Ухвала суду № 20634729, 22.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2170/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000901710/32384972 від 23.07.2010 року, №00011532310/0 від 23.07.2010 року та №0001542310 від 23.07.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у звязку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт №97/23-50/3238472 від 12.07.2010р. (далі акт перевірки).

Під час проведення вказаної перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем ст.ст. 1, 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», п. Положення «Про збір за право використання символіки міста Києва», а саме заниження збору за право використання місцевої символіки на загальну суму 613453,97 грн. та п.п. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а»п. 17.2 ст. 17, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 1771,60 грн.

Зазначені порушення, на думку відповідача, виникли в результаті неоподаткування доходу, отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді грошового відшкодування витрат платників податків, а саме: - підприємством не оподатковано суми проплат за мобільну послугу - роумінг, якою Генеральний директор Тимофєєв Ю.В. користувався за межами країни без підтвердження відповідними документами, що підтверджують таке перебування та такі розмови з веденням господарської діяльності, що призвело до заниження зобовязань по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1621,60 грн. Окрім цього, на думку податкового органу, позивач повинен був сплачувати збір за право використання місцевої символіки, у звязку із використанням слова «Київ»у назві підприємства.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000901710/32384972 від 23.07.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1771,60 грн. та 3550,20 грн. штрафних санкцій; №00011532310/0 від 23.07.2010р., яким позивачу донараховано збір за право використання місцевої символіки в розмірі 613453,97 грн., та №0001542310 від 23.07.2010р., яким позивачу донараховано штрафні санкції в розмірі 1700 грн. за несплату збору за право використання місцевої символіки.

В ході апеляційного узгодження, вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Так, як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, між ЗАТ «Український мобільний звязок»та ТзОВ «Автоцентр Київ»укладено корпоративну угоду від 18.06.2006 року №5.28251.25 про надання послуг мобільного звязку.

Матеріали справи (а.с.113-119) містять Положення про правила користування мобільним зв'язком ТзОВ «Автоцентр Київ», а також накази Генерального директора №1/2/1 від 08.01.2008р. та №2/1 від 12.01.2009 р. про затвердження Переліку посад із зазначенням прізвищ працівників, які забезпечуються мобільним зв'язком, наданих їм номерів мобільних телефонів та лімітів.

У пунктах 9, 10 Положення зазначено, що у разі вибуття працівника у службове відрядження за кордон витрати за послуги міжнародного роумінгу такого працівника сплачуються за рахунок ТзОВ «Автоцентр Київ»за наявності належним чином оформленого посвідчення про відрядження та на підставі відповідного наказу про відрядження за межі України. Враховуючи специфіку господарської діяльності (торгівля транспортними засобами, надання послуг СТО клієнтам) та цілодобовий графік роботи ТзОВ «Автоцентр Київ», витрати за послуги міжнародного роумінгу Генерального директора та Фінансового директора ТзОВ «Автоцентр Київ»сплачуються за рахунок ТзОВ «Автоцентр Київ», оскільки постійний зв'язок з такими посадовими особами є виробничою необхідністю незалежно від причин перебування таких осіб за кордоном.

У вказаному вище додатку до наказу зазначено, що Тимофееву Ю.В., як Генеральному директору ТзОВ «Автоцентр Київ», роумінг надано на постійній основі.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано усі належним чином оформлені документи на підтвердження понесених ним витрат, а саме розрахункові документи про сплату послуг мобільного звязку, накази керівника щодо порядку користування мобільними телефонами, угоди з операторами про надання послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу щодо використання генеральним директором позивача мобільного звязку (роумінгу) не у виробничих цілях, у звязку із відсутністю наказів на відрядження.

Окрім цього, щодо не сплати позивачем збору за право використання місцевої символіки, у звязку із використанням слова «Київ»у назві підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори»(далі - Декрет) збір за використання місцевої символіки належить до місцевих податків і зборів.

Статтею 12 вказаного Декрету визначено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Положенням про збір за право використання місцевої символіки міста Києва, затвердженого рішенням ХІІ сесії четвертого скликання Київської міської ради від 09.03.2006 року № 149/3240 (далі - Положення) платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які в установленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують у найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Пунктом 1.2 Положенням визначено, що до місцевої символіки відносяться герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції ( крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження ); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, використання позивачем у своїй назві слова «Київ», обумовлено місцем його знаходження, а саме: м. Київ, проспект Перемоги, 67. Товариство є одним з офіційних дилерів з продажу, сервісного обслуговування та ремонту автомобілів торгівельної марки »на території України, та є одним із підприємств у розгалуженій мережі підприємств-дилерів з продажу, сервісного обслуговування та ремонту автомобілів торгівельної цієї марки на території України. Серед інших, офіційними дилерами з продажу, сервісного обслуговування та ремонту автомобілів торгівельної марки »на території України є такі суб'єкти господарювання як Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бориспіль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Дніпропетровськ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Маріуполь».

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бориспіль», адреса: вул. Каховська, 1, м. Бориспіль, Київська область; Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк», адреса: пр-т Ленінський, 47-в, м. Донецьк, Донецька область; Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Дніпропетровськ», адреса: вул. Дружби, 3-а, смт. Ювілейне Дніпропетровський район, Дніпропетровська область; Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Маріуполь», адреса: вул. Азовсталь, 8-а, м. Маріуполь, Донецька обл. Окрім цього, позивачем надано копії дилерських угод про співробітництво в сфері сервісного обслуговування автомобілів марки oda».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшли правильного висновку про те, що позивач використовує у своїй назві слово «Київ» лише з метою визначення свого місцезнаходження, а отже він не є платником збору за право на використання місцевої символіки.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 06.10.2011 року №К-26381/10.

З урахуванням викладеного вище, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: К.А. Бабенко

В.П. Мельничук