Ухвала суду № 20630475, 15.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14744/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохіна В.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Парінова А.Б.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представника позивача, та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 року по справі за адміністративним позовом Спільного Українсько- Італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Італ Техно ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Альтрис", товариств з обмеженою відповідальністю "Елкор-К" про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб що з"явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку Спільного Українсько - Італійського підприємства у формі ТОВ "Італ Техно ЛТД" за результатами якої 17.09.2010р. складено акт № 697/23-7/21664744 про результати невиїзної документальної перевірки з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB "Альтрис" за період з 01.06.2010р. по 31.07.2010р. та з TOB Елкор-К»за період з 01.03.2010р. по 30.06.2010р.

Актом перевірки встановлено порушення: п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.10.1 ст. 10 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 3, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. № 2333/2037 (із змінами та доповненнями), п. 10.1 наказу ДПА України від 29.07.2005р. № 244, а саме: позивачем занижено податку на додану вартість на загальну суму 1 648 558,25грн., у тому числі за березень 2010 року у сумі 342 820.99грн., за квітень 2010 року у сумі 352 216,69грн., за травень 2010 року у сумі 259 527,70грн., за червень 2010 року у сумі 418 685,92грн., за липень 2010 року у сумі 275 306,95грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010р. № 0007802307/0, яким на підставі підпункту «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-111 та згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначену суму податкового зобов'язання усього на суму 2 314 837грн., у тому числі основний платіж 1 648 558грн. та штрафні (фінансові) санкції 666 279грн.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Колегія суддів зауважує, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний». При цьому доказом наявності злочинного умислу, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

З матеріалів справи вбачається, що СП TOB «Італ Техно ЛТД»- обсяг придбання згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за червень 2010 - 1 440 748,24грн., в тому числі ПДВ - 288 149,65грн., за липень 2010 - 1 376 534,75грн., в тому числі ПДВ - 275 306,95грн.

TOB «Альтрис»- обсяг поставки згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за червень 2010 - 0грн., за липень 2010 - 0грн.

ТОВ «Альтрис»зареєстроване в ДПІ у Вишгородському районі №1435-ТОВ від 29.10.2008р. стан платника - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Таким чином, сума ПДВ у розмірі 563 456,60грн. обчислена з вартості товарів придбаних позивачем у TOB «Альтрис»не включено останнім до складу податкового зобов'язання не задекларовано та відповідно це сплачено до Державного бюджету відповідну суму зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами аналізу даних систем автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин позивача за період з 01.03.2010р. по 30.06.2010р. встановлено відхилення між виявленим задекларованим податковим кредитом позивача та задекларованим податковим зобов'язанням, сформованим за рахунок TOB «Елкор-К», СП TOB «Італ Техно ЛТД»- обсяг придбання згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за березень 2010 - 1714104,95грн., в тому числі ПДВ - 342820,99грн., за квітень 2010 - 1761083.43грн., в тому числі ПДВ - 352216,69грн., за травень 2010 -1297638,51грн., в тому числі ПДВ - 259527,70грн., за червень 2010 - 652681,37грн., в тому числі ПДВ - 130536,27грн.

TOB «Елкор-К»- обсяг поставки згідно систем автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за березень 2010 - 0грн., за квітень 2010 - 0грн., за червень 2010 - 0грн.

ТОВ «Елкор-К»зареєстроване в ДПІ у Вишгородському районі №1449-ТОВ від 05.12.2008р. Стан платника - «направлено повідомлення про місцезнаходження».

Таким чином, сума ПДВ у розмірі 1085101,65грн. обчислену з вартості товарів придбаних позивачем у TOB «Елкор-К»не включено останнім до складу податкового зобов'язання не задекларовано та відповідно не сплачено до Державного бюджету відповідну суму зобов'язань.

Крім того, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 (із змінами та доповненнями), передбачено, що порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент підписання договорів між позивачем та TOB «Елкор-К», TOB «Альтрис», а також актів приймання-передачі та податкових накладних юридичні особи TOB «Елкор-К»та TOB «Альтрис»не були припиненні, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, яким б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобов'язання за договорами між СП TOB «Італ Техно ЛТД»та TOB «Елкор-К». ГОВ «Альтрис»виконанні сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, податковими накладними та виписками з банківських рахунків, копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, твердження відповідача, що договори укладені між позивачем та TOB «Елкор-К», TOB «Альтрис»є фіктивними з підстав не визнання податкових декларацій поданих контрагентами судом першої інстанції до уваги не береться, оскільки позивачем надані докази, що ТОВ «Елкор-К», TOB «Альтрис» в судовому порядку оскаржуються дії податкових інспекцій щодо невизнання податкових декларацій.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 ЗУ "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому в п.п.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ЗУ "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надасться виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Елкор-К»та ТОВ «Альтрис»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинною законодавства, з урахуванням чого суд першої інстанції приходить до висновку про наявність у вказаних суб'єктів господарювання права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 1 648 558,25грн., віднесена позивачем до податкового кредиту, що підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставлених товарів, виконаних робіт та наданих послуг, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 8 жовтня 2010 року №00077802307/0 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про задоволення позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 року по справі за адміністративним позовом Спільного Українсько- Італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Італ Техно ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Альтрис", товариств з обмеженою відповідальністю "Елкор-К" про скасування податкового повідомлення рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

(Повний текст ухвали складено 21.11.2011р.)