Ухвала суду № 20622676, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-19418/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко К.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

при секретарі - Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2011року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Норма-Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Норма-Україна» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач або податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2010 року №0001342330/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2011року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугини Опт»(далі ТОВ «Лугини-Опт»або контрагент), за результатами якої складено акт від 09.12.2010 року №1000/1-23-30-33220593.

Під час проведення зазначеної перевірки відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дане порушення, на думку податкового органу виникло у звязку з тим, що при аналізі бази даних АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість) встановлено розбіжності у задекларованих сумах податку на додану вартість за період червень 2010 року з ТОВ «Лугини Опт»у сумі 161667,00 грн., яка відображена у декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року. Згідно бази даних АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року ТОВ «Лугини Опт» не подавалася. Окрім цього, зазначено, що ТОВ «Лугини Опт» знаходиться у стані ліквідації за рішенням суду.

На підставі висновків вказаного вище акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2010 року №0001342330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 242 513 грн. (в тому числі за основним платежем 161 675,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80838,00 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, ПП “Норма-Україна” (покупець) та ТОВ «Лугини-Опт»було укладено договір поставки товару №Л-0806 від 08.06.2010 року, предметом якого є поставка меблів.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Лугини Опт»поставило позивачу товар (конференційні крісла, столи, дивани, світильники тощо) на загальну суму 970000,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 166666,67 грн. та виписало наступні податкові накладні: від 22 червня 2010 року №471 на суму 150000 грн., в тому числі податок на додану вартість 25000 грн.; від 23 червня 2010 року №472 на суму 350000 грн., в тому числі податок на додану вартість 58333,33 грн. та від 29 червня 2010року №473 на суму 470000 грн., в тому числі податок на додану вартість 78333,33грн.

Позивач в оплату за поставлений товар перерахував ТОВ «Лугини Опт»грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Окрім цього, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість у розмірі 161666,66 грн., що були сплачені ним у звязку з придбанням товару у ТОВ «Лугини-Опт».

Так, згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідачем не заперечується той факт, що на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Лугини-Опт»було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість.

Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (чинному на момент проведення перевірки) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з п.7 розділу 5 зазначеного положення, датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.

Як свідчать матеріали справи, (а.с. 90, 91), рішення про припинення ТОВ «Лугини-Опт» було прийняте 26.08.2010 року. Таким чином, враховуючи зазначені вимоги законодавства, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лугини-Опт»на момент складання даним підприємством податкових накладних не було анульованим, а підприємство виключеними з Реєстру.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірне формування позивачем податкового кредиту за червень 2010 року.

Зазначена, колегією суддів, позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 09.08.2011 року № К-47608/09 та від 01.09.2011 № К-37773/10.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2011року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: К.А. Бабенко

В.П. Мельничук

Ухвала виготовлена в повному обсязі 16.12.2011 року