкових зобовязань ВАТ «Компанія «Верховина» з податку на прибуток в розмірі 129549 грн..

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена постанова суду прийнята з неповним зясуванням і з недоведеністю судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню із підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а тому такий позов у відповідності до ст. 100 КАС України, слід було залишити без розгляду. Апелянт також посилається на те, що ДПІ у Верховинському районі здійснено перевірку ВАТ «Компанія «Верховина», в результаті проведення якої встановлено, що у 2 кварталі 2010 року позивачем укладено договори про комерційне посередництво та надання юридичних послуг, предметом яких були надання послуг з пошуку потенційного покупця на основні фонди ВАТ «Компанія «Верховина» та надання юридичних послуг щодо супроводу господарських операцій по продажу нерухомого майна, транспорту, механізмів та обладнання. Відповідно до вказаних договорів, винагорода за пошук потенційного покупця становить 63,2 % від продажі всього майна та за юридичні послуги 33 %, загальна сума яких склала 96,5 % від реалізації майна (1 352 178 грн.), тобто 1305310,56 грн.. При цьому, позивач до валових витрат з цієї суми відніс тільки 431828 грн.. Апелянт вважає, що контролюючим органом обґрунтовано визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції, оскільки послуги надані ТзОВ «Екопласт-Львів» та ТзОВ «Іртас» не є витратами, які використовувалися б ВАТ «Компанія «Верховина» у власній господарській діяльності, а тому у позивача були відсутні правові підстави відносити дані витрати до валових. Крім цього суд першої інстанції не врахував, що ТзОВ «Екопласт-Львів» та ТзОВ «Іртас» не знаходяться за своїми офіційними юридичними адресами і відносно керівників цих товариств порушено кримінальні справи. ВАТ «Компанія «Верховина» знаючи про неплатоспроможність контрагента ПП «ОС-Інвест» фактично відчужила йому усі свої активи, а фіктивні договори про надання агентських і юридичних послуг були укладені з метою ухилення від сплати податків з операцій по продажу активів товариства.

За наслідками апеляційного розгляду, апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду та закрити провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення осіб, які беруть участь в справі і зявилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ВАТ «Компанія «Верховина» зареєстрований як юридична особа 21.05.2004 року, місце знаходження вул. І.Франка, 85 смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області. Видами діяльності товариства за КВЕД є: 20.10.0 лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини; 02.01.1 лісництво та лісозаготівлі; 45.21.1 будівництво будівель; 45.33.2 водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; 20.30.0 виробництво деревяних будівельних конструкцій та столярних виробів; 45.43.0 покриття підлог та облицювання стін (підтверджується доданими до матеріалів справи копіями : свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з ЄДРПОУ, витягу з ЄДРЮОФОП, статуту товариства (а.с. 60-69)).

З 24.09.2010 року по 27.10.2010 року працівниками ДПІ у Верховинському районі проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Компанія «Верховна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, результати якої оформленні актом № 878/2300/05489023 від 03.11.2010 року. Із цього акту видно, що при перевірці виявлено порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, п. 32.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема підприємством у ІІ кварталі 2010 року завищено валові витрати в сумі 431828 грн., внаслідок включення до валових витрат послуг по пошуку потенційного покупця та юридичні послуги, що надавались ТзОВ «Екопласт-Львів» (на підставі агентського договору про комерційне посередництво від 31.03.2010 року щодо надання послуг з пошуку потенційного покупця нерухомого майна, повна вартість яких склала 859091,82 грн.) та ТзОВ «Іртас» (на підставі договору № 01 від 19.04.2010 року щодо супроводу господарських операцій по продажу нерухомого майна, транспорту, повна вартість яких склала 446218,74 грн.). Такі витрати не є витратами, які використовувалися б у господарській діяльності підприємства, підготовкою, організацією чи веденням виробництва (а.с. 26-30).

На підставі наведеного вище акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0000382300/0 від 12.11.2010 року, яким ВАТ «Компанія «Верховина» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 129549 грн., в тому числі 107957 за основним платежем та 21593 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10).

