Ухвала суду № 20616923, 24.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5377/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіВівдиченко Т.Р.

Суддів:Бабенка К.А.

Мельничука В.П.

за участю секретаря Плакси В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванея»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванея»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва за участю прокуратури міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванея»звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002602312/0 від 10.04.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванея»з питання правильності нарахування та сплати податків по взаємовідносинах з платниками податків: ТОВ «Сяйво Ф», ПП «Кристал-К», ТОВ «Ювентіна», ТОВ «Комторгцентр», ТОВ «Алоробізнес ЛТД»за період: червень 2004р. жовтень 2006р, на підставі чого складено Акт № 488/23-12/31355228 від 27.03.2009 року.

Згідно акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено порушення ТОВ «Ванея»положень пп.. 7.2.4. п.7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., зокрема: перевіркою достовірності відображених показників у податкових Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-17) червень 2004 жовтень 2006р. встановлено: завищення податкового кредиту за червень 2004 жовтень 2006рр. всього у сумі 327179,4 грн. шляхом віднесення до складу податкового кредиту у відповідних періодах сум ПДВ по податковим накладним, виписаним від ТОВ «Сяйво Ф», ПП «Кристал-К», ТОВ «Ювентіна», ТОВ «Комторгцентр», ТОВ «Алоробізнес ЛТД».

На підставі Акту перевірки № 488/23-12/31355228 від 27.03.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0002602312/0 від 10.04.2009р., яким позивачу визначено податкове зобовязання на загальну суму 48713,96 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено здійснення оплати фінансово-господарської угоди з ТОВ «Сяйво-Ф», ПП. «Кристал-К», ТОВ «Ювентіна», ТОВ «Алоробізнес»,а також, що контрагенти виписували податкові накладні на абсолютно різні послуги,а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість встановленого порушення позивачем приписів пп..7.2.4 п. 7.2, пп.. 7.4.1, пп..7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 даного Закону, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищевказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з:- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях як у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо:- дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.01р., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 вищевказаної Інструкції № 110 визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому, підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань.

При цьому, зазначеною Інструкцією № 110 передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме: 1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; 2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; 3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Отже, так як з боку субєкта владних повноважень при обрахунку ним суми штрафних санкцій та встановлення факту заниження податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях порушень виявлено не було, а тому колегія суддів погоджується з наданою правовою оцінкою суду першої інстанції та вважає, що застосування до позивача штрафних фінансових санкцій є обґрунтованим,у звязку з чим підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що описка, що міститься у номері акта перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомленнярішення не є підставою для його скасування, так як фактів вважати, що податкове повідомлення рішення № 0002602312/0 від 10.04.2009 року було прийнято за висновками будь якого іншого акту, ніж за № 488/2312/31355228 -відсутні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванея»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:Т.Р. Вівдиченко

Судді:К.А Бабенко

В.П.Мельничук

Повний текст ухвали виготовлено -30.11.2011 року.