Ухвала суду № 20635088, 14.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/405/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Лічевецького І.О., Петрика І.Й.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Черкаси на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Брілюкс»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року ТОВ «Брілюкс»звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якому просили скасувати податкове повідомлення рішення №0000022301 від 12.01.2011 року, яким ТОВ «Брілюкс»визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2522415,00 грн.; податкове повідомлення рішення №0000032301 від 12.01.2011 року, яким ТОВ «Брілюкс»визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2087782,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Черкаського окружного адміністративного суду та постановити нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги відповідач аргументує тим, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснював свою господарську діяльність відповідно до діючого законодавства, а не виконання контрагентами своїх обовязків не може бути підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 29.12.2010 року № 2929/23-2/32268063, встановлені порушення позивачем пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток 1441380 грн. та пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 1193018 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000022301 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 2522415,00 грн. та від 12.01.2011 року № 0000032301 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 2087782,00 грн.

Відповідно до звітності позивача встановлено придбання ТМЦ та послуг з оренди механізмів від субєктів господарювання: ПП «Торгкомерс-2009», ПП «Матадор Плюс», ПП «Мегаторгсервіс», ПП «Укрбудспецпостач-2010», ПП «Т-груп», ТОВ «Бізнесальянс».

Згідно акту невиїзної перевірки ПП «Торгкомерс-2009»встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) ПП «Торгкомерс-2009»від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємство декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, чисельність працюючих 1 особа, що є неможливим для фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємством будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів. Крім цього, отримано пояснення директора ПП «Торгкомерс-2009»Бондаренка Ю.Г. від 20.11.2010 року, згідно яких останній не підписував фінансово-господарську та звітну документацію, йому невідомо про місцезнаходження печатки, з посадовими особами ТОВ «Брілюкс»особисто не знайомий.

Позивач, згідно договору від 07.11.2007 року оренди, який було пролонговано додатковими угодами, отримав від ПП «Матадор Плюс»спецобладнання (гармата очисна високого тиску, система для миття вікон і фасадів». Договір передбачав сервісне обслуговування даного обладнання. Згідно акту невиїзної документальної перевірки ПП «Матадор Плюс»встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) ПП «Матадор Плюс»від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємство декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, чисельність працюючих 1 особа, що є неможливим для фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємством будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що головним слідчим управлінням МВС України розслідується кримінальна справа № 24-203, порушена 27.09.2010 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2, 3 ст. 158 КК України. Досудовим слідством встановлено, що невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності щодо переведення безготівкових коштів у готівку, створено та зареєстровано на підставних осіб ряд субєктів господарювання, які перебувають на податковому обліку в ДПІ в м. Черкаси, зокрема ПП «Мегаторгсервіс», ПП «Укрбудспецпостач-2010», ПП «Т-груп», ТОВ «Бізнесальянс». В звязку з наведеним, податковий орган вважає, що існують достатні підстави вважати, що фінансово-господарські взаємовідносини з даними підприємствами носять характер нікчемних правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, вчинених зазначеними підприємствами за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Податковим органом зроблено висновок, що господарські операції з наведеними підприємствами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, виробничо-складських приміщень, основних фондів, засобів для транспортування та наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є первинним звітним документом, а згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А безпосередньо дата отримання податкової накладної, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість»дозволяє зробити висновок про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Також судом першої інстанції досліджені первинні документи: видаткові та податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, рахунки, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, послуг, договори, платіжні доручення, виписки банків, платіжні відомості.

Відтак, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Узагальнюючи наведені вище положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Черкаський окружний адміністративний суд обґрунтовано, відповідно до норм процесуального права виніс Постанову про задоволення адміністративного позову.

Узагальнюючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а судом першої інстанції повно встановлені обставини у справі, яким дана належна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Черкаси на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

СуддіІ.О. Лічевецький

І.Й. Петрик

(Повний текст Ухвали виготовлений 19.12.2011 року)