Постанова № 20631121, 14.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12739/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Є.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіВівдиченко Т.Р.

Суддів:Бабенка К.А.

Мельничука В.П.

за участю секретаря Корженкової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2009 року № 0006472304/0, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бравіс»звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та, з урахуванням змін позовних вимог, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 25 вересня 2009 року № 0006472304/0 щодо донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 1126550, 00 грн., з яких 866577,00 грн. основного платежу та 259973, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіс»з питань декларування податкового кредиту та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Пулінг»(код ЄДРПОУ 32203965) за червень 2009 року. За результатами перевірки був складений акт від 08.09.2009 р. № 1629/23-04/33833650 та прийняте податкове повідомлення рішення від 25.09.2009 р. №0006472304/0 про донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 1 126 550,00 грн., з яких 866 577,00 грн. основного платежу та 259 973,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з висновками акта перевірки, ТОВ «Бравіс»були порушені вимоги п.п.7.2.6, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27 Декларації по ПДВ) за червень 2009 р. на суму 866 577,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Бравіс»(покупець) та ТОВ «Пулінг»(постачальник) був укладений господарський договір поставки від 01.03.2006 р. № 0103-01. За умовами вказаного Договору ТОВ «Пулінг»зобовязувався поставити товарно-матеріальні цінності, а ТОВ «Бравіс»сплатити суму коштів за них.

На виконання Договору № 0103-01, ТОВ «Пулінг»були видані податкові та видаткові накладні, а ТОВ «Бравіс» перевів на банківський рахунок контрагента грошові кошти.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання Товариством порядку, передбаченого п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки, згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Також, неподання відповідної скарги не позбавляє платника податку його законного права на податковий кредит, не використаний у відповідному періоді з незалежних від нього обставин.

При цьому, в матеріалах справи наявні податкові накладні, які складені у відповідності до вищевказаного підпункту та, які були надані Товариством до перевірки, які підтверджують факт оплати та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту за червень 2009 року, тобто в тому податковому періоді, в якому вони були отримані, як це передбачено вимогами Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані податкові накладні включені Товариством до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009 року.

А відповідач, на думку суду першої інстанції, не надав належно допустимих доказів, що контрагент позивача ТОВ «Пулінг»на момент здійснення господарської операції був не зареєстрований як платник ПДВ, а тому не мав права видавати податкові накладні.

Отже, так як відповідач, як субєкт владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийнятого ним рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком не погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бравіс» в порушення п.п. 7.2.3., 7.2.4, 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до складу податкового кредиту: в червні 2009 року податок на додану вартість в сумі 101035400 грн. за податковими накладними листопада 2007 року отриманими від ТОВ «Пулінг».

При цьому, відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення податкових зобов'язань встановлена п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Разом з цим, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Отже, розмір податкового зобовязання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Абзацом 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону зазначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Аналіз зазначених норм, які є імперативними, свідчить, що дотримання платником податку зазначеного порядку і встановлених законом вимог щодо змісту податкової накладної, який фактично відтворює зміст операції з поставки, тобто обєкту оподаткування, є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже і виникнення підстави, з якою підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»повязує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку не дотримана була процедура, оскільки після першої події сплати коштів, контрагент зобов»язаний був видати податкову накладну, а тому невидача контрагентом позивача податкової накладної є фактичною відмовою ТОВ «Пулінг»від її видачі.

Також, п.п.17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»містить обмежуючу норму стосовно самостійного виправлення фактів заниження податкових зобовязань минулих періодів до початку перевірки.

Так, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, позивач мав право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду за умови: якщо платник здійснив списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг) або отримав податкову накладну, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також у разі здійснення списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг) та не отримання податкової накладної від продавця таких товарів (робіт, послуг) подання одночасно з декларацією з ПДВ за такий звітний період відповідної скарги на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. При цьому, до заяви додаються копії товарних чеків або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що ТОВ «Бравіс» при визначенні податкового кредиту не скористалось правом на подання скарги стосовно контрагента щодо відмови у наданні податкових накладних або наданні їх із порушенням встановленого порядку виписування податкової накладної, а тому колегія суддів вважає, що позивачем помилково включено до складу податкового кредиту: в червні 2009 року податок на додану вартість в сумі 101035400 грн. за податковими накладними листопада 2007 року отриманими від ТОВ «Пулінг».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як субєкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду першої інстанції, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2010 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:Т.Р. Вівдиченко

Судді:К.А.Бабенко

В.П.Мельничук

Повний текст постанови виготовлено -20.12.2011 року