Позивач не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням подав первинну та повторну скарги до ДПІ у Верховинському районі та ДПА в Івано-Франківській області. За результатами розгляду : первинну скаргу залишено без задоволення, а повторну скаргу залишено без розгляду (а.с. 12-25).

За результатами апеляційного узгодження ДПІ у Верховинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412300/1 від 01.12.2010 року, яке отримано позивачем 14.01.2010 р.. Дане податкове повідомлення-рішення за своїм змістом аналогічне податковому повідомленню-рішенню № 0000382300/0 від 12.11.2010 р. (а.с. 11).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що сплачені позивачем витрати за послуги на підставі агентського договору від 31.03.2010 року із ТзОВ «Екопласт-Львів» та договору від 19.04.2010 року із ТзОВ «Іртас» про надання юридичних послуг правомірно віднесено до валових витрат, оскільки витрати за такими угодами законодавцем не віднесено до переліку витрат, що не включаються до складу валових. Надані послуги за вказаними договорами повязані з господарською діяльністю позивача, оскільки передбачають реалізацію продукції Товариства, обладнання та нерухомого майна. Усі договори та первинні документи, на підставі яких вони видавались, складені відповідно до чинного законодавства, а послуги позивачем реально отримані.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наведених нижче підстав.

Із матеріалів справи видно, що 31.03.2010 року позивач ВАТ «Компанія «Верховина» і ТзОВ «Екоплат-Львів» уклали між собою агентський договір № 7 (договір про комерційне посередництво), згідно із умовами якого комерційний агент - ТзОВ «Екоплат-Львів» зобовязується за винагороду та на умовах цього Договору провести пошук потенційного покупця на майно ВАТ «Компанія «Верховина», а саме: земельні ділянки, нежитлові будівлі, автотранспорт, трактори, станки, верстати, обладнання, пиломатеріали. Комерційний агент виконує взяті на себе зобовязання в два етапи: 1-ий етап пошук потенційного покупця в термін до 01.06.2010 року, 2-ий етап надання замовнику консультативної допомоги та сприяння в укладенні договору купівлі-продажу між замовником та покупцем. Відповідно до п. 5 цього Договору Комерційний агент зобовязується сприяти продажу всього майна, вказаного в п. 1.1 даного Договору, за ціною не нижче 750000,00 грн. в т.ч. ПДВ. За надані по даному Договору послуги Комерційний агент отримує винагороду, яка дорівнює різниці між сумою фактичного продажу майна та сумою вказаною в п. 5.1 даного Договору (п. 5.2 Договору). При цьому п. 5.3 цього Договору передбачено, що у випадку якщо реалізація майна відбудеться до 01.06.2010 року то Комерційний агент отримує додаткову винагороду в розмірі 19 % від суми загальних продаж (а.с. 70-73).

Крім цього 19.04.2010 року позивач ВАТ «Компанія «Верховина» уклав із ТзОВ «ІРТАС» договір № 1 про надання юридичних послуг. Відповідно до цього договору Замовник доручає, а Виконавець зобовязується протягом дії даного Договору надавати юридичні послуги щодо супроводу господарських операцій по продажу нерухомого майна, транспорту, механізмів та обладнання, а саме: проведення переговорів із покупцями; проведення правової експертизи фінансових, бухгалтерських та інших документів; підготовка договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі майна; представництва інтересів Замовника в органах нотаріату; представництво інтересів Замовника в органах місцевої і державної влади, державних установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форми власності і підпорядкування. Відповідно до п. 2.1 цього Договору загальна вартість юридичних і консультаційних послуг, які надаються Виконавцем по даному Договору становитиме 33 % від загальної суми укладених договорів, супровід яких буде проводити Виконавець (а.с. 77).

На виконання обох вищевказаних договорів сторони складали акти приймання-передачі послуг (робіт) (а.с. 74, 75, 78). Також виписувались податкові накладні, зокрема ТзОВ «Екопласт-Львів» позивачу була виписана податкова накладна № 0355 від 20.05.2010 року на загальну суму 859091,82 грн. як винагороду за послуги по пошуку потенційних покупців (а.с. 76), а ТзОВ «ІРТАС» податкова накладна № 0799 від 31.05.2010 року на загальну суму 446218,74 грн. (а.с. 79).

