Постанова № 20621090, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18686/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Плакси В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, третя особа: Державна податкова адміністрація у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, третя особа: Державна податкова адміністрація у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем встановлено заниження податку на додану вартість на суму 3771286,88 грн. у квітні-червні 2009 року, що призвело до порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення на суму 5656930,32 грн., яке, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року відмовлено у задоволенні даного позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою адміністрацією у м. Києві була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Руден Компані" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 25.11.2010 року № 72/35-30/31109157, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом заниження податку на додану вартість на суму 3771286, 88 грн. за період з квітня по червень 2009 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001392306/0 від 06.12.2010 року на суму 5656930,32 грн., з яких 3771286,88 грн. основний платіж, 18856643,44 грн. штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте, у межах повноважень, у порядку визначеному Законом та відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав фінансово-господарські відносини з ТОВ "Руден Компані", з яким було укладено договір № 68-У від 28.09.2008року зі строком дії до 01.06.2009 року. Предметом договору було надання ТОВ "Руден Компані" послуги по проведенню комплексного аналізу ринків Дніпропетровської, Луганської та Донецької області та загальних характеристик вказаних регіонів з метою входження Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" на ринки зазначених областей.

Згідно п. 3.1 вартість послуг за даним договором становила 22627721,33 грн., в тому числі ПДВ 3771286,89 грн.

У зв'язку з виконанням договору № 68-У від 28.09.2008 року у перевіряємий період позивачем було отримано податкові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг.

Згідно акту перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту кошти в розмірі 3771286,88 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3771286,88 грн.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України "Про податок на додану вартість" платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з абзацом 1 п. 5 цього Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період січень - травень 2009 року, наданих ТОВ "Руден Компані" до Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганськ, до податкових зобов'язань ТОВ "Руден Компані" не включена будь-яка сума ПДВ від обсягу поставки платнику податку (покупець ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія") за період січень-травень 2009 року.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 51-2710, що порушена відносно директора ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, під час розслідування якої встановлено, що службовими особами ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" протягом 2009 року незаконно формувався податковий кредит за рахунок безтоварних операцій з ТОВ "Руден Компані", до складу якого входить і Договір № 68-У, яке має ознаки фіктивного підприємства.

Однак, колегія суддів зазначає, що постановою слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.05.2011 року кримінальну справу № 51-2710 закрито в частині відносно директора ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" ОСОБА_2 щодо суми податку 3771286,88 грн. по операціям з ТОВ «Руден Компані»за відсутністю ознак складу злочину.

Дана постанова не скасована, що підтверджується листом начальника СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 603 від 12.12.2011 року.

Таким чином те, що ТОВ «Руден Компані»не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем не може свідчити про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість»платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як вбачається з наведеного зазначені вище дії контрагента позивача при фактичному здійсненні господарської операції не впливають на податковий кредит ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія".

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем чи незазначення ним господарської операції в податковій звітності, оскільки такі дії суперечать чинному законодавству.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, колегія суддів вважає, що відповідачем вказаний обовязок не було виконано належним чином та не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому судом першої інстанції взагалі не було взято до уваги та не зясовано наявність у позивача первинних документів під час розгляду даної справи та зроблено передчасний висновок про недоведеність обставин дійсності здійснення позивачем господарської діяльності.

Факт наявності первинної документації по спірним господарським відносинам підтверджується, зокрема, протоколом обшуку від 11.01.2011 року, на аркуші 2 якого зазначено про огляд оригіналів первинних документів по взаємовідносинах ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" з ТОВ "Руден Компані".

Вказане спростовує висновки суду першої інстанції про сумнівність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Руден Компані".

Таким чином, невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення цих сум до податкового кредиту, якщо при цьому він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що відповідачем у березні-квітні 2009 року було проведено планову виїзну перевірку позивача за спірний період.

Отже, відповідачем не дотримано вимог податкового законодавства щодо заборони проведення таких перевірок частіше одного разу на календарний рік.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що під час даної перевірки інспекторам надавались оригінали всіх первинних бухгалтерських документів, що підтверджують правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту, всі виявлені даною перевіркою порушення було визнано позивачем та сплачено нараховані штрафні санкції.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте, у межах повноважень, у порядку визначеному Законом та відповідно до вимог чинного законодавства України. оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, третя особа: Державна податкова адміністрація у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001392306/0 від 06 грудня 2010 року Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: К.А. Бабенко

І.В. Федотов