Ухвала суду № 20634877, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3706/07 Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіВівдиченко Т.Р.

Суддів:Бабенка К.А.

Мельничука В.П.

за участю секретаря Корженкової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі за позовом Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області до Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинський мясокомбінат», Приватного підприємства «Фінансова продуктивність»про визнання договору»№30/04 від 30.06.2004 року недійсним та стягнення 4981994,60 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Новоград-Волинська обєднана державна податкова інспекція Житомирської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинський мясокомбінат», Приватного підприємства «Фінансова продуктивність», просив визнати недійсним договір поставки мясопродуктів №30/04 від 30.06.2004 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Новоград Волинський мясокомбінат»та Приватним підприємством «Фінансова продуктивність», як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та стягнути з Відкритого акціонерного товариства Новоград Волинський мясокомбінат»на користь держави вартість отриманого ним за цим договором на загальну суму 4981994,60 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року провадження у даній справі в частині визнання недійсним договіру поставки мясопродуктів №30/04 від 30.06.2004 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Новоград Волинський мясокомбінат»та Приватним підприємством «Фінансова продуктивність», як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства - закрито.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, договір поставки мясопродуктів був укладений 30 червня 2004 року. На той час власником підприємства «Фінансова продуктивність»вважався ОСОБА_3, який підписав договір від імені підприємства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2006 року по справі за позовом Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області до ОСОБА_3 про визнання фіктивного правочину недійсним, правочин, вчинений ОСОБА_3 при переоформленні установчих документів Приватного підприємства «Фінансова продуктивність»і самі правовстановлюючі документи визнані недійсними з моменту внесення змін до установчих документів, тобто з 25 квітня 2004 року.

Визнане недійсним і свідоцтво платника податків на додану вартість Приватного підприємства «Фінансова продуктивність»від 21 червня 2004 року.

Цим же рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 як власник Приватного підприємства «Фінансова продуктивність», підприємницькою діяльністю не займався і не мав наміру займатися.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Новоград-Волинської ОДПІ проведено планову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинський мясокомбінат»за період з 01.0 1.04р. по 31.12.04р. за наслідками якої складено акт №40/23-01/00443424 від 06.04.2005р. та встановлено факт взаємовідносин між ВАТ «Н-В мясокомбінат» та Приватним підприємством «Фінансова продуктивність».

Позивач вважає, що договір поставки № 30/04 від 30 червня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Новоград-Волинський мясокомбінат»та Приватним підприємством «Фінансова продуктивність»укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Актом перевірки № 40/23-01/00443424 від 06.04.2005р ВАТ «Новоград-Волинський мясокомбінат»встановлено, що за період своєї фінансово-господарської діяльності Відкрите акціонерне товариство «Новоград-Волинський мясокомбінат»відніс до складу валових витрат 4151495,6 грн., чим занизив податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1037874грн. до податкового кредиту 830499 грн., чим занизив податкове зобовязання з ПДВ в сумі 830499 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Зважаючи на викладене, позивач вважав, що кошти у розмірі 4981994,60 грн. повинні бути стягнуті з відповідача в дохід держави.

В свою чергу, кошти у розмірі 4981994,60 грн., відповідно до частини 1 статті 208 ГК України є адміністративно господарськими санкціями, які застосовує лише суд.

Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України.

Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, звернення позивача з позовом 15.10.2007 року з вимогою про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності внаслідок укладення угоди, здійснено не в межах строків, встановлених статтею 250 ГК України, так як звернення рахується з дня виявлення факту порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

В даному випадку факт порушення відповідачем дотримання вимог податкового законодавства при укладанні договорів встановлений 06.04.2005 року, згідно акту перевірки Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області № 40/23-01/00443424 від 06.04.2005р.

Отже, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, а застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу є неправомірним.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного сулу України.

Головуючий суддя: Т.Р. Вівдиченко

Судді: К.А.Бабенко

В.П.Мельничук

Повний текст ухвали виготовлено - 14.12.2011 року