Ухвала суду № 20640943, 25.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р. Справа № 74896/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про касування рішення про застосування фінансових санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Едемс» 22.07.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про скасування рішення відповідача по справі про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 13 липня 2009 року № 0002283311 на суму 125 107,36 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем по справі було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій в результаті чого складено акт від 24.06.2009 року № 13/01/23/32181543, на підставі якого, прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 13.07.2009 року № 0002283311 в розмірі 125 107 грн. 36 коп. За підсумками проведеної перевірки, відповідачем по справі зроблено висновок про порушення позивачем по справі п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено ведення в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складі. Зазначало, що відповідачем по справі не доведеного факту належності товарно-матеріальних цінностей позивачу по справі, а тому твердження про порушення платником податків приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині обліку товарних запасів є хибними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено. Постановлено скасувати рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про застосування штрафних санкцій від 13 липня 2009 року № 0002283311.

Не погодившись із постановою її оскаржила Державна податкова інспекціяї у Сихівському районі м.Львова, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважає, що оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій винесено на підставі чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача по справі Дорош А.Б., проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі акту перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 24.06.2009 року №13/01/23/32181543, прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 13.07.2009 року №0002283311, згідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 12 5107 грн. 36 коп. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством; облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Судом першої інстанції було враховано, що згідно долучених в судовому засіданні позивачем по справі копій видаткових накладних № Ф І -00146610 від 03 березня 2009 року, № РВ-0012651 від 16 червня 2009 року, № РВ-0012947 від 19 червня 2009 року, № РВ-001 1622 від 02 червня 2009 року. № ФТ-0037122 від II червня 2009 року. № ФТ-0038821 від 19 червня 2009 року, № 2-441 від 23 березня 2009 року.№ 2-277 від 02 березня 2009 року, № ФТ-0018998 від 21 березня 2009 року. № ФІ-0048267 від 09 квітня 2009 року, товар який вказаний в акті перевірки відповідача по справі належним чином був відображений в документах бухгалтерського обліку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Звідси слід зробити висновки, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ДПА України листом від 03.03.2009 року №4364/7/23-7017/159 надано роз'яснення щодо порядку ведення обліку товарних запасів на місці проведення розрахунків та застосування відповідно штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Колегія суддів приходить до висновку, що представлені позивачем по справі в судовому засіданні копії видаткових накладних не є належними доказами обліку товарних запасів на місці реалізації, оскільки як вбачається із прикінцевих положень акту перевірки зауважень гол.бухгалтера «….матеріали щодо не облікованих товарів будуть надані додатково», а тому дані документи були відсутні на місці реалізації товарів в момент проведення перевірки.

Відповідно до п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. N 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема що засвідчують їх якість та безпеку.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до хибного висновку про наявність адміністративної відповідальності за порушення установленого порядку ведення бухгалтерського обліку та про те, що позивачем по справі не порушувались норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки адміністративна відповідальність носить персональний характер та застосовується до фізичної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а штрафні (фінансові) санкції застосовуються за порушення правил реалізації товарів суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, ст. 164-2 КУпАП передбачає порушення законодавства з фінансових питань, а не порушення ведення бухгалтерського обліку, а тому у задоволенні позивачу по справі позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року у справі №2а-4717/09/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийС.І. Богаченко

СуддяВ.М. Багрій

СуддяД.М. Старунський

Повний текст виготовлений 31.10.2011 року.