Ухвала суду № 20621646, 15.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2420/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові, в якому з урахуванням уточнень, просив скасувати податкове повідомлення рішення № 0000561720 від 17.03.2011 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в м. Чернігові була проведена планова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008року по 31.12.2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №627/17-219/3068815990 від 03.03.2011 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 10312,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті, 09.03.2011 року позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові заперечення до акту перевірки №627/17-219/3068815990 від 03.03.2011 року. Листом ДПІ у м. Чернігові №3266/С/17-216 від 15.03.2011 року повідомлено, що за результатами розгляду заперечення нараховані суми ПДВ є обґрунтованими.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0000561720 від 17.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 10312,00грн. за основним платежем та 2578,00грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без розгляду у звязку з пропущенням строку подання.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем не було порушено порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та порядок формування податкового кредиту, передбачений ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 в період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року здійснював оптову, дрібнооптову торгівлю непродовольчими товарами та торгово-посередницьку діяльність. В ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, встановлені, зокрема, взаємовідносини підприємця з Приватним підприємством «Дальнобой-Сервіс»(далі - ПП «Дальнобой-Сервіс»).

ПП «Дальнобой-Сервіс»(ідентифікаційний код - 34259265) зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 28.03.2006 року, а також є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №33926531.

По взаємовідносинах з зазначеним підприємством, позивачем за перевіряємий період було задекларовано податкового кредиту по ПДВ в розмірі 209390,00 грн.

Відповідно до абз.1, 2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Далі Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу наведених норм та виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст.1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Факт оплати позивачем отриманих послуг від ПП «Дальнобой-Сервіс»відповідачем не заперечується, про що зазначено і в акті перевірки від 03.03.2011 року.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп. 7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норма Закону, яку, як вважає відповідач, порушив платник податків, не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежує строк дії права на формування податкового кредиту.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Як зазначено в листі Державної податкової адміністрації України від №.11.08.2004 року №15316/7/15-2417 у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Податкові накладні по господарських операціях з ПП «Дальнобой-Сервіс»складені з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, та повноважними особами, а тому, підтверджують фактичність здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку і можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді