Ухвала суду № 20621706, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7647/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №2210/17-04 від 30.10.2009р., №2210/1/17-04 від 16.12.2009р., №315/0/17-04 від 22.02.2010р., №2210/2/17-04 від 15.03.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2011 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №2210/17-04 від 30.10.2009р., №2210/1/17-04 від 16.12.2009р., №315/0/17-04 від 22.02.2010р., №2210/2/17-04 від 15.03.2010р.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Шевченківському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2007 р. державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації зареєстровано ТОВ «Ітон Груп»(код ЄДРПОУ 35371568)

Відповідно до вимог п. 8.1. статуту ТОВ «Ітон Груп», статутний капітал на момент створення становив ТОВ 44000,00 гривень за рахунок грошового вкладу єдиного учасника ОСОБА_3.

Позивач, в якості учасника ТОВ «Ітон Груп», передав до статутного капіталу ТОВ «Ітон Груп», відповідно до Акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Ітон Груп»від 16 січня 2008 року, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий №22,23, наступне нерухоме майно:

- земельну ділянку із цільовим призначенням "будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (вільна від забудови)", розташовану за адресою: м. Київ, провулок Новоселицький, 4-а, площею 0,0435 га, загальною вартістю - 4393500,00 грн.;

- земельну ділянку із цільовим призначенням «будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (вільна від забудови)», розташовану за адресою: м. Київ, провулок Новоселицький, 4, площею 0,0436 га, загальною вартістю - 4403600,00 грн.;

- земельну ділянку із цільовим призначенням «обслуговування жилого будинку та господарських будівель (вільна від забудови)», розташовану за адресою: м. Київ, вулиця Звіринецька 49/6, площею 0,0873 га, загальною вартістю - 8817300,00 грн.;

- земельну ділянку із цільовим призначенням «будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (вільна від забудови)», розташовану за адресою: м. Київ, вулиця Звіринецька, 47, площею 0,0878 га, загальною вартістю - 8867800,00 грн.

Загальна вартість переданого позивачем до статутного капіталу ТОВ «Ітон Груп»нерухомого майна становить 26482200,00 грн.

Земельні ділянки, розташовані за адресами: м. Київ, провулок Новоселицький, 4-а; м. Київ; провулок Новоселицький, 4; м. Київ, вулиця Звіринецька, 47, були придбані позивачем на підставі договорів купівлі-продажу від 14.04.2005 р.,12.12.2005 р., 17.05.2007 р.; земельна ділянка за адресою м. Київ, вулиця Звіринецька 49/6 - отримана позивачем як подарунок за Договором дарування земельної ділянки від 16.03.2007 р.

16.05.2008 р., на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №2175, позивачем відчужена частка належних йому корпоративних прав ТОВ «Ітон Груп»у розмірі 100% статутного капіталу, за суму, що становить 27026200,00 грн.

Позивач визначив дохід від продажу інвестиційного активу в розмірі 500000,00 грн. (позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу інвестиційного активу в розмірі 27026200,00 грн. та його вартістю в розмірі 26526200,00грн. що дорівнює сумі вартості переданого до статутного капіталу Товариства майна в розмірі 26482200,00 грн., та грошової суми, перерахованої позивачем до статутного капіталу Товариства в розмірі 44000,00 грн.) та сплатив податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік у розмірі 75000,00 грн.

В період з 12.10.2009 року по 15.10.2009 року відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань повноти та вчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік. В акті перевірки №127/17-04/НОМЕР_1 від 16.10.2009 р. зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлені порушення пп. “а”п.19.1. ст. 19 Закону України від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб»: фізична особа ОСОБА_3 занизив оподатковуваний дохід за 2008 рік на 19 412 215,00 грн. з якого слід сплатити податкове зобовязання з доходів фізичних осіб до бюджету за ставкою 15% в сумі 2 871 332,25 грн.».

На підставі вказаного акту №127/17-04/НОМЕР_1 від 16.10.2009 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2008 р. громадянином ОСОБА_3 за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.»відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2009 р. №2210/17-04, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2871332,25 грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.10.2009 р. №2210/17-04, позивач 10.11.2009 р. звернувся з апеляційною скаргою до відповідача, у якій просив скасувати Акт та Податкове повідомлення-рішення №2210/17-04.

Відповідач, Рішенням про результати розгляду первинної скарги №879/т/25-027 від 04.12.2009 р. залишив скаргу позивача без задоволення а податкове повідомлення-рішення №2210/17-04 без змін та прийняв податкове повідомлення-рішення №2210/1/17-04 від 16.12.2009р., в якому зазначив суму податкового зобовязання позивача в розмірі 2871332,25 грн.

17.12.2009 р. позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в м. Києві з повторною апеляційною скаргою на акт та податкове повідомлення-рішення №2210/17-04 та податкове повідомлення-рішення №2210/1/17-04.

Державна податкова адміністрація в м. Києві, рішенням про результати розгляду повторної скарги №151/к/25-214 від 18.02.2010р. залишила без змін податкові повідомлення-рішення №2210/17-04 та №2210/1/17-04 з урахуванням змін, внесених рішенням ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 17.02.2010 року №114/Т/25-027 про збільшення суми податкового зобовязання позивача на суму 22119,00 грн., а скаргу позивача без задоволення.

Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №315/0/17-04 від 22.02.2010р., в якому зазначив суму податкового зобовязання позивача в розмірі 22119,00 грн.

03.03.2010 р. позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою на Акт, податкові повідомлення-рішення №2210/17-04, №2210/1/17-04, №315/0/17-04, та рішення про результати розгляду повторної скарги №151/К/25-214.

Державною податковою адміністрацією України рішенням №2960/Т/25-0315 від 30.04.2010 р., залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача №2210/17-04 з урахуванням рішення відповідача від 17.02.2010р. №114/Т/25-027 про внесення змін до рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, та рішення ДПА у м. Києві від 18.02.2010р., №151/К/25-214, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №2210/2/17-04 від 15.03.2010р., в якому зазначив суму податкового зобовязання позивача в розмірі 2871332,25 грн.

Вартість переданого до статутного фонду ТОВ «Ітон Груп» майна визначено відповідно до експертних висновків від 18.09.2007 р. експертного закладу ПП «Золотий Лев»(Ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України АВ №332251 від 07.09.2007 року, Сертифікат субєкта оціночної діяльності Фонду державного майна України серії №2973/05 від 10.01.2005 р.) та оцінювача ОСОБА_6 (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної оцінки земельних ділянок Держкомзему України АК №НОМЕР_2 від 02.03.2007 р.).

Земельні ділянки внесено позивачем до статутного фонду ТОВ «Ітон Груп» за ринковою вартістю.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень №2210/17-04 від 30.10.2009р., №2210/1/17-04 від 16.12.2009р., №315/0/17-04 від 22.02.2010р., №2210/2/17-04 від 15.03.2010р., з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивачем до складу витрат понесених у звязку із придбання інвестиційного активу врахована ринкова вартість подарованої земельної ділянки. Позивач, передаючи земельні ділянки до статутного фонду товариства втратив на них право власності, а отже поніс витрати, які відповідно до законодавства відносяться до витрат на придбання інвестиційного активу.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України, від 19.09.1991, № 1576-XII «Про господарські товариства»(далі Закон №1576) товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Товариство є власником, в тому числі, майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного капіталу (ч.1 ст. 12 Закону №1576).

Згідно з ч. 1-2 ст. 13 Закону №1576 вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Питання проведення незалежної експертної перевірки визначені Законом України, від 12.07.2001, № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі Закон №2658).

Відповідно до ст. 3 Закону №2658 оцінкою майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - є процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Згідно з ч. 2 ст.7 Закону №2658 проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, в тому числі, визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства.

У майні ТОВ «Ітон Груп» державна частка (частка комунального майна) відсутня, отже незалежна експертна оцінка вкладу до статутного капіталу товариства є необовязковою. Однак її проведення не суперечить нормам чинного законодавства України

Згідно з ч. 1 ст. 167 Глави 18 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Вартість корпоративних прав частки у статутному капіталі ТОВ «Ітон Груп» позивача становить 26526200,00 грн.

Відповідно до вимог Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону №996).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

До первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували внесок учасників (засновників) до статутного фонду (капіталу), відносяться платіжні доручення, виписки банку при внесенні до статутного капіталу грошових коштів, та акти прийому-передачі, якщо внесок до статутного капіталу здійснюється майном, в тому числі земельними ділянками.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про те, що документами, які підтверджують фактично понесені витрати у звязку із внесенням до статутного фонду коштів та нерухомого майна фізичною особою платником податку, є в обовязковому порядку надані касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках, не відповідає нормам чинного законодавства України.

Операції фізичних осіб з корпоративними правами Законом №889 визначались як операції з інвестиційними активами.

Згідно з пп. 9.6.7 п. 9.6. ст. 9 Закону № 889, інвестиційний актив це пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону №889, обєктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід до складу якого включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентувався п. 9.6. ст. 9 Закону № 889.

Відповідно до пп. 9.6.2. п.9.6. ст.. 9 Закону № 889, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Виходячи з положень Закону №889 вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи резидента, є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що витрати позивача у вигляді внеску до статутного капіталу ТОВ «Ітон Груп»земельних ділянок є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу в розумінні положень Закону №889.

Інвестиційний прибуток позивача, що підлягав оподаткуванню, становить 500000,00 грн. (позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу інвестиційного активу в розмірі 27026200,00 та його вартістю в розмірі 26526200,00 грн. що дорівнює сумі вартості переданого до статутного капіталу Товариства майна в розмірі 26482200,00 грн., та грошової суми, перерахованої позивачем до статутного капіталу Товариства в розмірі 44000,00 грн.), а сума податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб до бюджету за ставкою 15% становить 75000,00 грн.

Позивачем вчасно та в повному обсязі виконано свої зобовязання перед бюджетом по сплаті податку з доходів фізичних осіб за 2008 р.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень №2210/17-04 від 30.10.2009р., №2210/1/17-04 від 16.12.2009р., №315/0/17-04 від 22.02.2010р., №2210/2/17-04 від 15.03.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 12.12.2011 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: