Ухвала суду № 20627388, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1977/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.О., Грищенко Т.М.

за участю секретаря Копистко О.М.

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до Приватного підприємства фірми “Техбудсервіс” про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства фірми “Техбудсервіс” про стягнення в доход держави з відповідача коштів у сумі 2668911,60 грн. вартості робіт, виконаних на замовлення відповідача на підставі нікчемних правочинів договорів підряду від 02.08.2007 № 02/0807, від 27.09.2007 № 27/09, від 12.11.2007 № 12/11, від 27.12.2007 № 28/12, від 27.02.2008 № 27/02.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство фірма “Техбудсервіс” є юридичною особою, що зареєстрована 06 жовтня 1997 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Києвської області з 13 жовтня 1997 року за № 335. зареєстровано я платник податку на додану вартість з 11.11.1997 року індивідуальний податковий номер 248916510138.

У листопаді 2008 року прцівниками Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської оьбласті було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обеженою відповідальністю “Катко” за період з 01 січня 2007 року по 31 жовтня 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 492/23-1/24891653 від 25 листопада 2008 року, в якому працівники Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області зазначають, що з серпня 2007 року по лютий 2008 року між приватним підприємством фірмою “Техбудсервіс” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Катко” (підрядник) укладено пять договорів підряду на виконання будівельних робіт на загальну суму 2668911,60 грн.

1. Договір підряду № 02/0807 від 02.08.2007 р., згідно якого Замовник (ППФ «Техбудсервіс») здає, а Підрядник (ТОВ «Катко») приймає на себе підряд по будівництву житлового будинку № 14 житлового комплексу «Дніпрова хвиля». Вартість робіт, виконаних Підрядником визначається за динамічною договірною ціною та становить 2069500 грн. (в т.ч. ПДВ 344916,67 грн.)

Відповідно до актів приймання виконаних робіт та податкових накладних, наданих у ході перевірки, зобовязання за договором підряду № 02/0807 від 02.08.2007 р. виконано на суму 1313238,00 грн. Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за серпень, вересень, листопад 2007 року, січень, лютий, квітень 2008 року.

2. Договір підряду № 27/09 від 27.09.2007 р., згідно якого Замовник задає, а Підрядник приймає на себе підряд виконати певний комплекс будівельно-монтажних робіт по житловому будинку №2 садового товариства «Світанок-2». Вартість робіт, виконаних Підрядником визначається за динамічною договірною ціною та становить 864600 грн. (в т.ч. ПДВ 144 100 грн.).

Відповідно до актів приймання виконаних робіт та податкових накладних, наданих у ході перевірки, зобовязання за договором підряду № 27/09 від 27.09.2007 р. виконано на суму 636658,80 грн. Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень 2008 року.

3. Договір підряду № 12/11 від 12.11.2007 р., згідно якого згідно якого Замовник задає, а Підрядник приймає на себе підряд виконати певний комплекс будівельно-монтажних робіт по житловому будинку №8 садового товариства «Світанок-2». Вартість робіт, виконаних Підрядником визначається за динамічною договірною ціною та становить 970 645 грн. (в т.ч. ПДВ 161774,17 грн.).

Відповідно до актів приймання виконаних робіт та податкових накладних, наданих у ході перевірки, зобовязання за договором підряду № 12/11 від 12.11.2007 р. виконано на суму 359558,40 грн. Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за листопад 2007 року, березень, квітень 2008 року.

4. Договір підряду № 28/12 від 27.12.2007 р., згідно якого Замовник задає, а Підрядник приймає на себе підряд виконати певний комплекс будівельно-монтажних робіт по житловому будинку №28 садового товариства «Світанок-2». Вартість робіт, виконаних Підрядником визначається за динамічною договірною ціною та становить 972745 грн. (в т.ч. ПДВ 162124,17 грн.).

Відповідно до актів приймання виконаних робіт та податкових накладних, наданих у ході перевірки, зобовязання за договором підряду № 28/12 від 27.12.2007 р. виконано на суму 182276,40 грн. Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за січень, березень, квітень 2008 року.

5. Договір підряду № 27/02 від 27.02.2008р., згідно якого Замовник задає, а Підрядник приймає на себе підряд виконати певний комплекс будівельно-монтажних робіт по житловому будинку №27 садового товариства «Світанок-2». Вартість робіт, виконаних Підрядником визначається за динамічною договірною ціною та становить 976655 грн. (в т.ч. ПДВ 162775,83 грн.).

