Ухвала суду № 20635202, 06.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3176/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б, Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Діавест+" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Діавест+" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання рішення № 0000572304 від 20.01.2009р. про застосування штрафних фінансових санкцій недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про застосування штрафних фінансових санкцій недійсним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно, з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», 29.12.08р. було проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог законодавства. Позивач посилається на те, що йому не було розяснено підстав її проведення та не надано копії наказу про призначення перевірки, як того вимагають приписи вказаного закону.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство «Діавест +» зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.01.1998 та присвоєно ідентифікаційний код юридичною особи 23585747, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії А00 № 053009.

Згідно довідки АА № 269027 з ЄДРПОУ виданої ГУ статистики у м. Києві видами діяльності за КВЕД є: послуги з організації подорожувань; виробництво електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою; роздрібна торгівля офісним та компютерним устаткуванням; ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки; оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням.

29.12.2008 року працівниками Олександрійської ОДПІ була проведена перевірка магазину що розташований за адресою: м. Олександрія, пр-кт Леніна, 91/3, який належить ЗАТ «Діавест +».

За результатами перевірки було складено акт № 0003/26/50/23 від 29.12.2008р. в якому зафіксовано: «Незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 3626,71 грн..». В акті зазначено, що порушено п.9, п.13 ст. 3 Закону про РРО.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»від 20.01.09 р. № 0000572304 яким за зазначене порушення до позивача на підставі п.11 ст. 11 Закону про ДПС та згідно з п.4 ст. 17, ст. 22 Закону про РРО застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 18813,55 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне

Право податкових органів здійснювати контроль за дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон про РРО) передбачене ч.1 ст. 15 цього Закону, відповідно до якої контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

В силу ч 1. ст. 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. №509-ХІІ (в редакції, чинній на момент перевірки), державні податкові адміністрації в областях виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також п. 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. Пункт 1 статті 8 до таких функцій відносить, зокрема, безпосереднє виконання роботи повязаної із здійсненням контролю за ... за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Порядок проведення планових та позапланових перевірок регламентований ст.ст.11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Частина 7 ст. 11-1 цього Закону про РРО перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відносить до позапланових. Відтак, в силу ч.1 цієї ж норми, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби. Для таких перевірок передбачений порядок їх проведення, а саме: надіслання платнику податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки письмового повідомлення із зазначенням дати її початку та закінчення (ч.4 ст.11-1 Закону).

Спірна перевірка не стосується перевірки нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); зазначений Закон не містить імперативної вказівки про те, що право на проведення перевірки дотримання вимог Закону про РРО повязане з обовязковим повідомленням про перевірку платника податків не пізніше ніж за 10 днів до дня її проведення.

За наведених обставин та норм законодавства, спірна перевірка проведена в межах повноважень податкового органу (Олександрійська ОДПІ), визначених Законом та не суперечить порядку проведення перевірок, що передбачений ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

До такого висновку суд першої інстанції прийшов ще й виходячи з того, що статтею 11-2 згаданого Закону передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, серед яких зокрема: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копія наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Відповідно до ч.2 цієї норми ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Колегія суддів зауважує, що за умов допущення до перевірки працівників Олександрійської ОДПІ, доводи позивача про те, що йому не було надано копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки не можуть бути підставою для задоволення позову.

Так, відповідно до п.9 ст. 3 Закон про РРО субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 13 вказаної статті передбачено, що субєкти підприємницької діяльності зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжкизагальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Оцінюючі наявні в матеріалах справи документи, встановлене та зафіксоване податковим органом порушення позивачем вказаних норм Закону про РРО, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом було правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції).

Крім того, відповідачем, як субєктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про відмову в задоволенні позовних вимог є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Діавест+" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Діавест+" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання рішення № 0000572304 від 20.01.2009р. про застосування штрафних фінансових санкцій недійсним - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Суддя О.А.Губська

(Повний текст ухвали складено 12.12.2011р.)