Із змісту вищевказаних договорів та Актів прийому-передачі послуг за цими договорами видно, що вони були спрямовані для укладення та обслуговування договорів купівлі-продажу власного майна ВАТ «Компанія «Верховина» покупцю ПП «ОС-ІНВЕСТ», зокрема земельних ділянок, нежитлових будівель, автотранспорту, тракторів, станків, верстатів, обладнання, пиломатеріалів.

Судом встановлено, що 14.05.2010 р. позивач ВАТ «Компанія «Верховина» уклав із ПП «ОС-ІНВЕСТ» договори № 1/05, № 2/05, № 3/05, № 4/05 щодо купівлі-продажу належного позивачу на праві приватної власності такого майна : автотранспорту, тракторів, обладнання і устаткування, заготовки і пиломатеріали (а.с. 90, 92, 94-95, 97-98). Виконання цих договорів купівлі-продажу підтверджується Актами прийому-передачі майна від 14.05.2010 року (а.с. 91, 93, 96, 99).

Також 12.05.2010 року ВАТ «Компанія «Верховина» уклав із ПП «ОС-ІНВЕСТ» договори купівлі-продажу нежитлових будівель, договори купівлі-продажу земельних ділянок (а.с. 100-101, 103-104, 106-107, 109). Виконання цих договорів купівлі-продажу підтверджується Актами прийому-передачі майна від 12.05.2010 року (а.с. 102, 105, 108, 110).

Частину витрат, а саме 431828 грн. понесених ВАТ «Компанія «Верховина» на підставі наведених вище договорів, позивач відобразив у рядку 04.1 податкової Декларації за півріччя 2010 року «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» (а.с. 118-119).

Суд апеляційної інстанції враховує, що правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат; а пункт 5.3 містить перелік витрат, які до складу валових не належать.

Із змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Реєстраційними та іншими документами діяльності ВАТ «Компанія «Верховина» передбачено, що видами діяльності цього товариства за КВЕД є: 20.10.0 лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини; 02.01.12 лісництво та лісозаготівлі; 45.21.1 будівництво будівель; 45.33.2 водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; 20.30.0 виробництво деревяних будівельних конструкцій та столярних виробів; 45.43.0 покриття підлог та облицювання стін.

З наведеного вище, суд апеляційної інстанції вбачає, що витрати понесені позивачем на підставі договорів № 7 від 31.03.2010 року укладеного з ТзОВ «Екопласт-Львів» та № 1 від 19.04.2010 року укладеного з ТзОВ «ІРТАС» не могли бути віднесені позивачем до валових витрат, оскільки їх предметом є надання послуг з реалізації основних фондів позивача, що не повязано із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до наведеного, відсутність безпосереднього зв'язку витрат, понесених позивачем на підставі цих договорів, із господарською діяльністю позивача, вказує на незаконність включення відповідних сум до складу валових витрат товариства.

За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо безпідставного донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 129549 грн., у тому числі 107957 грн. основного платежу і 21592 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є помилковими і не ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки при вирішенні даної справи суд першої інстанції постановив рішення з не неповним зясував усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, оскільки немає підстав для закриття провадження по справі чи залишення позовної заяви без розгляду. Покликання апелянта на те, що позивач пропустив строк звернення до суду із вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 р. і 01.12.2010 р. є безпідставними, оскільки такий строк позивачу слід рахувати з часу отримання позивачем відповіді на його повторну скаргу до ДПА у Івано-Франкіській області. Таку відповідь, а саме Рішення № 4826/10/25-019/199/502 від 28.12.2010 року, позивач отримав 04.01.2011 року.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення субєкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність субєкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Верховинському районі Івано-Франківської області задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за позовом ВАТ «Компанія «Верховина» до ДПІ в Верховинському районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати і прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ «Компанія «Верховина» до ДПІ в Верховинському районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:В.В. Гуляк

Судді:Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.11.2011 року.