Ухвала суду № 20620822, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16744/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Справа № 2-а-16744/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Ганечко О.М.,

при секретарі Корж В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Дніпро-Вікторія»(далі позивач, апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Службовими особами Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі - відповідач) з 30.12.2009 року по 17.02.2010 року було проведено планові виїзні перевірки позивача та її Київської філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.08.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт № 113/23-6/34956602 від 16.03.2010 року. Згідно висновків вказаного акта, позивачем було порушено положення п. 1.2., п. 1.15, ст. 1; п.п. 4.2.12, п. 4.2. ст. 4; п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8; п.п. 9.5.1, п.п. 9.5.2. п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05 2003 року № 889-1У (далі Закон № 889, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: при наданні послуги у сфері азартних ігор у гральних закладах, букмекерських конторах, позивач не утримував та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум виграшів та призів, отриманих в гральних закладах, внаслідок чого було занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 20846071,21 грн. (за 2008 рік -24594634.34 грн., за І кв.2009 року 44892269, 69 грн.).

На підставі висновків, зазначених в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 року № 0000261740/0, яким позивачу було донараховано 20846071 грн. 21 коп. податку з доходів фізичних осіб, та застосовано штрафні санкції у сумі 41692142 грн. 42 коп..

Внаслідок процедури адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення: від 27.05.2010 року № 0000261740/1, від 18.06.2010 року № 0000261740/2, від 02.11.2010 року № 0000261740/3 на суму 62538213,63 грн. (20846071,21 грн. за основним платежем, 41692142,42 штрафні (фінансові) санкції).

У відповідності до п.1 ст. 3 Закону № 265/95, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Тобто, суб`єкти підприємницької діяльності зобов`язані використовувати опломбований та зареєстрований у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій реєстратор розрахункових операцій.

У статті 2 Закону № 265/95 дано визначення таким поняттям: «реєстратор розрахункових операцій»- пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; «автомат з продажу товарів (послуг)»- реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості; «державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій»- перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій та їх модифікацій, які відповідають вимогам нормативних актів України, сертифіковані у державній системі сертифікації на відповідність вимогам діючих державних стандартів і дозволені для застосування у сфері, визначеній цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 р. «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»передбачено оснащення реєстраторів розрахункових операцій фіскальними блоками, які забезпечують безумовне виконання ними фіскальних функцій, містить вимоги до фіскального блока, фіскальної пам'яті збереження інформації, тощо.

Пунктом 2 зазначеної Постанови визначено поняття «фіскалізація»- це перехід від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора. Фіскалізація проводиться один раз за весь період експлуатації реєстратора (пункт 3 Постанови).

Так, у статті 2 Закону № 265/95 розкривається поняття «фіскалізації»через нижче приведені терміни: фіскальні функції - це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо); фіскальна пам'ять - це запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою; фіскальний режим роботи - це режим роботи реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій.

У відповідності до ст. 11 Закону № 265/95, терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Таким нормативно правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», згідно якої термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій перенесено на 31 грудня 2006 року.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідно до звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, місячних звітів та книг обліку розрахункових операцій було встановлено, що за період з 14 серпня 2007 року по 30 вересня 2009 року через реєстратори розрахункових операцій проведено суми, що видані при поверненні товару у розмірі 69486904,03 грн.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону № 889 дано визначення поняттю «дохід»- сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.15 статті 1 вказаного Закону визначено поняття «податковий агент»- юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У відповідності до п.п.4.2.12 п.4.2 ст. 4 Закону № 889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Пунктом 9.5 статті 9 Закону № 889 визначено порядок оподаткування виграшів та призів.

У відповідності до п.п.9.5.1 п.9.5 ст. 9 вказаного Закону, податковим агентом платника податку при нарахуванні на його користь доходу у вигляді призів, виграшів у лотерею (крім державних лотерей), інших розіграшів або виграшів в азартних іграх, є особа, яка здійснює таке нарахування.

При нарахуванні доходів у вигляді виграшів у лотерею (крім державних лотерей) або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати, понесені платником податку у зв'язку з одержанням такого доходу.

При нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в казино, інших гральних місцях чи домах (далі - гральний заклад), за винятком гри в тоталізатор, враховуються витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом робочого дня (зміни).

При нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в тоталізатор, враховуються витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу.

Доходи, зазначені у цьому підпункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Порядок податкового обліку доходів та витрат платників податків - гравців у гральних закладах встановлюється центральним податковим органом.

Відповідно до п.п.9.5.2 п.9.5 ст. 9 Закону № 889, платник податку, який отримує дохід у вигляді виграшу в азартні ігри в казино, інших гральних місцях чи домах (далі - гральний заклад), зобов'язаний включити до складу свого загального оподатковуваного річного доходу позитивну різницю між сумою такого доходу та документально підтвердженими витратами, понесеними у зв'язку з отриманням такого доходу протягом такого року.

З метою здійснення податкового контролю будь-яка фізична особа - резидент чи нерезидент зобов'язана пред'явити паспорт при вході до грального закладу, а відповідна службова особа такого грального закладу зобов'язана занести відомості про номер такого паспорта, ім'я та прізвище його власника, його громадянство, а у разі коли така особа є громадянином України - зареєстроване місце його проживання. На вимогу платника податку - гравця особа, що виплачує виграш, зобов'язана надати персоніфіковані відомості про такий виграш та понесені такою особою витрати. Порядок виконання норм цього підпункту визначається центральним податковим органом.

Підзаконним нормативно-правовим актом, на який відсилають норми п.п.9.5.2 є Порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року № 494 (далі Порядок № 494).

У відповідності до п. 2 вказаного Порядку, суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять свою діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, інших гральних місцях чи домах (далі - гральний заклад), зобов'язані забезпечити встановлений цим Порядком облік доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб.

Пунктом 3 визначено, що фізична особа - резидент чи нерезидент зобов'язана пред'явити паспорт при вході до грального закладу. Службова особа грального закладу зобов'язана занести до журналу персоніфікації фізичних осіб - відвідувачів гральних закладів (далі - журнал) відомості про серію та номер такого паспорта, ім'я та прізвище його власника, його громадянство, а у разі коли така особа є громадянином України - зареєстроване місце його проживання.

Згідно з п.6, на вимогу фізичної особи-гравця службова особа грального закладу повинна надати персоніфіковані відомості про виграш та понесені таким гравцем витрати шляхом оформлення та видачі довідки про виграш в азартні ігри та понесені у зв'язку з отриманням такого виграшу витрати (далі - довідка).

Зазначена довідка оформлюється у двох примірниках, один з яких отримує гравець, другий - залишається в гральному закладі.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що оформлення довідки здійснюється в касі грального закладу на підставі заяви фізичної особи - гравця про закінчення гри при пред'явленні ним паспорта та наданні касиру всіх чеків за придбані фішки (жетони) або інші отримані документи, що засвідчують прийняття ставок для участі в азартній грі, та залишку невикористаних (виграних) фішок (жетонів) або документів, що підтверджують виграш за підсумками проведеної азартної гри. На підставі наданих чеків касир підраховує витрати фізичної особи - гравця, а за наданими фішками (жетонами) або документами, що підтверджують виграш за підсумками проведеної азартної гри, - його виграш. Після підрахунку витрат фізичної особи - гравця всі надані чеки гасяться штампом касира, який проводив такий підрахунок.

У разі відсутності у фізичної особи - гравця чеків, що підтверджують попереднє придбання ним фішок (жетонів), або отримання документів, що засвідчують прийняття ставок для участі в азартній грі, всі надані касиру фішки (жетони) та документи, що підтверджують виграш за підсумками проведеної азартної гри, враховуються як виграш такого гравця.

Колегія суддів відзначає те, що у силу вимог ч.1 ст. 71 КАС України, позивачем не було надано доказів на підтримку своєї позиції, що він здійснював розрахунок та утримання податку з доходів фізичних осіб автоматично за допомогою РРО. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вказане.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що за відсутності доказів наявності чеків у фізичної особи-гравця, що підтверджують попереднє придбання ним фішок (жетонів), касир мав враховувати всі фішки (жетони) як виграш та вираховувати з них суму податку. Враховуючи відсутність доказів зворотнього з боку позивача, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Ганечко О.М.

Повний текст виготовлено: 12.12.2011 року