Ухвала суду № 20622650, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1834/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

при секретарі - Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Спеціального монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Спеціальне монтажне підприємство по газифікації «СМПГ» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області (далі відповідач або податковий орган), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000632301/0 від 29.09.2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Як підставу скасування постанови суду першої інстанції, відповідач зазначив, що у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту за угодою, укладеною між позивачем та Приватним підприємством «Торгкомерс-2009»щодо виконання будівельних робіт, оскільки у контрагента були відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, основні фонди та засоби для транспортування, контрагента зареєстровано без мети здійснювати господарську діяльність.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Торгокомерс-2009»(далі контрагент або ПП «Торгокомерс-2009»)за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2010 року №262/23-010/21356830. Під час проведення зазначеної перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Вказане порушення, на думку відповідача, виникло за результатами взаємовідносин з ПП «Торгокомерс-2009», щодо якого відсутня інформація щодо наявності трудових ресурсів, складських приміщень, через що відповідачем зроблено висновок про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності та відсутність можливостей для виконання зобовязань за угодою з позивачем, а відтак, вважає угоду нікчемною, зазначаючи, що формування позивачем податкового кредиту спрямоване на незаконне отримання коштів з державного бюджету.

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632301/0 від 29.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 11 613 грн. (в тому числі: за основним платежем 7 742 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 3 871 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, позивачем від контрагента були отримані запорна арматура в асортименті та радіально-свердлильний станок, на що контрагентом були видані видаткові накладні № РН-0001713 від 07.12.2009 р. та № РН-0001308 від 30.10.2009 р., відповідно, що мають всі необхідні реквізити таких документів (а.с. 84, 85). Актом від 3.10.2009 р. радіально-свердлильний станок був переданий на баланс підприємства до механічної майстерні (а.с. 64). Вказані накладні були внесені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 10 за жовтень 2009 р. під № 120, та реєстру № 12 за грудень 2009 р. під № 26 (а.с. 106, 115). Контрагентом були видані податкові накладні на вказаний товар від 30.10.2009 р. та від 07.12.2009 р. (а.с. 87, 88). Відповідно цих накладних відповідачем були видані прибуткові накладні: на станок радіально-свердлильний № ПН-91069 від 30.10.2009 р. та запорну арматуру в асортименті № ПН-91232 від 07.12.2009 р. (а.с. 84, 86). Поставка товарів була оплачена позивачем платіжними дорученнями № 560 від 30.10.2009 р. на суму 22500 грн. та № 669 від 30.12.2009 р. та здійснена на підставі рахунків фактур № СФ-0001089 від 30.10.2009 р. та № СФ-0001477 від 07.12.2009 р. (а.с. 102, 104). Підтвердженням цих операцій є банківські виписки за 30.10.2009 р. та 30.12.2009 р. (а.с. 101, 103). Товар був отриманий за дорученнями позивача від 30.10.2009 р. № 230421 та від 07.12.2009 р. № 230447, про що свідчить книга реєстрації довіреностей. Отриманий від постачальника товар був облікований в журналі-ордері за друге півріччя 2009 року (а.с.121-125). У серпні 2010 року, отриманий від приватного підприємства «Торгкомерс-2009»товар був використаний під час капітального ремонту теплогенераторної Кобриногребельської загальноосвітньої школи Тальнівського району Черкаської області (акт виконаних робіт № 68/Р1), та у вересні 2010 року під час реконструкції системи гарячого водопостачання гуртожитку № 2 по вулиці Кірова в місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області (акт приймання виконаних будівельних робіт № 65/М1 та № 65/М2), (а.с. 65-71, 72-83).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія вважає за доцільне наголосити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з акта перевірки від 20.09.2010 року №262/23-010/21356830, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій позивача по господарський відносинах з контрагентом було використано лише наступні документи:

-акт перевірки контрагента від 13.07.2010 року №1548/23-2/36299933;

-статут підприємства, установчі документи;

- декларації з податку на додану вартість та додатки до них.

Як встановлено колегією суддів в ході апеляційного розгляду, у відповідача відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про злочинний намір сторін договору, зокрема акт про не знаходження контрагента за місцем реєстрації станом на момент укладення договору, будь-які відомості про кількість працівників, зайнятих на підприємстві контрагента, договорів оренди приміщення контрагента, а бо ж будь-які інші відомості про розміри приміщення, займаного контрагентом, які б свідчили про відсутність реальних можливостей розміщення поставленого товару, та інше.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 16 березня 2011 року №К-15373/10.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: К.А. Бабенко

В.П. Мельничук