Відповідно до актів приймання виконаних робіт та податкових накладних, наданих у ході перевірки, зобовязання за договором підряду № 27/02 від 27.02.2008р. виконано на суму 177180,00 грн. Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, березень 2007 року.

Вказані договори підряду Позивач вважає нікчемними та такими, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при цьому посилається на постанову Васильківського районного суду Київської області від 12.06.2008 року по справі № 2а-932/08 якою визнано недійсними з 13.05.2007 року установчі документи (статут) Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко»; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко»з моменту його складання; первинні бухгалтерські документи з реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко».

Оскільки ОСОБА_3, який є засновником ТОВ «Катко»та значиться директором в установчих документах, ніякого відношення до діяльності цієї юридичної особи не мав, та договори підряду не укладав.

Вищезазначені твердження позивача судом першої інстанцій не взято до уваги, оскільки предметом доказування у даній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності субєкта.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства, а також відсутності доказів ухилення від сплати податків учасників спірного договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, з урахуванням вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, за якими правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним, визнання якого судом недійсним в силу вимог ч.2 ст. 215 цього Кодексу не вимагається.

Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV(надалі за текстом «ЦК України») закріплено принцип презумпції правомірності правочину.

Так, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зокрема, за приписами частини першої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, з огляду на положення зазначеної статті ЦК України, підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК України та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер.

При цьому загальна підстава встановлення нікчемності правочину, передбачена ст. 203 ЦК України, застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Крім того, частиною 2 статті 1158 ЦК України встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм права, договори підряду укладені між ППФ «Техбудсервіс»та ТОВ «Катко»мали товарний характер. Крім того, вказана обставина не заперечувалась сторонами в суді першої та апеляційної інстанцій.

Судом першої інстанції встановлено, що зобовязання, які виникли на підставі вказаних договорів підряду, мали реальний характер, оскільки роботи були виконані і прийняті замовником, гроші в оплату за виконані роботи перераховані безготівковим шляхом, формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних. І ця обставина не оспорюється відповідачем.

Крім того, позиція податкового органу полягає у тому, що відповідач не має права на податковий кредит за операціями з укладенням Договорів підряду, оскільки укладені договора є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак, в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним. Суперечність договору інтересам держави і суспільства податковий орган обґрунтовує тим, що ОСОБА_3, який є засновником ТОВ «Катко»та значиться директором в установчих документах договори підряду не укладав.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, якими регламентується порядок визначення податкового кредиту.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п.7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Актами перевірок та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення відповідачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання відповідачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, належного відображення вартості підрядних робіт у бухгалтерському обліку, встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Платник податку на додану вартість (Замовник) на час здійснення господарської операцій з придбання послуг не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням Підрядником, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, а також іншими постачальниками товару у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаними субєктами господарювання.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого визновку, щона час укладення та виконання спірного договору ТОВ «Катко»перебувало у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було платником податку на додану вартість, визнання недійсними установчих документів не доводить наявності умислу відповідачів на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, та не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації юридичної особи і до моменту виключення її з державного реєстру.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Катко” визнано банкрутом, у звязку з чим його виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпиємців 02 квітня 2010 року номер запису 1356117 0009 000793.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з визновком суду першої інстанції, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування реєстрації платником податку на додану вартість, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності субєкта.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що самі по собі оскаржувані угоди не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства та умислу на укладення угод, що суперечить інтересам держави та суспільства не встановлено.

Таким чином, для встановлення факту нікчемності правочину, необхідно встановити наявність умислу хоча б у однієї зі сторін при укладенні та вчиненні правочину щодо настання певних протиправних наслідків, наприклад - отримання незаконних податкових вигод з метою заниження податкових зобовязань. При цьому необхідно встановлювати причинний зв'язок між певною протиправною поведінкою (у даному випадку на думку податкового органу це вчинення сторонами правочину завідомо збиткових господарських операцій) та настанням певних протиправних наслідків.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів. Без виконання цих правил певні обставини не можуть вважатися встановленими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України адміністративно-господарські конфіскаційні санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до субєкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на встановлену обставину щодо укладення та виконання сторонами спірних правочинів у 2007-2008 роках, таким чином відсутні підстави для задоволення позову про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, оскільки строк для застосування таких санкцій на час звернення до суду з позовом закінчився.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 13 грудня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: В.О. Аліменко

Т.М. Грищенко