Ухвала суду № 20639810, 07.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р. Справа № 56404/09 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання дій неправомірними та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2009 року ТзОВ «Восток-Транзіт» звернулось до суду з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання дій неправомірними та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Позивач посилався на те, що підприємством правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ за результатами здійснення господарської діяльності з ТзОВ «Компанія «Опціон», філією «Металургійний комплекс ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод», ТОВ НВП «Термет».

Позивач просив визнати незаконною невиїзну перевірку товариства, проведену 18.12.2008 року, скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 26.12.2008 року № 00030623/0 та від 05.09.2009 року № 00030623/1.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.12.2008 року № 00030623/0 та від 05.09.2009 року № 00030623/1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову оскаржила Ковельська МДПІ Волинської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги дійсні обставини справи і всупереч вимогам чинного законодавства дійшов висновку, що товариство має право на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість.

Суд не взяв до уваги, що позивач не був отримувачем продукції, не рахувався таким в перевізних залізничних документах, не поніс витрат на перевезення продукції, неправильно трактував норми Закону України «Про податок на додану вартість» та неправильно вважав позивача власником продукції, купленої в контрагентів, яка була безпосередньо отримана третіми особами.

Апелянт просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року в частині задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позивачу відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Ковельської МДПІ, який апеляційну скаргу підтримав, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт», яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що Ковельською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» (акт № 1475/23-32930315 від 22.12.2008 року) щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, що мали господарські правові відносини з цим товариством, зокрема, ТзОВ «Компанія «Опціон» за листопад-грудень 2007 року, філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» за травень-червень 2008 року, ТзОВ НВП «Термет» за червень-липень 2008 року.

В процесі перевірки податковий орган встановив, що ТзОВ «Восток-Транзіт» в листопаді 2007 року відповідно до укладеного договору від 22.11.2007 року № П-О ВТ 4 здійснило попередню оплату на адресу ТзОВ «Компанія «Опціон» за металопродукцію на загальну суму 810000,00 грн., в ч. ч. ПДВ 135000,00 грн. ТзОВ «Компанія «Опціон» виписала позивачу податкову накладну від 16.11.2007 року № ОП-00172 щодо поставки металопродукції на зазначену суму, яку ТзОВ «Восток-Транзіт» включила до реєстру отриманих податкових накладних та відобразила в складі податкового кредиту за листопад 2007 року в декларації з ПДВ. Фактично станом на час перевірки зазначена металопродукція постачальником не відвантажувалася та позивачем не отримувалася та не оприбутковувалася. Оскільки позивач не був отримувачем продукції, податковий орган вважав, що в порушення вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» він завищив суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2007 року в розмірі 135000,00 грн.

Крім того, ТзОВ «Восток-Транзіт» придбало у філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» згідно договору від 30.11.2007 року №303575 по акту від 26.05.2008 року метал в кількості 60,26 т на загальну суму 406262,39 грн., про що позивачу було видано податкову накладну № 85727/1 від 26.05.2008 року. Факт проведення оплати знайшов своє підтвердження документами бухгалтерського обліку та не спорюється податковим органом.

30.05.2008 року по накладній № 110 позивач реалізував КПП-філії ВАТ «Ковельсільмаш» по договору від 22.11.2007 року метал в кількості 117,196 т на загальну суму 886487,78 грн., про що було виписано податкову накладну № 113 від 30.05.2008 року.

Згідно податкової накладної № 85899/1 від 29.05.2008 року ТзОВ «Восток-Транзіт» придбало у філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» згідно договору від 30.11.2008 року №303575 по акту від 29.05.2008 року метал в кількості 44,4 т на загальну суму 301128,02 грн.

По накладній № 114 від 4.06.2008 року метал в кількості 63,3 т на загальну суму 480568, 61 грн. позивач реалізував КПП-філії ВАТ «Ковельсільмаш» згідно договору від 22.11.2007 року, про що було виписано податкову накладну № 115 від 4.06.2008 року.

Позивач включив суму ПДВ за податковими накладними № 85727/1 від 26.05.2008 року та № 85899/1 від 29.05.2008 року до реєстру отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту за травень 2008 року в сумі 107882,80 грн.

Податковий орган вважав неправомірним включення даної суми ПДВ до бюджетного відшкодування, оскільки позивач отримувачем продукції не був, а фактичним її отримувачем було КПП-філія ВАТ «Ковельсільмаш», який отримав її від постачальника залізничним транспортом та є таким відповідно до перевізних документів.

