Постанова № 20630487, 22.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-990/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Парінова А.Б.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Баришівської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський звіроплемгосп" до Баришівської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкових повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року позивач звернувся в суд з позовом, про скасування скасування податкових повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року позовні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Баришівська об"єднана державна податкової інспекція в Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає скасуванню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено в суді першої інстанції, 12 березня 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівський звіроплемгосп" - як покупцем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - як продавцями, було укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель. Дані договори посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_6, Черкаського міського нотаріального округу та 6 квітня 2010 року зареєстровані в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно пункту 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб", ставка податку становить 5 відсотків від обєкта оподаткування, нарахованого податковим агентом дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.

15 березня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_5, а також 16 березня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4сплачено податок доходів з фізичних осіб від продажу нерухомого майна, який нарахований податковим агентом відповідно до укладених договорів, в загальній суму 113060 грн. 58 коп., що становить 5% від оціночної вартості нерухомого майна.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку, при договорах купівлі продажу нежитлових будівель податок доходів з фізичних осіб сплачений однією із сторін - продавцями, та підтверджується копіями квитанцій про сплату податку з доходів з фізичних осіб від продажу нерухомості наявними в матеріалах справи.

Суд першої інстанції не враховує твердження відповідача, що юридична особа (позивач) є податковим агентом і повинна сплатити до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Суд першої інстанції дійшов наступного висновку, що враховуючи те, що податок з продажу нерухомого майна, за розрахунком нотаріуса було сплачено та перераховано в повному обсязі до державного бюджету однією із сторін договору продавцями, позивач, будучи другою стороною договору - покупцем, не зобовязаний повторно сплачувати до державного бюджету уже сплачений продавцями податок від продажу обєкта нерухомого майна.

Таким чином, Баришівська обєднана державна податкова інспекція неправомірно винеслаподаткові повідомлення - рішення від 31 січня 2010 року № 0012601730/3, від 11 листопада 2010 року № 0012601730/2, від 3 вересня 2010 року № 0011571730/1 та від 11 серпня 2010 року № 0011571730/0, а тому зазначені рішення підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки в період з 02 серпня 2010 року по 05 серпня 2010 року, неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2010 року № 0012601730/3,від 11 листопада 2010 року № 0012601730/2, від 3 вересня 2010 року № 0011571730/1 та від 11 серпня 2010 року №0011571730/0, оскільки відповідачем невірно застосовано норми ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо сплати податку з доходів фізичних осіб за продаж нерухомого майна. Так, відповідачем, на підставі акту перевірки № 1879/1730/33461188 від 05 серпня 2010 року, визначено податкові зобовязання, не погодившись з якими, позивач оскаржував їх в адміністративному порядку, за результатами яких, ДПА України прийнято рішення, яке є остаточним в порядку адміністративного оскарження.

Перевіркою встановлено, що згідно поданої звітності СТОВ "Баришівський звіроплемгосп" були виплачені доходи громадянам від операцій з продажу нерухомого майна без утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 900 000 грн.:

Згідно із ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 № 889-ІУ (далі - Закон № 889) податковий агент це, зокрема, юридична особа, яка незалежно від її організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст.1).

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, до яких зокрема, відповідно до п. 1.3 "є" ст. 1 Закону № 889, відносяться доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, є податковий агент.

Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом 11.1.2 п. 11.2 ст. 11 Закону № 889 встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого, ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.2 ст. 7 цього Закону, тобто 5%.

Також, судом першої інстанції не враховано те, що, юридична особа, яка нараховує (виплачує) платнику податку - фізичній особі дохід від купівлі у останнього нерухомого майна, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою податку, а нотаріуси відповідно до п.11.3 ст.11 Закону виконують функції податкових агентів в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів та забезпечують надання відповідної інформації податковому органу.

Крім того, такий висновок відображений в листі ДПА України від 07.10.2008р. № 20313/7/17- 0717.

Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що згідно ч.3 п. 11.3 ст. 11 Закону сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, зазначеній податковим агентом.

Відповідно до п.20.3.2 Закону у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Крім того, підставою для застосування до платників податків заходів відповідальності, передбачених законодавчими актами, зокрема ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 № 2181-111 (далі - Закон № 2181), є приховування (заниження) або несплата платниками сум податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів незалежно від причин, з яких це сталося.

Підпунктом 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Тобто в даному випадку спірні повідомлення - рішення винесені щодо нарахування штрафних санкцій на порушення порядку сплати податку, який в даній ситуації було допущено позивачем.

Суб'єктом підприємницької діяльності вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися в адміністративному порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, погодився з його доводами викладеними в позові.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зауважує, що І судом першої інстанції не було враховано те, що відповідно до п.п.4.11 п.4 "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005р. за № 925/11205- податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Твердження позивача про те, що він не зобов"язаний сплачувати податок у розмірі 5 % , оскільки іншою стороною договору цей податок сплачено, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки спірні рішення повідомлення винесені на сплату штрафних санкцій, а не щодо податку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 11.08.2010р № 005717730/0; від 03.09.2010р № 005717730/1; від 11.11.2010р № 0012601730/2; від 31.01.2011р № 0012601730/3 є правомірними, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Баришівської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський звіроплемгосп" до Баришівської об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкових повідомлення - рішення - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

(Повний текст постанови складено 28.11.2011р.)