Постанова № 20621886, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1798/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГлущенко Я.Б.,

суддівПилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп»про стягнення податкової заборгованості, за апеляційною скаргою Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

Іванківська МДПІ Київської області звернулась у суд з позовом, в якому просила стягнути з Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп»суму податкової заборгованості в розмірі 358463,09 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач самоусунувся від процесу доказування, не довів обставини предмету доказування, не забезпечив надання доказових фактів у звязку з чим позовні вимоги є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Судовою колегією встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Іванківське спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Держагролісгосп», зареєстроване як юридична особа Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 06.08.2002 за № 13371200000000364 (код ЄДРПОУ 31071239), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та перебуває на обліку у Іванківській міжрайонній ДПІ з 30.10.2002 р. за № 224.

У зв'язку з несплатою сум податкових зобовязань, визначених платником податку самостійно в податкових деклараціях та податковим органом в податкових повідомленнях рішеннях, за відповідачем рахується податковий борг на загальну в сумі 358463,09 грн.

Невиконання відповідачем покладеного на нього обовязку щодо сплати узгоджених сум податкових зобовязань і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Обговорюючи правомірність позовних вимог судова колегія зважає на таке.

Згідно ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування»платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями (далі Закон №2181-ІІІ), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За правилами ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування», платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, відповідно до розрахунків збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, поданих відповідачем до податкового органу відповідно до вимог Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої спільним наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року N 91/241/129/236/565, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 р. за N 785/4078 (далі Інструкція №91), ним визначено суми відповідного збору за 2009 рік в розмірі 71435,00 грн., за І квартал 2010 року 12100,00 грн., за І півріччя 2010 року 2000,00 грн., за 9 місяців 2010 року 67900,00 грн. та за 2010 рік 164971,00 грн.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час подання зазначеної податкової звітності, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

За правилами п. 5.1 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відтак, податкове зобовязання зі сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду в сумі, що самостійно узгоджена відповідачем, підлягають сплаті останнім до відповідного бюджету.

Також за наслідками проведених перевірок щодо дотримання відповідачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку за період з 20.11.2008 року по 09.02.2009 року податковими повідомленнями рішеннями від 07.12.2010 року №0008541500/00 відповідачу визначено податкове зобовязання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 50% від узгодженої суми податкового зобовязання, що становить 4945,10 грн.; за період з 28.07.2009 року по 08.12.2010 року податковим повідомленням рішенням від 10.12.2010 року відповідачу визначено податкове зобовязання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 50% від узгодженої суми податкового зобовязання, що становить 2458,86 грн.; та за період з 29.07.2009 року по 29.12.2010 року податковим повідомленням рішенням від 18.01.2011 року відповідачу визначено податкове зобовязання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 50% від узгодженої суми податкового зобовязання, що становить 14653,13 грн.

Зазначені рішення платником податку отримані 07 та 10 грудня 2010 року, а також 18 січня 2011 року, проте не оскаржувались, а сума податкового зобовязання відповідачем у встановлені законодавством строки сплачена не була.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо стягнення сум штрафних санкцій, застосованих названими вище податковими повідомленнями рішеннями, судова колегія зважає на таке.

Відповідно до п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Підпунктом 17.1.7. названої статті закріплено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Однак, як зазначено вище, позивачем одне з податкових повідомлень рішень, яким визначено відповідачу суму штрафу за порушенням вимог податкового законодавства та яка увійшла до складу податкового боргу, прийнято 18 січня 2011 року, тобто в період дії Податкового кодексу України.

У свою чергу, в ПК України в ст. 126 закріплено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181-ІІІ та приписів статті 126 Податкового кодексу України, обидві ці норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді не проведення платником податку оплати узгодженої суми грошового зобовязання у строки, визначені законодавством. Відповідно склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону №2181-ІІІ та нині чинною нормою Податкового кодексу України, у цьому разі збігаються.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, дня набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом № 2181-III або Податковим кодексом України.

Отже, при визначенні розміру штрафних санкцій за розглядуване податкове правопорушення слід ураховувати таке.

Законом №2181-ІІІ було передбачено сплату порушником штрафу в розмірі від 10 до 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за вчинення такого самого порушення передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі від 10 до 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, Законом №2181-ІІІ передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від погашеної суми податкового боргу, який у подальшому міг бути збільшений до 50 відсотків зазначеної суми залежно від кількості календарних днів такої затримки. Натомість, Податковим кодексом України визначено, що штраф становить від 10 до 20 відсотків від погашеної суми податкового боргу.

Ураховуючи, що виявлення податковим органом розглядуваного порушення відбулося 18 січня 2011 року, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

У розглядуваній ситуації до платника може бути застосовано лише штраф у розмірі від 10 до 20 відсотків від погашеної суми податкового боргу. При чому цей штраф не підлягає збільшенню до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 року норма пункту 126.1 статті 123 Податкового кодексу України не передбачає збільшення розміру штрафу до 50% при затримці сплати суми податкового боргу більш ніж на 30 календарних днів.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що сума податкового зобовязання, визначена податковим повідомленням рішенням від 18.01.2011 року №0000271500/0 стягненню не підлягає, оскільки визначена позивачем з помилковим застосуванням норм податкового законодавства.

Також у відповідності до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, форма, зміст та строки направлення яких закріплені в п.п. «а»та «б»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-ІІІ.

Як підтверджено матеріалами справи, Іванківською МДПІ Київської області відповідачу було направлено першу та другу податкові вимоги №1/223 та №2/6, які отримані останнім 21.08.2008 року та 13.01.2009 року, відповідно.

Зі змісту названих податкових вимог видно, що вони частково сформовані і на суму податкового боргу зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення та користування земельними ділянками лісового фонду, а тому відповідно до положень статті 6 Закону №2181-ІІІ позивачем вчинені всі необхідні дії щодо стягнення з відповідача існуючої податкової заборгованості.

Окрім того, судова колегія вважає помилковим висновок суду про недоведеність позивачем того факту, що розрахунки збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового господарства, приєднані до матеріалів справи, зроблені саме відповідачем.

Відповідно до положень статті 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час відповідно до принципу офіційного зясування обставин справи, передбаченого частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин правомірності позовних вимога або їх безпідставності суд повинен витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розвязано на підставі наявних у справі доказів.

Проте, як убачається із матеріалів справи, судом не було проведено відповідних дій щодо встановлення факту чи є відповідач лісокористувачем та чи повинен він проводи сплату відповідного збору. В той же час позивачем на підтвердження зазначеної обставини суду було надано необхідні документи, які до матеріалів справи долучені не були.

Таким чином, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 195 КАС України, якими закріплено, що суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу, колегія суддів вважає за можливе дослідити рішення органів місцевого самоврядування, додані до апеляційної скарги позивача, як доказ надання відповідачу ділянок лісового фонду для використання за призначенням.

Підсумовуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, викладені норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року скасувати.

Адміністративний позов Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Стягнути з Іванківського спеціалізованого державного агролісгосподарського підприємства «Держагролісгосп»суму податкового боргу по збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду в сумі 343809 (триста сорок три тисячі вісімсот дев'ять) гривень 96 копійок на розрахунковий рахунок 31415502700297, МФО 820018, ЗКПО 23569978, код бюджетної класифікації 13010200, одержувач місцевий бюджет, Іванківська селищна рада.

У решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук