Ухвала суду № 20622746, 15.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16548/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Чупринко Н.І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Парінова А.Б.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000414320/1 від 18.07.2007р.,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000414320/1 від 18.07.2007р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позивач зазначив, що він не є емітентом векселів, а тому зобов'язаний був вести окремий облік операцій з цінними паперами та застосовувати п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який вказує на те, що з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

Спеціалізованою ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведена перевірка дотримання ВАТ "Перший інвестиційний банк" вимог валютного та податкового законодавства.

За результатами перевірки відповідачем складений Акт "Про результати виїздної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2006р. за № 384/43-20/26410155 від 19.04.2007р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.05.2007р. за № 0000214320/0, яким встановлено податкове зобов'язання у розмірі 740 535,26грн., з якого сума донарахованого податку на прибуток банківських організацій складає 493 690,17грн., а штрафні фінансові санкції - 246845,09грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач в порядку передбаченому п. 5.2.2 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181411 від 21.12.2000р. в порядку адміністративного узгодження податкового зобов'язання не погоджуючись з рішенням відповідача, ВАТ "Перший інвестиційний банк" оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000214320/0 від 03.05.2007р. в адміністративному порядку, просив скасувати його в частині визначеної суми податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 489 734,48грн. та нарахованої на цю суму неузгодженого податкового зобов'язання фінансової санкції, а в іншій частині основного платежу 3955,69грн. та нарахованої фінансової санкції залишити без змін.

За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення від 12.07.2007р. № 8410/1025-019, яким частково задовольнив скаргу позивача та скасував податкове повідомлення-рішення від 03.05.2007р. № 0000214320/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 208204,11 грн. та відповідно штрафні санкції.

За наслідками розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2007р. № 0000414320/1, яким загальна сума податкового зобов'язання визначена у розмірі 428962,17грн., з яких сума за основним платежем складає 285486,07грн., а штрафні санкції 143476,10грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є порушення вимог оподаткування операцій особливого виду, а саме: п.п. 7.6.2, п.п. 7.6.4., п. 7.6 ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, що спричинило заниження позивачем прибутку у 2 кварталі 2005 року на суму 1084028,00грн. через включення до витрат окремого обліку операцій з векселями вартість векселів, виписаних на користь позивача в оплату за продані цінні папери та до складу доходів окремого обліку операцій з векселями вартість векселів, пред'явлених позивачем до погашення емітентами (векселедавцями). Відповідач вважає, що операції з використанням векселів, а саме їх видача в оплату за продані цінні папери не є операціями з торгівлі цінними паперами, і на такі операції не розповсюджується порядок ведення окремого обліку.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Відповідно до абз. 5 п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" норми п. 7. 6 не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Колегія суддів зауважує, що позивач не є емітентом векселів, отриманих в оплату за продані цінні папери. Крім того, згідно з п.п. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Пунктом 1 Рішення Державної комісії цінних паперів та фондового ринку від 29.10.2002р. №321 "Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.2002р. за № 904/7192, встановлено, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності операції: -розміщення емітентом власних цінних паперів; викупу емітентом власних цінних паперів для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання; проведення суб'єктами господарської діяльності розрахунків з використанням векселів, а саме: видача (передача) векселя за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а також погашення векселів (в тому числі дострокове та/або авалістом); проведення суб'єктами господарської діяльності розрахунків з використанням заставної, а саме: видача (передача) заставної, а також видача її дублікатів та анулювання; здійснення суб'єктами господарської діяльності на підставі договорів комісії або доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, які укладені безпосередньо з торговцем; дарування та успадкування цінних паперів; пов'язані з виконанням рішення суду; які не потребують участі торговця цінними паперами у випадках, прямо передбачених законами України.

Отже, операції із використання векселів, а саме їх видачі в оплату за продані (поставлені) цінні папери не є операціями з торгівлі цінними паперами, а отже, на такі операції не розповсюджується порядок ведення окремого обліку відповідно до п. 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо твердження позивача, що визначення "випуск цінних паперів" не розповсюджується на векселі відповідно до ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок", тому п. 1.6 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не може бути розглянутий, як аргумент порушення позивачем п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 3 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні лише за порядком їх розміщення (видачі). Для неемісійних цінних паперів, в тому числі векселів, встановлений лише відмінний від емісійних порядок їх видачі (випуску), а саме відсутня необхідність державної реєстрації емісії (випуску).

Згідно з ст. 4 ЗУ "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001р. № 2374-111, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в даному випадку відбувається поставка саме товарів (робіт, послуг), а не векселів. Вексель є лише підтвердженням наявності боргу за такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: 1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться: акції; інвестиційні сертифікати; сертифікати ФОН; боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств; державні облігації України;облігації місцевих позик; казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.6.3 п. 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із урахуванням п. 1.6 та 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включено до витрат окремого обліку операцій з векселями вартість векселів, отриманих (виписаних на користь позивача) в оплату за продані цінні папери, яке призвело до заниження прибутку у II кварталі 2005 року на суму 1084028,00грн.

В суді першої інстанції встановлено, що за даними позивача сума витрат по операціях з векселями за 2005 рік складає 18221080грн.

За результатами перевірки сума витрат по операціях з векселями за 3 квартали 2005 року із врахуванням вищевикладених порушень за 1-4 квартали 2005 року - складає 13 409 080грн.

Відповідно до п.п. 7.6.3 п. 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Відповідно до п.п. 7.6.4 п. 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв"язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Тобто, зі змісту п. 7.6. ст.7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що при здійсненні операції з цінними паперами торгівці отримують дохід та несуть витрати, тобто здійснюють торгівлю цінними паперами, що не є тотожнім з отримання векселів в підтвердження боргу за продані товари, що є наявним в даному випадку.

Згідно з п. 1.31 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції з випуску (емісії) цінних паперів не є їх продажем.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про відмову в задоволенні позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000414320/1 від 18.07.2007р. - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

(Повний текст ухвали складено 21.11.2011р.)