Постанова № 20623313, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4249/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Степанюка А.Г.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Ліневській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційні скарги приватного підприємства «КУПОЛ-А», Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «КУПОЛ-А»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000612311/0 від 14.03.2011 року та №0000622311/0 від 14.03.2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року приватне підприємство «КУПОЛ-А»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000612311/0 від 14 березня 2011 року та №0000622311/0 від 14 березня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено частково визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000622311/0 від 14 березня 2011 року в частині основного платежу в сумі 13455,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3363,87 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкова накладна з ПДВ на суму 13455,50 грн. була надана Позивачем до перевірки, крім того, Відповідачем не було подано доказів невключення контрагентом ПП «КУПОЛ-А»зазначеної суми ПДВ до відповідної податкової декларації, а тому податкове повідомлення-рішення №0000622311/0 від 14.03.2011 року у вказаній частині є протиправним. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд дійшов до висновку, що Позивачем, в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було занижено податкове зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому вимоги ПП «КУПОЛ-А» у зазначеній частині є необґрунтованими.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх обставин справи та перевірки їх доказами.

Вважаючи постанову суду першої інстанції необґрунтованою в частині задоволення позовних вимог, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог ПП «КУПОЛ-А»та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому наголошує на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на неправильне застосування судом приписів Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166.

У судовому засіданні повноважний представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Повноважний представник Відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача необхідно задовольнити, апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ПП «КУПОЛ-А» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2004 року по 30.09.2010 року, результати якої викладені в акті від 25.02.2011 року № 2030/23-11/32977751. У вказаному акті зафіксовані порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами виявлених в ході перевірки порушень та на підставі зазначеного акту перевірки Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011 року № 0000612311/0 (далі податкове повідомлення-рішення №0000612311/0), яким Позивачу визначено грошове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 5 051248, 00 грн. (в тому числі за основним платежем - 4 040998, 00 грн., за штрафними санкціями - 1 010250, 00 грн.), та податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року № 0000622311/0 (далі податкове повідомлення-рішення №0000622311/0), яким Позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 4 052 158 грн. (в тому числі за основним платежем - 3 241726, 00 грн., за штрафними санкціями - 810432, 00 грн.).

Крім того, судом було встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»було укладено договір купівлі-продажу № 9/09 від 01.09.2007 року (далі Договір №9/09) та договір № КП-Д-01 від 30.09.2007 року (далі Договір №КП-Д-01). У ході вивчення змісту зазначених договорів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вони є аналогічними, тобто мають однаковий предмет та основні умови. При цьому суд зазначив, що за Договором №9/09 Позивач має дебіторську заборгованість у розмірі 20804793,61 грн., а за Договором № КП-Д-01 кредиторську в сумі 20804793,61 грн. Таких висновків суд дійшов на підставі досліджених останнім оборотно-сальдових відомостей по контрагенту Позивача ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка».

Зі змісту оборотно-сальдових відомостей суд також встановив, що Позивач відвантажив ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»товари на загальну суму 18979 472, 72 грн. за Договором№ КП-Д-01. ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»здійснило оплату за отриманий товар в загальній сумі 20 291 793, 61 грн.за Договором № 9/09 від 01.09.2007 року.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позиції податкового органу щодо заниження Позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість та правомірність податкових повідомлень-рішень №0000612311/0 та №0000622311/0.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищевказаного вбачається, що Закон про бухгалтерський облік документом, який підтверджує здійснення господарської операції, є лише первинний документ. Оборотно-сальдові відомості, у розумінні вказаного закону є лише результатом оброблення даних первинних документів, а тому не можуть підтверджувати факти здійснення господарських операції.

Всупереч вищенаведеному, суд першої інстанції, керуючись лише даними зведених облікових документів, зокрема, оборотно-сальдових відомостей за рахунком 361, дійшов висновку про обґрунтованість висновків ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про порушення Позивачем приписів податкового законодавства. При цьому судом не було взято до уваги, що факт здійснення господарських операцій Позивачем з ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»за Договором №КП-Д-01 підтверджується наданими ПП «КУПОЛ-А» доказами, а саме: видатковими накладними з 08.02.2008 року по 30.09.2009 року, які підтверджують відвантаження Позивачем контрагенту товарів; податковими накладними за період з 17.01.2008 року по 31.03.2009 року; виписками з банків ВАТ «Банк Богуслав»та ВАТ «УБРП»щодо розрахунків ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»з Позивачем, з 28.12.2007 року по 19.03.2009 року. Зазначені вище документи мають всі ознаки первинних документів, а тому лише останні є належним підтвердженням здійснення Позивачем господарських операцій за Договором №КП-Д-01.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи (Додаток 2, стор. 1-205) видаткових накладних, Позивач з 08.02.2008 року по 31.09.2009 року відвантажив ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»товар за Договором №КП-Д-01. Також згідно наданих ПП «КУПОЛ-А»виписок з банків ВАТ «Банк Богуслав»та ВАТ «УБРП»щодо розрахунків ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»з Позивачем, за період з 28.12.2007 року по 19.03.2009 року (Додаток 3, стор. 11-88) контрагент ПП «КУПОЛ-А»перераховував останньому кошти на виконання умов Договору №КП-Д-01. З наведеного вбачається, що всі господарські операції Позивач здійснював на виконання Договору №КП-Д-01, за що отримував передбачені умовами вказаного договору кошти.

З наведеного випливає необґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що відвантаження товару здійснювалося за Договором №КП-Д-01, а розрахунки з ПП «КУПОЛ-А» контрагент останнього проводив за Договором №9/09.

Крім того, оцінюючи відповідність приписам чинного законодавства здійснених Позивачем розрахунків податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд першої інстанції на підставі даних бухгалтерського обліку встановив, що ПП «КУПОЛ-А»у звязку із невірним визначенням та відображенням у валових доходах доходів, отриманих від продажу товарів (робіт, послуг), було занижено валові доходи на загальну суму 16 163 994,00 грн. В результаті зазначених порушень підприємством занижено суми податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 4 040998, 00 грн.

З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Закон про ОПП) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Приписи пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного закону до складу валового доходу включають, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 3 Закону про ОПП датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, Закон про ОПП повязує дату збільшення валового доходу: по-перше, з датою відвантаження товарів; по-друге, з датою зарахування коштів. При цьому за основу береться дата події, яка сталася раніше. Як вбачається з п. 5.2 Договору №КП-Д-01, оплата за згодою сторін може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої сплати. Як було встановлено судом апеляційної інстанції раніше, ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»здійснювало попередню оплату в рахунок майбутньої поставки товару Позивачем. Тобто датою збільшення валового доходу можна вважати дату отримання Позивачем коштів від контрагента за Договором №КП-Д-01. Натомість суд першої інстанції, визначивши, що передоплату ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»здійснювало на виконання умов Договору №9/09, а не Договору №КП-Д-01, прийшов до помилкового висновку про заниження Позивачем валових доходів. Адже ПП «КУПОЛ-А»включило до складу валових доходів лише кошти, які отримані останнім за умовами Договору №КП-Д-01. Жодних зобовязань за Договором №9/09 контрагенти не виконували, а тому у Позивача були відсутні підстави включати відсутні у нього кошти до валових доходів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення №0000612311/0 приписам чинного законодавства, зокрема, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону про ОПП, а тому вважає за необхідним його скасувати.

Не можна також погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що Позивачем, в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з невірним визначенням та відображенням податкового зобовязання податку на додану вартість при продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка», було занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3 232 799 грн. за період з березня 2008 року по березень 2009 року.

На момент виникнення спірних правовідносин визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету Закон України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ).

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п. 4.1 ст. 4 вказаного закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Приписи пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, так само як і Закон про ОПП Закон про ПДВ датою виникнення податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість визначає або дату зарахування коштів від покупця, або дату відвантаження товарів. При цьому моментом виникнення податкового зобовязання є дата події, яка сталася раніше. Як було вже встановлено раніше, господарські відносини між Позивачем та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»здійснювалися на підставі Договору №КП-Д-01. Отже, виконання зобовязань між контрагентами щодо поставки товару та оплати останнього здійснювалося на виконання умов Договору №КП-Д-01, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: видатковими накладними та виписками з банків щодо здійснення оплати товару за Договором №КП-Д-01. Враховуючи, що господарських операцій за Договором №9/09 не здійснювалося, підстав для включення до податкового зобовязання з податку на додану вартість нарахованої Відповідачем суми у Позивача не було.

З наведеного випливає, що податкове повідомлення-рішення №0000622311/0 винесено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва без урахування приписів Закону про ПДВ, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність його скасування.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості винесеного Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000622311/0 в частині нарахування Позивачу податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 13455,50 грн. за основним платежем та 3363,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, податкова накладна.

Приписи пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного закону визначають, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Єдиною підставою для невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є їх непідтвердження податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ).

Згідно з абзацом другим вказаного вище підпункту 7.4.5 у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем в ході перевірки було надано Відповідачу податкову накладну від 10 грудня 2007 року №0000000027, виписану ТОВ «ТЕХНОПОРТ-ГРУП», на загальну суму податку на додану вартість 13455,50 грн. Зазначене вище підтверджує правомірність віднесення ПП «КУПОЛ-А»зазначеної суми до податкового кредиту. При цьому не може братися до уваги дотримання чи недотримання контрагентом Позивача податкового законодавства, оскільки субєкт господарювання, який перевіряється, може нести відповідальність лише за власні дії.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість викладеної в апеляційній скарзі Позивача позиції.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно зясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Позивача задовольнити, апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову суду скасувати.

Керуючись ст.ст. 182, 195, 199, 200, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу приватного підприємства «КУПОЛ-А»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «КУПОЛ-А»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000612311/0 від 14.03.2011 року та №0000622311/0 від 14.03.2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000612311/0 від 14 березня 2011 року та № 0000622311/0 від 14 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко