Ухвала суду № 20635223, 06.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1046/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Жтняк Л.О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б, Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0003331720/2,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0003331720/2.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на законі, оскільки позивач зареєстрований в установленому порядку як фізична особа підприємець і є платником податку на додану вартість. При цьому для здійснення підприємницької діяльності у 2009 році він купував різні товари в ПП "Міміно" та ТОВ ВКФ "Селянин", які також є платниками податку на додану вартість, що на думку позивача підтверджується виданими ними, в статусі продавця оригіналами податкових накладних. Так, факти придбання товарів за готівкові кошти підтверджуються платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

ФОПОСОБА_3, як фізична особа - підприємець зареєстровано 20.09.2005р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і взято на облік до ДПІу м.Чернігові як платник податку на додану вартість 14.10.2005р.

На підставі Акту Державної податкової інспекції у м.Чернігові від03.08.2010 №1015/17-219/НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства" ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2007 по 30.06.2010», було винесено податкове повідомлення-рішення від23.12.2010 №0003331720/2, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 108486,00грн., (ут.ч. за основним платежем 72324,00грн., за штрафними санкціями 36162,00грн.), за порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З матеріалів справи вбачається, що зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в апеляційному порядку до ДПІум.Чернігові, Державної податкової адміністрації в Чернігівської області, Державної податкової адміністрації України, рішеннями яких (від11.10.2010 №13882/М/25-008, від14.12.2010 №335/М/25-020, від21.02.2011 №1754/М/23-0315) скарги ФОПОСОБА_3 були залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 в періоді, що перевірявся мав взаємовідносини з ТОВ ВКФ «Селянин», код ЄДРПОУ 20586723, на загальну суму 425885,90грн., в т.ч. ПДВ 70980,98грн., а саме: товариством в травні - грудні 2008 року та квітні - жовтні 2009 року виписано податкові накладні, які ФОП ОСОБА_3 включено до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ у відповідних податкових періодах.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від06.02.2008 №262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування ПДВ»та з метою реалізації положення наказу ДПА України від17.03.2008 №159 «Про внесення змін до податкової звітності з ПДВ»наказом ДПА України від18.04.2008 №266 затверджено Примірний порядок взаємодії органів ДПС при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів. У разі виявлення за результати автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з розрізі контрагентів, незалежно від відсутності чи наявності арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податкової звітності з ПДВ, операцій 2-ї категорії проводиться документальна невиїзна перевірка.

Відповідно до зазначеного наказу, податкову звітність з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, ФОПОСОБА_3 віднесено до другої категорії запису внаслідок завищення платником податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 57427грн.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що по розрахунковому рахунку ФОПОСОБА_3№НОМЕР_2, відкритому 08.11.2005р. в Філії«ЦРУ»АТ «Б «Фінанси та кредит»м.Києва, перерахування коштів в період з травня 2008року по червень 2009року за продукцію, відвантажену ТОВ ВКФ «Селянин» для ФОПОСОБА_3 відсутнє.

Щодо контрагента ПП«Міміно», код ЄДРПОУ 24730074 зазначено, що в період, який перевірявся ФОПОСОБА_3 по взаємовідносинах із ним зависив податковий кредит з ПДВ на загальну суму 14896грн., а саме: підприємством в січні - квітні 2008року виписано податкові накладні, які ФОП ОСОБА_3 включені до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Згідно з базою даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань за березень 2008року, за квітень 2008року та наданих ФОПОСОБА_3 на перевірку документів, ДПІ прийшла до висновку, що позивачем завищено податковий кредит у березні 2008року на 9345грн., у квітні 2008 року на 5551грн. ДПІ дійшла висновку, що ФОПОСОБА_3 порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції враховано, що п.п.7.4.1 ст.7 ЗУ від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України «Про податок на додану вартість»), станом на момент виникнення спірних правовідносин визначено поняття податкового кредиту звітного періоду, а пп.7.2.1 ст.7 Закону встановлено обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну із визначенням обовязкових даних, зазначених окремими рядками. Відповідно складання податкової накладної передбачено пп.7.2.3 ст.7 зазначеного Закону. При цьому пп.7.3.1 та пп.7.4.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено подію, згідно якої встановлюється дата виникнення податкових зобовязань та зазначено підстави включення до складу податкового кредиту.

Також судом першої інстанції зазначено, що пп.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», як порушену (на думку ДПІ) позивачем норму, якою визначено позитивне та від'ємне значення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

Податкова накладна є первинним звітним документом, а згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А безпосередньо дата отримання податкової накладної, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено яку інформацію необхідно зазначати окремими рядками платнику податків при наданні покупцю податкової накладної. Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В суді першої інстанції встановлено, що для здійснення підприємницької діяльності у 2009році ФОПОСОБА_3 купував товари в ПП «Міміно»та ТОВ ВКФ «Селянин», які також є платниками податку на додану вартість, та підтверджується виданими ними, в статусі продавця, оригіналами податкових накладних. Так, факти придбання товарів у ПП «Міміно»за готівкові кошти підтверджуються платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Крім того, дати перерахування сум по податкових накладних ТОВ ВКФ «Селянин» вказані в виписках проводок банку та підтверджуються платіжними дорученнями. Копії фінансових документів досліджені в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи, як такі, що підтверджують оплату товару.

Колегія суддів приходить до висновку, що платник податку правомірно в податкових деклараціях включив до складу податкового кредиту ПДВ податкові накладні з ПП «Міміно»на суму ПДВ 14896грн., а саме до декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2008року та операції з ТОВ ВКФ «Селянин»на суму ПДВ 57427грн. до декларацій з податку на додану вартість за травень - грудень 2008року, квітень - червень та жовтень 2009року, відповідно, згідно п.4.4 та п.4.5 наказу Державної податкової адміністрації України від30.05.1997 №166 Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054).

Колегія суддів визнає дії позивача такими, що відповідають п.3.4 Порядку №166, який встановлює обовязок платника податку самостійно обчислювати суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, є підставою для формування податкового кредиту, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарської операції і визнав право отримання податкового кредиту згідно податкових декларацій за березень, квітень, травень - грудень 2008року, квітень - червень та жовтень 2009року. Порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів визнає, що позивачу видані належно оформлені податкові накладні ТОВ ВКФ «Селянин»та ПП «Міміно», що знаходилось в Єдиному державному реєстрі та було зареєстровано платником ПДВ. З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, застосування бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань не давало відповідачу підстав для висновку про заниження позивачем сум податкового кредиту.

ФОПОСОБА_3 податковий кредит сформовано з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, є правомірною підставою формування податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0003331720/2 - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Суддя О.А.Губська

(Повний текст ухвали складено 12.12.2011р.)