Ухвала суду № 20639432, 01.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р. Справа № 52170/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2008 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Денір» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 633 333 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за звітні періоди вересень 2006 року, жовтень 2006 року, лютий 2007 року та листопад 2007 року ним декларувалися показники діяльності з податку на додану вартість з від'ємним значенням. Податковим органом по кожній із поданих податкових декларацій з податку на додану вартість було здійснено перевірки правильності визначення сум бюджетного відшкодування. Завищення суми бюджетного відшкодування виявлено лише по декларації за вересень 2006 року в сумі 16 866 грн. і будь-яких інших правопорушень не виявлено. Тобто, ТзОВ «Денір» має право на бюджетне відшкодування заявлених сум.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 633333 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що за звітні періоди: вересень 2006 року, жовтень 2006 року, лютий 2007 року та листопад 2007 року позивачем правомірно було заявлено до бюджетного відшкодування 633 333 грн., так як ним декларувалися показники діяльності з податку на додану вартість з від'ємним значенням. В матеріалах справи наявні подані ТзОВ «Денір» до ДПІ в Рівненському районі податкові декларації за вищенаведені періоди із відповідними розрахунками сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування. По поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за вересень 2006 року, жовтень 2006 року, лютий 2007 року та листопад 2007 року

________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Жуковська Л.А. ряд. ст. зв. № 8.2.3 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2-а-9588/08/1770 справа № 52170/09/9104.doc

відповідачем було проведено позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і за наслідками їх проведення встановлено завищення суми бюджетного відшкодування лише за вересень 2006 року в сумі 16 866 грн. Будь-яких інших фактів завищення заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість виявлено не було.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесену з порушення норм матеріального права, відповідач Державна податкова інспекція у Рівненському районі оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що ДПІ у Рівненському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000942353/0 від 18.12 2006 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 16866 грн. Дане податкове повідомлення-рішення позивачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось. Судом першої інстанції не враховано, що позивач погодився з таким зменшенням і тому поверненню за вересень 2006 року підлягає лише 218074 грн. і неврахування такої обставини призвело до порушення вимог ст. 86 КАС України.

Крім того, за результатами перевірки заявлена ТзОВ «Денір» сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006 року (декларація №28784 від 20.11.2006 року) в розмірі 103934 грн., однак потребує підтвердження податковий кредит попереднього періоду в сумі 17000 грн.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, 20 жовтня 2006 року ТзОВ «Денір» було подано до ДПІ у Рівненському районі декларацію з податку на додану вартість із визначенням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 234 940 грн.

18.02.2006 року ДПІ у Рівненському районі за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складено акт № 85/23-309/25318312, згідно якого встановлено, що товариством завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 16 866 грн., про що прийнято відповідне податкове повідомлення рішення. Будь-яких інших порушень виявлено не було. Тобто, податковим органом не заперечується правомірність заявлення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 218 074 грн.

20 листопада 2006 року ТзОВ «Денір» подано до ДПІ у Рівненському районі декларацію з податку на додану вартість із визначенням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 103 934 грн.

20.01.2007 року ДПІ у Рівненському районі за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складено довідку № 8/23-309/'25318312, у висновках якої зазначено про відсутність будь-яких порушень. Таким чином, податковим органом не спростовано правомірність заявлення позивачем суми бюджетного відшкодування в розмірі 103 934 грн.

15.03.2007 року ТзОВ «Денір» подано до ДПІ у Рівненському районі декларацію з податку на додану вартість із визначенням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 95 548 грн.

16.05.2007 року ДПІ у Рівненському районі за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складено довідку № 57/23-309/25318312, якою податковим органом підтверджено правомірність заявлення до бюджетного відшкодування позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 95 548 грн.

19.12.2007 року ТзОВ «Денір» подано до ДПІ у Рівненському районі декларацію з податку на додану вартість із визначенням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 198 911 грн.

19.02.2008 року ДПІ у Рівненському районі за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складено довідку № 134/21/23-309/25318312, у висновках якої зазначається, що за результатами перевірки підтверджується сума бюджетного відшкодування в розмірі 168 675,16 грн., так як та немає можливості підтвердити заявленої суми бюджетного відшкодування у зв'язку з неотриманням відповідей по постачальниках на загальну суму 30235,84 грн. Таким чином, податковим органом не спростовано правомірності заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 198 911 грн.

Тобто, за звітні періоди вересень 2006 року, жовтень 2006 року, лютий 2007 року та листопад 2007 року позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 633 333 грн., з яких податковим органом за наслідками проведених перевірок встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16 866 грн., про що винесено відповідне податкове повідомлення рішення.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому згідно абз. а пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР не ставить в залежність право платника податків на отримання бюджетного відшкодування від сплати контрагентом податкових зобов'язань з податку на додану вартість до державного бюджету.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наявні у справі та досліджені податкові накладні та платіжні доручення підтверджують правомірність формування ТОВ «Денір» податкового кредит, у звязку з чим позивачем доведено наявність права на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом отримання коштів на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, жовтень 2006 року, лютий 2007 року та листопад 2007 року на загальну суму 616 467 грн., а не 633333 грн.

За результатами перевірки заявлена ТзОВ «Денір» сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року (декларація №25669 від 20.10.2006р.) в розмірі 234 940 грн. була підтверджена податковим органом на суму 218 074 грн. (акт №85/23-309/25318312 від 18.12.2006 року). Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 16 866 грн.

ДПІ у Рівненському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000942353/0 від 18.12 2006 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 16866 грн. Дане податкове повідомлення-рішення позивачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось, тобто позивач погодився з таким зменшенням, в звязку з чим поверненню за вересень 2006 року підлягає 218 074 грн.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, в звязку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Згідно ст. 202 КАС України підставми для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, п. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року у справі № 2а-9588/08/1770 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 616 467 (шістсот шістнадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга