Ухвала суду № 20620696, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3617/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Сорочко Є.О.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад Сервіс Київ»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Склад Сервіс Київ»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000612305/0 від 22.12.2010 року, №00024011750/0 від 22.12.2010 року, №0000202390/0 від 01.03.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податково, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 12.12.2007 року по 30.06.2010 року податковим органом складено акт перевірки від 09.12.2010 року № 5656/23-522-35551608.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0000612305/0 від 22.12.2010 року, №00024011750/0 від 22.12.2010 року, №0000202390/0 від 01.03.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення №0000612305/0 від 22.12.2010 року, колегія суддів зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням №0000612305/0 від 22.12.2010 року визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 154596,00 грн., за основним платежем з податку на додану вартість в сумі 103064 грн., за штрафними санкціями 51532 грн., щодо встановлених порушень п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В результаті адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На час здійснення господарських операцій контрагенти мали статус платника податку на додану вартість, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосовування до позивача фінансової відповідальності через порушення його контрагентами порядку оформлення та подання податкової звітності суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, твердження апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.12.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підписи)

Суддя: Г.М. Бистрик