Ухвала суду № 20631297, 29.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6609/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б, Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Ірпінської об"єднаної державної податкової Інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгова компанія "Інтера" до Ірпінської об"єднаної державної податкової Інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011р. позовні вимоги були задоволені.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Міжнародна торгова компанія "Інтера" зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області як юридична особа 05.02.2009р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців № 1 326 102 0000 000519.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому - березні 2010 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі п. 1 ст. 11 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ, проведено планову виїзну перевірку дотримання ТОВ «Міжнародна торгова компанія «Інтера»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.02.2009 по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт від 22.03.2010 № 458/23-2/36170210.

Крім того, під час перевірки податковим органом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна торгова компанія «Інтера», в порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів спортивного призначення у загальному розмірі 91376 грн. 88 коп., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 22844 грн. 22 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.03.2010 № 0000172320/0/964, яким відповідно до приписів підпункту "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства - на загальну суму 25128 грн. 64 коп., з яких: за основним платежем - на суму 22844 грн. 22 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2284 грн. 42 коп.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-XII, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядок і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно зі ст. 4 зазначеного Закону, платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 1.1 ст. 1 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон України № 2181-III) передбачено, що платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Пунктом 3.1 ст. 3 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно із законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІУ, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Наявність у суб'єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних, платіжних доручень, договорів, актів прийому - передачі послуг, є підставою для відображення показників валового доходу та валових витрат підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності.

Відповідно до пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підпунктом 6.1 пункту 6 вказаного Порядку передбачено, що оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу.

Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Крім того, під час судового розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна торгова компанія «Інтера»придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спорттехніка»спортивний інвентар.

На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Спорттехніка»виписано податкові накладні від 07.12.2009 №1141 на загальну суму - 11127 грн. 60 коп.(у тому числі ПДВ - 1854 грн. 60 коп.), 08.12.2009 № 1144 на загальну суму - 69107 грн. 86 коп. (у тому числі ПДВ - 11517 грн. 98 коп.), 09.12.2009 №1147 на загальну суму - 7117 грн. 20 коп. (у тому числі ПДВ - 1186 грн. 20 коп.) та 09.12.2009 № 1151 на загальну суму - 22299 грн. 60 коп. (у тому числі ПДВ - 3716 грн. 60 коп.).

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції під час судового розгляду справи представником податкового органу не оспорювалась наявність зв'язку витрат позивача на придбання спортивного інвентарю згідно вказаних вище податкових накладних із господарською діяльністю платника податків. Крім того, представником відповідача не заперечувалось, що такі первинні документи бухгалтерського обліку як: оборотно - сальдові відомості, касові книги, видаткові ордери, виписки банку, карки по рахунках, призначених для обліку товарних запасів, відповідали вимогам законодавства.

Колегія суддів зауважує, що оскільки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області при прийнятті оскаржуваних рішень встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, що полягало у відсутності на момент перевірки оригіналів податкових накладних, судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, було витребувано у відповідача узагальнений перелік документів позивача, який був використаний податковим; органом під час проведення перевірки (додаток № 3 до акта перевірки) та письмові пояснення, надані посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна торгова компанія «Інтера» під час її проведення, які є додатком до акта перевірки.

Крім того у черговому судовому засіданні в суді першої інстанції представником податкового органу в якості доказу щодо відсутності у позивача оригіналів податкових накладних на момент перевірки надано суду узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки у період з 06.02.2009р. по 31.12.2009р.

Із зазначеного документу вбачається, що матеріали, надані позивачем для підтвердження понесених підприємством витрат у період з 06.02.2009р. по 31.12.2009р. досліджувались перевіряючими у вибірковому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаток до акта перевірки не може однозначно свідчити про наявність чи відсутність на момент перевірки оригіналів податкових накладних від 07.12.2009р. № 1141, 08.12.2009р. № 1144, 09.12.2009р. №1147 та 09.12.2009р. №1151., оскільки узагальнений перелік матеріалів не є персоніфікованим, а первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, досліджувалися працівниками податкового органу не суцільним, а вибірковим порядком.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов'язок суб'єкта владних повноважень стосовно подання до суду усіх доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення, відповідачем не виконано, а відтак, не спростовано доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що наявність у суб'єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних, є підставою для відображення показників валових витрат підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР. податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Разом з тим, як вже зазначалось судом вище, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, зокрема, акта перевірки, посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області не встановлено порушення позивачем вимог закону при визначенні податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, їх заниження або завищення у період з 06.02.2009р. по 31.12.2009р.

Крім того, в акті перевірки посадовими особами відповідача зафіксовано, що обґрунтованість віднесення до податкового кредиту витрат підприємства по сплаті податку на додану вартість у зв'язку з придбанням спортивного інвентарю у період з 06.02.2009 по 31.12.2009 встановлювалась податковим органом на підставі документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що податковим органом не надано суду жодних доказів того, що витрати платника податку, пов'язані з придбанням товарів спортивного призначення, не підтверджені наявними у позивача відповідними розрахунковими та платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції , що нарахування Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства за період з 06.02.2009р. по 31.12.2009р. здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень 25.03.2010р. № 0000172320/0/964 та 04.06.2010р. №0000172320/1/2000.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ відповідачем було видано правомірно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об"єднаної державної податкової Інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торгова компанія "Інтера" до Ірпінської об"єднаної державної податкової Інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Суддя О.А. Губська

(Повний текст ухвали складено 05.12.2011р.)