Ухвала суду № 20633394, 06.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16682/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б, Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

з участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант-Елемент" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковий орган дійшов невірного висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, оскільки контрагентом позивача не подано декларацію з ПДВ та не визначено податкових зобов'язань з цього податку. Покликається, що він має право на формування податкового кредиту, оскільки сплатив йото за поставку товару, та відповідно отримав належним чином оформлені податкові накладні від постачальника, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проводилась документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Гарант-Елемент»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Міра Плюс»за травень 2010р., за результатами якої складено Акт №785/1-23-70-36483602 від 30.08.2010р.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, плі. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, а саме: підприємством завищено податковий кредит за травень 2010р. на загальну суму 811 860 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000442307/0 від 13.09.2010р., яким визначено ТзОВ «Грант Елемент»зобов'язання з ПДВ в розмірі 811 860 грн. за основним платежем та 324 744 грн. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, проте скарга залишена без задоволення.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення №0000442307/1 від 25.10.2010р., зобов'язання залишились попередніми.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 04.01.2010р. між ТзОВ «Міра Плюс»(постачальник) та ТзОВ «Грант-Елемент»(покупець) укладено договір поставки №4/01/10-1. згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти цукор-пісок.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Грант елемент»придбало товару на загальну суму 4 059 300 грн., в т.ч. 811 860 грн. ПДВ, товар видавався за видатковими накладними.

В акті перевірки №785/1-23-70-36483602 від 30.08.2010р. податковий орган дійшов висновку, що згідно підставі бази даних "Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2010р. по взаємовідносинах з ТзОВ "Грант - Елемент" в сумі 811860 грн. ТзОВ "Міра - Плюс" не заявлено, податкову декларацію з ПДВ за травень 2010р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підприємством не подано.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових втрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 етапі 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні і осподарської операції.

Згідно п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р. сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції з наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, зазначені податкові накладні підписані бухгалтером ТзОВ «Міра-Плюс»ОСОБА_4. при цьому договір поставки підписаний директором ОСОБА_2

Колегія суддів зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість'" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовно підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем на вимогу суду не надано первинних документів, як б потверджували факт надання послуг, окрім видаткових накладних та податкових накладних. Вимоги суду надати докази, які б підтверджували факт надання послуг перевезення: товаросупровідні документи, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ залишені без задоволення.

Крім цього, згідно листів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №4372/7/15-281 від 12.08.2010р. № 4795/7/15-281 від 31.08.2010р. ТОВ "Міра-Плюс" не звітує до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з квітня 2010р. З довідки з ЄДР вбачається, що підприємство зареєстроване грудня 2010р. у Васильківському районі Київськомї області у смт. Глеваха.

Колегія суддів зауважіє, що позивач не надав достатньо доказів які підтверджували фактичність виконання господарських операцій, а також податкові накладні підписані не уповноваженою особою, а тому вважає, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про відмову в задоволенні позовних вимог є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант-Елемент" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Суддя О.А.Губська

(Повний текст ухвали складено 12.12.2011р.)