Згідно договору № 05-08 від 14.12.2007 року по накладній № 81-08 від 17.06.2008 року ТзОВ «Восток-Транзіт» придбало у ТзОВ «НВП «Термет» метал в кількості 63,6 т на загальну суму 458781,66 грн., з приводу чого було ним було отримано податкові накладні № 110 від 4.06.2008 року та № 11 від 17.06.2008 року. По накладній № 164 позивач реалізував метал в кількості 63,6 т на загальну суму 527582,16 грн. ВАТ «Ковельсільмаш» згідно договору від 19.11.2007 року, зх. приводу чого виписана податкова накладна № 130 від 25.06.2008 року.

Згідно накладних № 121 від 17.06.2008 року, № 122 від 18.06.2008 року, № 123 від 26.06.2008 року позивач придбав у ТзОВ «НВП «Термет» метал в кількості 68,0 т на загальну суму 502166,40 грн., якого по накладній № 181 від 4.07.2008 року за договором від 19.11.2007 року реалізував в кількості 92,81 т ВАТ «Ковельсільмаш» на загальну суму 789890,83 грн., про що виписані податкові накладні № 147 від 27.06.2008 року та № 149 від 4.07.2008 року.

Отримана за договорами з ТзОВ «НВП «Термет» металопродукція фактично доставлялася безпосередньо її покупцю - ВАТ «Ковельсільмаш», тому податковий орган не погодився з включенням до відшкодування сум ПДВ за податковими накладними по операціях позивача з ТзОВ «НВП «Термет».

В звязку з виявленими порушеннями податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 00030623/0 від 26.12.2008 року, а за наслідками його оскарження - податкове повідомлення-рішення № 00030623/1 від 5.03.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 395237 грн.

З матеріалів справи видно, що всі наведені вище операції купівлі-продажу металопродукції позивачем відображені в документах бухгалтерського обліку, придбана продукція в повному обємі оплачена разом сумами податку на додану вартість.

Законність господарських правовідносин позивача з контрагентами та дійсність укладених угод щодо купівлі-продажу металопродукції не ставляться під сумнів податковим органом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правильно застосувавши зазначені норми закону, а також врахувавши, що позивач факт придбання, оплати та подальшої реалізації металу підтвердив первинними документами бухгалтерського обліку, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо правомірності формування ним податкового кредиту в періодах, які охоплюються межами судового розгляду даної справи.

Відповідно до пп.7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Суд першої інстанції правильно вважав, що внаслідок господарських операцій позивача з іншими субєктами господарської діяльності щодо купівлі-продажу металопродукції за відповідними угодами до позивача перейшло право власності на предмети купівлі-продажу, про що обєктивно свідчить та обставина, що після купівлі металу у філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» та у ТзОВ «НВП «Термет» він як власник продукції здійснив її продажу іншим особам, зокрема, КПП-філії ВАТ «Ковельсільмаш» та ВАТ «Ковельсільмаш», а зазначені договори в справі ніким не оспорюються та є дійсними.

Встановлена судом схема поставки, за якою фактичним отримувачем товарів є треті особи, з якими позивач має договірні стосунки, відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, нормам ст.ст. 344, 655, 664 ЦК України та ст. 267 ГК України.

Право на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість» повязується з фактом придбання товарів, а не з їх безпосереднім отриманням від перевізника.

Заборгованість ТзОВ «Компанія «Опціон» перед позивачем з фактичної передачі металу, який був оплачений позивачем, не є підставою для висновку про неправомірність податкового кредиту в звязку зі сплатою ПДВ за даною операцією, оскільки господарська операція носила реальний характер, а порушень закону при укладенні договору з позивачем з боку ТзОВ «Компанія «Опціон» податковий орган при перевірці за територіальністю не встановив. Не доводить порушень закону при укладенні і виконанні договору і Ковельська МДПІ.

Повно встановивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказам, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, в звязку з чим колегія суддів підстав для скасування його постанови не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач не є отримувачем продукції, оскільки не рахується таким в перевізних залізничних документах, не поніс витрат на перевезення продукції, неправильно трактував норми закону України «Про податок на додану вартість», неправильно вважав позивача власником продукції, висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову не спростовують та, в силу наведеного вище, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ковельської МДПІ залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року в справі № 2а-14337/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : В.В. Ніколін

Д.М. Старунський